
Справа № 148/324/20
Провадження №2/148/411/20
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
( Заочне )
31 липня 2020 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,
В С Т А Н О В И В:
Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( далі АТ КБ «Приватбанк» ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з цим підписав заяву №б/н від 15.05.2008, згідно якої отримав кредит в розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківськомі сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (надалі Договір) , що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.5, п.2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 1.1.1.44 Договору.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, свої зобов`язання за вказаним договором не виконав.
У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 23.01.2020 має заборгованість - 11948,06 грн, яка складається з наступного:
- 2167,10 грн - забогованість за простроченим тілом кредиту;
- 589,72 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625;
- 8384,19 грн - нарахована пеня;
а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських
послуг:
- 250 грн - штраф (фіксована частина);
- 557,05 грн - штраф (процентна складова).
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк». Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 11948,06 грн та понесені по справі судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з`явився. В матеріалах справи наявне клопотання від нього про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином в силу п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, згідно наявного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, і не повідомив суд про причини своєї неявки, у встановлений судом строк відзив не подав.
За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засідання встановлено, що згідно договору № б/н від 15.05.2008 відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.15). Відповідно до даної заяви відповідач виявив бажання оформити кредитку "Універсальна", "30 днів пільгового періоду", про що свідчить його відмітка в даній графі. Також в даній заяві містяться відомості про те, що кредитну картку та ПІН останній отримав 15.05.2008, номер картки НОМЕР_1 . Відповідачу також було роз`яснено, що базова процентна ставка за кредитом становить 3 % на місяць на залишок заборгованості та встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 250 грн + 5% від суми позову за порушення позивачальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов`язань. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час оформлення кредитного договору №б/н від 15.05.2008 був проінформований про вищевказані умови кредитування.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що кредитний ліміт 24.10.2016 був збільшений до 1500 грн, а 20.08.2018 зменшено до 0,00 грн (а.с.68).
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 22.04.2008, термін дії 04/12; № НОМЕР_2 , дата відкриття 23.03.2010, термін дії 04/12; № НОМЕР_3 , дата відкриття 21.01.2013, термін дії 07/15; № НОМЕР_4 , дата відкриття 18.04.2012, термін дії 03/16;№ НОМЕР_5 , дата відкриття 19.07.2014, термін дії 07/18; № НОМЕР_6 , дата відкриття 19.07.2014, термін дії 07/18; № НОМЕР_5 , дата відкриття 16.09.2014, термін дії 07/18; № НОМЕР_6 , дата відкриття 16.09.2014, термін дії 07/18;№ НОМЕР_7 , дата відкриття 19.12.2018, термін дії 11/22 (а.с.69).
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами.
В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка згідно з наданими представником позивача розрахунками заборгованості станом на 23.01.2020 становить - 11948,06 грн, яка складається з наступного:
- 2167,10 грн - забогованість за простроченим тілом кредиту;
- 589,72 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625;
- 8384,19 грн - нарахована пеня;
- 250 грн - штраф (фіксована частина);
- 557,05 грн - штраф (процентна складова) (а.с. а.с.5-10, 11-13, 14).
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно вимог ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В свою чергу, в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 15.05.2008, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Між тим, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість по процентах за користування кредитом згідно ст. 625 ЦК України, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Представник позивача, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором від 15.05.2008, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку, які викладені на банківському сайті:www:privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.
Натомість, Витяг з Тарифів банку, який би містив підпис відповідача, що в свою чергу свідчило про ознайомлення останнього з даними тарифами, представником банку суду не надано.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що наданий представником позивача на підтвердження позовних вимог, не містять підтверджень, що саме цей Витяг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано представником позивача при розгляді вказаної справи.
Також в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин ( 15.05.2008) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20.02.2020 направлено суду поштовою кореспондецією), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Надані представником позивача Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який містяться в матеріалах даної справи і не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15.05.2008 шляхом підписання заяви-анкети. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. А тому, правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості зі сплати неустойки (пені) немає.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03.07.2019.
Відтак, слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пені в сумі 8384,19 грн у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по її сплаті позивачу.
В свою чергу, розрахунок банку про наявність у відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту позичальник не спростував.
Натомість, копією виписки ОСОБА_1 за договором №б/н станом на 24.04.2020 підтверджується, що відповідач отримавши в АТ КБ «Приватбанк» кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 користувався грошима, отримував кошти через банкомат, сплачував заборгованість (а.с.56-67). Згідно даної виписки, а також розрахунку заборгованості вбачається, що остання сума погашення за наданим кредитом в розмірі 100 грн була проведена відповідачем 18.12.2017 по картці № НОМЕР_5 , строк дії якої до 07/18 року.
Таким чином, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що відповідач користувалася картками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 .
Разом з тим, отримання відповідачем картки № НОМЕР_7 , термін дії якої до 11/22 , в судовому засіданні не підтверджено. Отримання коштів, чи будь-яких розрахунків, здійснених відповідачем за даною карткою виписка по картрахунку ОСОБА_1 не містить.
Інших доказів, які б підтверджували будь-які операції по картці № НОМЕР_7 , здійсненені відповідем, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи недостатньо доказів на підтвердження отримання відповідачем картки № НОМЕР_7 .
Судом також встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір від 15.05.2008 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України та беручи до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника забогованості за простроченим тілом кредиту - 2167,10 грн.
Що стосується вимоги позову про стягнення відсотків згідно ст. 625 ЦК України, то суд зазначає наступне.
У ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Представником позивача не надано суду належного розрахунку 3 % річних, який би містив відомості про розмір простроченої суми, на яку нараховуються проценти, а також період, за який ці проценти нараховані. В наданому банком розрахунку нарахованих відповідачу трьох процентів річних вказано, що нараховано відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, при цьому зазначено, що процентна ставка на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, річна, становить 86,4, а не 3 % річних, як передбачено ст. 625 ЦК України.
З урахуванням того, що банком не надано доказів узгодження сторонами строку повернення кредитних коштів, не можуть бути стягнуті й відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України станом на 23.01.2020 відсотки, оскільки на зазначену дату докази того, що позивач вимагав у боржника повернути отримані кошти відсутні.
Оскільки матеріалами справи не встановлено строк дії кредитного договору, так як в анкеті-заяві, підписаній сторонами, він не був погоджений, відтак, неможливо визначити дату, з якої можна нараховувати 3% річних. Тому підстав стягувати відсотки в розмірі, передбаченомуч. 2 ст. 625 ЦК України не має.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь банку штрафу, суд враховує , що позовна вимога в частині стягнення штрафу (фіксована складова) не може бути задоволена, оскільки фіксована частина штрафу в розмірі 250 грн не відповідає суті і змісту ч. 2 ст. 549 ЦК України, за яким штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов`язання. В зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідача лише штраф (процентна ставка), проте не в сумі 557,05 грн, як просить представник позивача, а в сумі 335,27 грн. - 5% від суми заборгованості встановленої судом ( 2167,10 грн х 5% = 108,36 грн ).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором№ б/н від 15.05.2008 в розмірі 2275,36 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, 400,30 грн (2275,36 х 2102 /11948,06 = 400,30 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 551, 610, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1049 -1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р№ НОМЕР_9 , місцезнаходження якого: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.05.2008 в розмірі 2275,36 грн (дві тисячі двісті сімдесят п`ять гривень 36 копійок), з яких: 2167,10 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 108,26 - штраф (процентна складова) .
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків згідно ст.625 ЦК України, пені та штафів (фіксована частина) відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р№ НОМЕР_9 , місцезнаходження якого: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, судові витрати з оплати судового збору в сумі 400,30 грн ( чотириста гривень 30 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя:
Судове рішення № 90768792, Тульчинський районний суд Вінницької області було прийнято 31.07.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 148/324/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: