Рішення № 90765355, 29.07.2020, Чаплинський районний суд Херсонської області

Рішення набрало чинності "___"____20____р. Справа № 657/206/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2020 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої - судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

представника позивача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача банківських послуг та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», в якому просила суд визнати діїі АТ КБ «Приватбанк», щодо автоматичного списання грошових коштів з рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 неправомірними та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 54483 грн. 55 коп.

В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 2013 року отримала в АТ «КБ Приватбанк» кредитну карту із встановленим на ній лімітом, якими вона користувалася.

Крім кредитної картки в ПАТ «КБ Приватбанк» також було відкрито на ім`я позивача картковий рахунок для зарахування заробітної плати, яку вона отримує від ТУ ДСА у Херсонській області.

З лютого 2019 року у день надходження заробітної плати на картковий рахунок позивача для зарахування заробітної плати довідалася що банком було одноособово стягнуто з її карткового рахунку грошові кошти у розмірі 50% від суми заробітку на погашення кредитної заборгованості. При зверненні до відповідача, позивач отримала відповідь банку про те, що з її картки списуються грошові кошти в рахунок погашення простроченої заборгованості, яка виникла через порушення нею умов кредитного договору, відповідно до умов якого їй у користування була надана платіжна картка «Універсальна Gold», відповідно до п.1.1.3.1.5 Умов і правил надання банківських послуг.

З такими діями відповідача позивач не погоджується, вважає, що відповідач безпідставно почав проводити бездоговірне списання грошових коштів з належного їй поточного карткового рахунку, на якому знаходились кошти, отримані нею як заробітна плата, оскільки відповідач у своїх діях керується Умовами та Правилами надання банківських послуг, тоді як порядок списання коштів з рахунку клієнта регулюється ст. 1071 ЦК України, яка передбачає можливість такого списання виключно за розпорядженням клієнта. Позивач стверджує, що не надавав банку будь-якої згоди або розпорядження на списання грошових коштів з її карткового рахунку.

Крім того, позивач зазначає, що Умови та правила на які посилається банк нею не підписані, тому з урахуванням висновку ВП ВС від 03.07.2019 року не можна вважати, що споживач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг та відповідно доручив банку проводити списання коштів з будь-яких відкритих рахунків.

Таким чином, позивач вважає, що банк не мав обґрунтованих законних підстав для примусового списання коштів з її карткового рахунку. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права, як споживача фінансових послуг, внаслідок яких відповідач отримав грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому повинен їх повернути .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 повністю підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, стягнувши з відповідача 54483.55 грн. грн., які були незаконно списані з карткового рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Представник відповідача - АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався. У своїх листах, надісланих на виконання ухвали суду про витребування доказів, вказував, що відповідно до заяви, підписаної ОСОБА_1 встановлено, що Умови та правила надання банківських послуг» та Тарифи, які викладені на банківському сайті становлять між Клієнтом та Банком договір про надання банківських послуг, прийняття даних умов підтверджується підписом клієнта у заяві на підставі якого в подальшому було видано кредитну картку. Копії Умов і правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви. Вважає, що така форма договору не суперечить діючому законодавству та підписанням відповідної заяви, позичальник погодилася з тим, що вона ознайомлена повністю з відповідними умовами та правилами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.11.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання заяви, відповідно до умов якого, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зобов`язався встановити ОСОБА_1 кредитний ліміт в розмір 16000 грн. з можливістю подальшого збільшення та видав відповідну картку, типу «Універсальна», а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до наданої відповідачем виписки по рахунку ОСОБА_1 , починаючи з липня 2017 року банком в односторонньому порядку почалися списування коштів із зарплатного рахунку ОСОБА_1 в рахунок простроченої заборгованості по кредитній карті.

З відповіді на звернення позивача від 18.12.2019 р., вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» мотивує списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 , керуючись пунктом 1.1.3.1.5 Умов і правил надання банківських послуг, який передбачає право банка проводити договірне списання з усіх рахунків клієнта відкритих в банку з метою погашення кредитної заборгованості на які погодився позивач укладаючи договір з АТ КБ «Приватбанк». Зазначає, що вказане право виникло у відповідача після підписання позивачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг

Згідно наданого позивачем розрахунку, що узгоджується з випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданого відповідачем, із її клієнтського рахунку НОМЕР_1 відкритого для зарахування заробітної плати проводилося автоматичне списання грошових коштів, починаючи із 12 липня 2018 року на суму 54483.55 грн..

Надаючи витребовувані судом докази, представник відповідача посилалася на те, що Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено списання грошових коштів з карткового рахунку позивача в рахунок погашення простроченої заборгованості, з якими позивач була ознайомлена про що поставила свій підпис в заяві від 04.11.2013 року.

У свою чергу, представник позивача вказує, що ОСОБА_1 не заперечує того факту, що в неї перед банком існує не виконане грошове зобов`язання згідно кредитного договору, але заперечує право банку примусово списувати заборгованість з її карткового рахунку для виплати заробітної плати, в позасудовому порядку та без її розпорядження.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не звертався до суду з відповідним позовом про стягнення з позивача заборгованості за договором від 04.11.2013 року.

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно списаних сум коштів судом враховується наступне.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч. 1ст.15 ЦК України та ст. 4 ЦПК України.

При цьому ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Статтею 25 Закону України «Про оплату праці» визначено, що забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Зазначаючи про те, що кошти були списані з рахунку ОСОБА_1 на підставі договору, АТ КБ «Приватбанк» не надав доказів тому, що укладений з позивачем договір про надання банківських послуг передбачає право банку на договірне списання зарахованих як заробітна плата коштів, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором з визначенням відповідних реквізитів.

Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб (пункт 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів»).

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції).

Згідно з пунктом 6.4 Інструкції договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції).

Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на те, що списання коштів здійснювалось в рахунок погашення заборгованості за договором від 04.11.2013 року на підставі підписаних нею заяв, а також Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку на думку суду також не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно із частинами 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як встановлено судом, Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку не були підписані ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять підтверджень, що Умови та правила, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua були зрозумілі позивачу та остання ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи відповідну заяви, а також те, що вказані документи на момент укладення між сторонами правочинів містили умови, зокрема й щодо права банку здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

В наданій суду анкеті-заяві ОСОБА_1 відсутні умови про те, що вона доручає банку проводити договірне списання з усіх своїх відкритих в Банку рахунків, або конкретних рахунків на погашення кредитної заборгованості із зазначенням відповідних реквізитів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною першою статті 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Відповідно до положень частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно вимог статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

В силу статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не надавала банку згоду на списання грошових коштів з її карткового рахунку, на який зараховувалася заробітна плата, так і з жодного рахунку, відкритого на її ім`я в банку.

При цьому жодних відомостей про те, що банк звертався до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 04.11.2013 року суду не надано, а отже відповідне рішення суду, не підставі якого банк міг би списати кошти з рахунку клієнта, також відсутнє.

Таким чином, списання коштів з карткового рахунку позивача на погашення заборгованості за кредитом є таким, що здійснене без урахування змісту зазначених вище норм права.

Що стосується посилання банку на те, що згідно з п. 1.1.3.1.5 Умов і правил надання банківських послуг банк мав право на таке списання коштів з рахунку позивача, то слід зазначити наступне.

У постанові від 22 березня 2017 року по справі №6-2320цс16 Верховний Суд України, розглядаючи спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначив, що Умови та тарифи не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач згідно Умов, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказана позиція відображена також у постанові ВП ВС від 03.07.2019 року, відповідно до якої суд вказав, що оскільки, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, то у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк».

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, останні не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У свою чергу з метою повного дослідження доказів, судом ухвалою від 21 квітня 2020 року витребувано від відповідача в тому числі й Умови та правила надання банківських послуг з підписом ОСОБА_1 . Однак витребувані докази суду не надані та листом від 30.04.2020 року представник АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що відповідно до заяви, підписаної ОСОБА_1 сторони досягли згоди, що «Умови та правила надання банківських послуг» та Тарифи, які викладені на банківському сайті становлять між Клієнтом та Банком договір про надання банківських послуг, прийняття даних умов підтверджується підписом клієнта у заяві на підставі якого в подальшому було видано кредитну картку. Тому вважає, що така форма договору не суперечить діючому законодавству та підписанням відповідної заяви, позичальник погодилася з тим, що вона ознайомлена повністю з відповідними умовами та правилами.

Таким чином, судом при розгляді цієї справи не встановлено які саме Умови та правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору від 04.11.2013 року і на які погодився позивач, а також, що саме на ці Умови посилалось АТ КБ «ПриватБанк», надаючи 18.12.2019 року відповідь ОСОБА_1 із посиланням на пункт 1.1.3.1.5 Умов, яким передбачено право банку списувати грошові кошти із її рахунків, які відкриті у АТ КБ «ПриватБанк».

Наведене узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.04.2018 року по справі №234/10860/16-ц.

Крім того хоча позивачем і не заперечувався факт укладення між нею та відповідачем кредитного договору б/н від 04.11.2013 року, а також, що вона дійсно допустила неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, то слід зазначити, що такі не можуть свідчити про правомірність дій банку щодо списання коштів на погашення заборгованості по даному договору із зарплатної картки позивача.

З огляду на викладене суд вважає, що списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , на який зараховувалася заробітна плата, було здійснено АТ КБ «ПриватБанк» без достатніх на те правових підстав, а тому з відповідача підлягають стягнення на користь позивача списані грошові кошти. Доказів наявності інших підстав для автоматичного списання коштів відповідачем суду не надано.

Сума безпідставно утриманих коштів відповідачем не заперечувалася, іншого розрахунку з даного приводу ним представлено не було.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

На підставі ст.ст. 4, 5, 12, 13, 89, 141, 197, 259, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити .

Визнати незаконними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо автоматичного списання коштів з зарплатної картки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ:14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 безпідставно списані грошові кошти в сумі 54483 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 55 коп.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЕДРПОУ 14360570) на користь державни (номер рахунку (IBAN): UA078999980000031216206021299, код ЄДРПОУ 37981783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів УК у Чаплинському районі /Чаплинський район/ 22030101 Відповідно до п. 1.1 ст. 4 З.У. «Про судовий збір») судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн.. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі, протягом 30 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко