Вирок № 90761375, 04.08.2020, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/479/20

Провадження № 1-кп/329/89/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Богослова А.В.

за участі:

секретаря судового засідання - Синяк Л.П.,

прокурора - Головкіна В.А., Святенького М.Г.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - Шутака Ю.В.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілих - Келембет С.В.,

цивільного відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова группа "Ю.БІ.АЙ-КООП",

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №1209080000000450 від 10.10.2019 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Писарівки Волочиського району Хмельницької області, громадянина України, освіта повна загальна середня, працює на посаді водія в СВК "МИР", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 09 жовтня 2019 року, приблизно о 12 годині 45 хвилин, керуючи вантажним автомобілем «Scania P410», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SKI 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по проїзній частині автодороги Василівка-Бердянськ, з боку м. Василівка, в напрямку м. Бердянськ, на території Чернігівського району Запорізької області.

В цей же час, у попутному з автомобілем «Scania P410», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SKI 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 напрямку, попереду нього, рухався автомобіль «КАМАЗ 53212», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом «СЗАП 8352», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 .

В цей же час, у зустрічному їм напрямку рухався автомобіль «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_6 . В автомобілі в якості пасажира перебував ОСОБА_4 .

Під час руху, в районі 83 км автодороги Василівка-Бердянськ, на території Чернігівського району Запорізької області, водій ОСОБА_1 , діючи зі злочинною недбалістю, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надавши перевагу водію ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку, змінив напрямок руху вліво та почав виконувати маневр обгону автомобіля «КАМАЗ 53212», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом «СЗАП 8352», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , для чого виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_6 , який повертався з зустрічної для себе смуги руху на раніше займану смугу руху після виконання об`їзду перешкоди у вигляді ями.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1, 11.3, чинних на момент ДТП, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до яких:

- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 11.3 «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу».

Невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок даної ДТП водій автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_5 ОСОБА_6 , загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди, а його пасажир ОСОБА_4 , отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Так, смерть ОСОБА_6 настала від сполученої травми голови, тулубу та кінцівок зі скальпованими ранами на голові та лівій верхній кінцівці, з відкритими переломами кісток склепіння та основи черепа, розривом продовгуватого мозку, численними переломами ребер з пошкодженням внутрішніх органів (розрив діафрагми, розриви печінки та селезінки), переломами лівої гомілки, яка ускладнилась масивною крововтратою. Враховуючи місце розташування тілесних ушкоджень та їх характер, обставини справи всі ушкодження утворилися у наслідок ДТП коли водій автомобіля внаслідок бокового зіткнення з вантажівкою отримав удар в переднє-бокову поверхню тулуба голови та кінцівок зліва. Усі виявлені у потерпілого пошкодження знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з наставшою смертю, утворилися за короткий проміжок часу, незадовго до настання смерті.

Закрита тупа травма лівої верхньої кінцівки: уламковий перелом діалізу лівої плечової кістки, посттравматична нейропатія лівого променевого нерву у ОСОБА_4 кваліфікується, як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, садна м`яких тканин обличчя ліворуч, пара орбітальна гематома ліворуч у ОСОБА_4 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_4 утворилися від дії тупих предметів.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, погодився з кваліфікацією вчиненого діяння, обставин, викладених в обвинувальному акті не оспорював.

Прокурор запропонував під час дослідження доказів обмежитись допитом обвинуваченого, дослідити документи щодо особи обвинуваченого, від обвинуваченого, його захисника та представника потерпілих заперечень не надійшло. Суд постановив в судовому засіданні провести допит обвинуваченого, дослідити документи щодо особи обвинуваченого, інших доказів не досліджувати. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їхньої позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що працює водієм в СВК «Мир». Так, 09 жовтня 2019 року він керував вантажним автомобілем «Scania P410», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SKI 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Він їхав по проїзній частині автодороги Василівка-Бердянськ, з боку м. Василівка, в напрямку м. Бердянськ, на території Чернігівського району Запорізької області, на 83 кілометрі цієї автодороги. В цей час почав обганяти попереду їдучий автомобіль «КАМАЗ». Виїхав на зустрічну смугу. На зустрічній смузі інших автомобілів не було, як йому казалося. Проте в цю мить він перед собою побачив раптово автомобіль «Daewoo Lanos», який рухався назустріч. Обвинувачений почав рухатися лівіше, щоб уникнути зіткнення, але зіткнення уникнути не вдалося. В автомобілі було двоє чоловіків. Після зіткнення він зупинився і одразу підбіг до автомобіля «Daewoo Lanos», щоб з`ясувати стан чоловіків, які перебували в цьому автомобілі.

У вчиненому обвинувачений щиро розкаявся.

Вислухавши покази обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України доведена повністю, його дії кваліфіковані правильно, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

До обставин, які пом`якшують покарання суд відносить щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування завданого збитку.

Так, під час судового розгляду в своїх показах, а також в судових дебатах обвинувачений виразив співчуття родині загиблого потерпілого, а також іншому потерпілому, виражав жаль з приводу подій, які трапилися. Суд розцінює таку обставину як щире каяття.

Також обвинувачений відшкодував завдані збитки потерпілим, що підтверджується їхніми заявами від 07 липня 2020 року, в яких останні підтвердили такий факт та просили не призначати покарання пов`язане з позбавленням волі.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує, зокрема наступне.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" № 14 від 23.12.2005, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Суд враховує, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійну роботу на посаді водія в СВК «МИР», де характеризується виключено позитивно, зокрема як добросовісний працівник, ніколи не допускав порушень трудової дисципліни. Обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за дане кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" № 14 від 23.12.2005, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що під час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений не перебував в стані алкогольного сп`янніня, використовує транспортний засіб у зв`язку з його професійною діяльністю, робота водія на підприємстві є його джерелом доходу та приходить до висновку про можливість не призначати в даному випадку обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

Згідно ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, під час судового розгляду були встановлені дві обставини, що пом`якшують покарання. Також обвинувачений ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи за яким характеризується виключно позитивно. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Враховуються й заяви потерпілих, які просили не призначати обвинуваченому покарання, пов`язане з позбавленням волі. Крім того, суд враховує і похилий вік обвинуваченого - 61 рік. За таких обставин суд доходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Тому в даному випадку суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз.

Також, потерпілими ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Страхова группа "Ю.БІ.АЙ-КООП" пред`явлені цивільні позови про стягнення шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, суд приходить до наступного.

У відповідності до вимог ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Згідно ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником транспортного засобу «Scania P410», номерний знак НОМЕР_1 , є СВК "МИР". Обвинувачений перебуваючи на посаді водія СВК «Мир» керував транспортним засобом зазначеного підприємства виконуючи трудові функції.

Відповідно до копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1154341 від 07.07.2019, вбачається, що цивільно-правова відповідальність СВК "МИР" була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", забезпечений транспортний засіб - Scania P410, номерний знак НОМЕР_1 . Строк дії полісу до 07.07.2020 включно.

В судовому засіданні встановлено, що потерпіла ОСОБА_3 пред`явила цивільний позов щодо відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, пов`язаної з похованням її загиблого брата.

Стаття 1201 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до п. 27.1. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст.27.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Витрати на поховання потерпілого підвереджуються рахунком-фактурою №Г000004693 від 11.10.2019 на суму 3190,85 грн та відповідним фіскальним чеком від 14.10.2019 на суму 3190,85 грн; рахунком -фактурою №Ц-00004804 від 12.10.2019 на суму 19674,42 грн та відповідним фіскальним чеком від 16.10.2019 на суму 19674,40 грн.

Загальна сума документально підтверджених витрат складає 22865,25 грн.

За таких обставин позов потерпілої ОСОБА_3 підлягає задоволенню повністю.

Також, в судовому засіданні встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 пред`явила цивільний позов щодо відшкодування завданої їй моральної шкоди, внаслідок смерті сина ОСОБА_6 .

Згідно з ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Таким чином, особою, яка має право на відшкодування шкоди в зв`язку з смертю ОСОБА_6 , є його мати потерпіла ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 27.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з обвинуваченого, аналізуючи обставини вчинення злочину, суд приходить до висновку, що з врахуванням смерті близької людини-сина, непоправної втрати і душевних страждань, на користь потерпілої ОСОБА_2 необхідно стягнути 50076,00 грн.

Також, в судовому засіданні встановлено, що потерпілим ОСОБА_4 пред`явлений цивільний позов щодо відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його здоров`ю.

Згідно зі ст. 23.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Відповідно до ст. 24.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності.

Відповідно до ст. 26.1., 26.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Потерпілим ОСОБА_4 були документально підтверджені витрати на лікування на загальну суму 21317,00 грн, було також підтверджено, що потерпілий проходив лікування в КНП «Запорізька міська лікарня №9» ЗМР, тобто тимчасово був непрацездатним, а також в подальшому визнаний інвалідом 2-ої групи, тобто втратив працездатність. Крім того, потерпілому завдана моральна шкода внаслідок отримання тілесних ушкоджень, потерпілий зазнав ушкодження здоров`я.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на лікування в розмірі - 21317,0 грн., шкоду у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в сумі - 17242,0 грн., шкоду у зв`язку зі стійкою втратою працездатності в розмірі 75114,0 грн. моральну шкоду в сумі 5683,65 грн, а всього на загальну суму 119356,65 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробування встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

- карту тахографу з автомобілю «Scania P410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути власнику СВК «МИР».

- автомобіль «Scania P410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути власнику СВК «МИР».

-автомобіль «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_5 , повернути власнику ТОВ «Інтерконтракт».

- зразок зіскобу сліду гальмування залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в розмірі 11304 (одинадцять тисяч триста чотири) грн. 72 коп.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", код ЄДРПОУ 31113488, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, на користь ОСОБА_3 , грошову суму у розмірі 22865,25 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, що полягає у витратах, пов`язаних з похованням ОСОБА_6

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", код ЄДРПОУ 31113488, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, на користь ОСОБА_2 , грошову суму у розмірі 50076,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю сина ОСОБА_6

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", код ЄДРПОУ 31113488, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, на користь ОСОБА_4 , грошову суму у розмірі 119356,65 грн. в якості відшкодування шкоди, заподіяної його здоров`ю внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Роз`яснити іншим учасникам судового провадження право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суду Запорізької області.

Суддя А.В. Богослов