Рішення № 90768786, 31.07.2020, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2329/18

Провадження №2/148/258/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 липня 2020 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог представник позивача позовні вимоги мотивує тим, що 07.06.2018 ТОВ "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" відповідно до договору № 13375-02/2018 від 06.06.2018 продало відповідачу запчастини та експлуатаційні матеріали на загальну суму 26383,98 грн. В день продажу відповідачу було виставлено рахунок на оплату відвантаженого товару.

За період з 11.09.2018 по 13.11.2018 відповідач частково сплачував заборгованість. 29.11.2018 відповідачу направлено лист-вимогу про оплату поставлених товарів.

На дату написання позовної заяви у ОСОБА_1 залишається заборгованість в розмірі 20000 грн.

Відповідно до п.5.2 договору за прострочення платежу відповідач має сплатити пеню, загальний розмір якої становить 3580,17 грн, з яких: 1694,36 грн - за період з 07.07.2018 (дати оплати, згідно видаткової накладної) по 11.09.2018 ( дати першої часткової оплати); 1451,84 грн - за період з 11.09.2018 (дати першої часткової оплати) по 13.11.2018 (дати другої часткової оплати); 433,97 грн - за період з 13.11.2018 (дати другої часткової оплати) по 04.12.2018 (дату написання позовної заяви).

Окрім цього, у відповідності до п.5.3 договору та ст.625 ЦК України відповідач також має сплатити 3 % річних від простроченої суми за кожен день прострочення, а саме, 383,81 грн, з яких: 145,29 грн - за період з 07.07.2018 (дати оплати, згідно видаткової накладної) по 11.09.2018 ( дати першої часткової оплати); 120,99 грн - за період з 11.09.2018 (дати першої часткової оплати) по 13.11.2018 (дати другої часткової оплати); 36,16 грн - за період з 13.11.2018 (дати другої часткової оплати) по 04.12.2018 (дату написання позовної заяви); 29,59 грн - за період з 04.12.2018 (дати написання позовної заяви) по 21.12.2018 (дати третьої часткової оплати); 51,58 грн - за період з 29.12.2018 (дата третьої часткової оплати) по 01.03.2019 (дата четвертої часткової оплати).

Таким чином, з вини відповідача станом на дату написання позовної заяви до позивача не повернуто заборгованість за поставлений товар.

В період розгляду справи відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 20000 грн, однак, пеню та 3 % річних так і не відшкодував. В зв`язку з цим просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 3580,17 грн., три відсотки річних в розмірі 383,81 грн, а всього 3963,98 грн, а також судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В матеріалах справи наявна заява від нього, згідно якої він просить розглянути справу без участі представника ТОВ "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" та його представників на підставі тих документів, що є у матеріалах справи, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, згідно наявного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та телефонограми, і не повідомив суд про причини своєї неявки.

Відповідно до ст. ст. 223, 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засідання встановлено, що 06.06.2018 між ТОВ "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" та ОСОБА_1 було укладено договір №13375-02/2018, за умовами якого ТОВ "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС", як постачальник, зобов`язується поставляти ОСОБА_1 , як покупцю, запчастини, шини, експлуатаційні матеріали та шиномонтажні послуги, а останній зобов`язується в порядку та на умовах, визначених чим договором, приймати товар, засвідчити виконання послуг та оплачувати їх, про що свідчить копія вказаного договору (а.с. 7-9).

Згідно п. 1.3. договору всі податкові накладні та товарно-транспортні накладні, або інші передбачені чинним законодавством документи на товар та отримані послуги є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджені сторонами на кожну окрему партію товару чи кожну окрему послугу складаються у день замовлення товару, надання послуги.

Відповідно до п.3.1 договору оплата згідно даного договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахункуовий рахунок постачальнику на підставі рахунку-фактури.

Згідно з п. 8.2 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018.

Згідно копії видаткової накладної № SІ0001173277 від 07.06.2018 вбачається, що ТОВ "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" по договору №13375-02/2018 від 06.06.2018 видало відповідачу шину нову вантажну 315/60 R22.5 СМ335 в кількості 4 шт. на суму 26383,98 грн (а.с. 11).

За вищевказаний товар позивачем виставлено відповідачу рахунок № S0002868513 від 07.06.2018 на суму 26383,98 грн (а.с. 10).

Відповідно до копії меморіального ордеру №@2PL764436 від 11.09.2018 відповідач сплатив позивачу за договором №13375-02/2018 від 06.06.2018 по рахунку №S0002868513 від 07.06.2018 кошти в розмірі 3383,98 грн ( а.с. 12).

Відповідно до копії меморіального ордеру №@2PL684174 від 13.11.2018 відповідач сплатив позивачу за товар кошти в розмірі 3000 грн (а.с. 13).

Таким чином, на підставі вищевказаних доказів, судом встановлено, що на момент звернення представника позивача до суду з даним позовом відповідачем згідно договору №13375-02/2018 від 06.06.2018 сплачено кошти в загальному розмірі 6383,98 грн (3383,98 + 3000).

З метою досудового врегулювання спору 29.11.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу № 29/11 про повну оплату за поставлені товари, а також акт звірки взаємних розрахунків за період з 07.06.2018 - 22.10.2018, де вказувалось, що останньому необхідно негайно погасити заборгованість в розмірі 23000 грн, про що свідчить копія відповідної вимоги (а.с.14), копія фіскального чеку від 29.11.2018 (а.с.15), копія акту звірки (а.с.16).

Згідно копії акту звірки взаємних розрахунків за період з 07.06.2018 - 01.12.2018 вбачається, що станом на 01.12.2018 у відповідача наявна заборгованість в розмірі 20000 грн (а.с.17).

Відповідно до копій меморіальних ордерів №@2PL566317 від 21.12.2018, №@2PL077485 від 29.12.2018, №@2PL963820 від 01.03.2019, №@2PL963971 від 01.03.2019 відповідач сплатив позивачу за товар кошти в розмірі 20000 грн, а саме: 21.12.2018 - 4000 грн, 29.12.2018 - 6000 грн, 01.03.2019 - 4000 грн та 6000 грн (а.с.120,121, 122).

Згідно копії акту звірки взаємних розрахунків за період з 07.06.2018- 25.02.2020 вбачається, що станом на 25.02.2020 у відповідача відсутня заборгованість (а.с.117).

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст.530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість відповідач свої зобов`язання щодо здійснення розрахунків за товар у порядку та строки, визначені умовами договору, належним чином не виконав.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що на момент звернення представника позивача до суду з даним позовом у відповідача перед позивачем за договором №13375-02/2018 від 06.06.2018 наявна була заборгованість в розмірі 20000 грн, яка на даний час останнім сплачена. Оскільки відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання, передбачені умовами, укладеного між сторонами договору, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

В свою чергу, сплата відповідачем на стадії судового розгляду заборгованості за договором №13375-02/2018 від 06.06.2018 не позбавляє позивача права на відшкодування пені та трьох процентів річних за порушення та прострочення його зобов`язань, передбачених відповідним договором.

Так, в п 5.2. договору передбачено, що в разі прострочення платежу зазначеного у видатковій накладній, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченння, а також три відсотки річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

В свою чергу, в ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 даного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 4 даного Закону пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Відповідно до проведених представником позивача в заяві про уточнення позовних вимог розрахунків, пеня становить 3580,17 грн, а саме: 1694,36 грн - за період з 07.07.2018 (дати оплати, згідно видаткової накладної) по 11.09.2018 ( дати першої часткової оплати); 1451,84 грн - за період з 11.09.2018 (дати першої часткової оплати) по 13.11.2018 (дати другої часткової оплати); 433,97 грн - за період з 13.11.2018 (дати другої часткової оплати) по 04.12.2018 (дату написання позовної заяви). Розмір трьох відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення становить 383,81 грн, а саме: 145,29 грн - за період з 07.07.2018 (дати оплати, згідно видаткової накладної) по 11.09.2018 ( дати першої часткової оплати); 120,99 грн - за період з 11.09.2018 (дати першої часткової оплати) по 13.11.2018 (дати другої часткової оплати); 36,16 грн - за період з 13.11.2018 (дати другої часткової оплати) по 04.12.2018 (дату написання позовної заяви); 29,59 грн - за період з 04.12.2018 (дати написання позовної заяви) по 21.12.2018 (дати третьої часткової оплати); 51,58 грн - за період з 29.12.2018 (дата третьої часткової оплати) по 01.03.2019 (дата четвертої часткової оплати).

Перевіривши правильність проведених представником позивача розрахунків 3 % річних та пені, судом встановлено, що даний розрахунок є вірним.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем не було виконано належним чином його зобов`язання по оплаті товару у строки, передбачені договором, тому наявні підстави, передбачені ст. ст. 549, 625 ЦК України для стягнення з нього на користь позивача пені в розмірі 3580,17 грн та трьох процентів річних в розмірі - 383,81 грн.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1762 грн ( а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 509, 526, 530, 549, 611, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 37141112, місцезнаходження якого: вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222, р/р НОМЕР_2 , МФО 300614, заборгованість за неоплачену пеню в розмірі 3580,17 грн та три проценти річних в розмірі 383,81 грн, а всього 3963,98 грн (три тисячі дев`ятсот шістдесят три гривні 98 копійок) за прострочення платежу за договором №13375-02/2018 від 06.06.2018, а також судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Суддя: