Ухвала суду № 90761362, 04.08.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/5452/19

1-кп/337/150/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Бойко Л.Л.

прокурора – Хруща П.В.

потерпілого – ОСОБА_1

представника потерпілого – адвоката Веліксар А.В.

обвинувачених – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників – адвокатів Катанова А.В., Гончаренко П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.3 ст.189 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні 04.08.2020р. прокурор Хрущ П.В. заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою, обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_6 – цілодобового домашнього арешту, яке мотивує тим, що на даний час вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні ряду тяжких умисних корисливих кримінальних правопорушень. Ризики, які були підставою для обрання їм відповідних запобіжних заходів, не змінились та не відпали. Так, враховуючи дані про особистість обвинувачених, відсутність у них стабільного джерела доходу та стійких соціальних зв`язків, наявність у ОСОБА_2 непогашеної судимості і вчинення ним злочинів в період випробувального строку, перебування обвинувальних актів відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на розгляді інших судів, характер вчинених обвинуваченими протиправних діянь – пов`язані із застосуванням та погрозою застосування до потерпілого психологічного та фізичного насильства, тяжкість можливого покарання, вважає, що обвинувачені, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватись від суду, знищити або сховати речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити новий злочин, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти заявленим ризикам, у зв`язку з чим підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу цим обвинуваченим немає, тому просить клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів задовольнити, питання щодо зміни умов домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 вирішити на розсуд суду, в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу - відмовити.

Крім того, прокурор Хрущ П.В. заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою, яке мотивує тим, що на даний час він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного корисливого кримінального правопорушення, пов`язаного із погрозою застосування до потерпілого психологічного та фізичного насильства. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлення ОСОБА_5 невідворотності покарання за його вчинення, останній з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, 03.07.2020р. до прокуратури надійшло повідомлення про порушення обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього в межах домашнього арешту обов`язку не залишати місце свого проживання в період часу з 22.00год до 06.00год. Так, обвинувачений ОСОБА_5 був виявлений співробітниками поліції 01.07.2020р. в 23.50год біля будинку АДРЕСА_1 вул..В.Сергієнко м.Запоріжжя. Беручи до уваги вказане, а також конкретні обставини кримінального провадження, характер вчинених діянь, позицію потерпілого, вважає, що застосований до ОСОБА_5 домашній арешт в повній мірі не забезпечує його належну процесуальну поведінку і є підстави для зміни йому запобіжного заходу на більш суворий – тримання під вартою.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник – адвокат Веліксар А.В. в судовому засіданні клопотання прокурора підтримали повністю, проти клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу на більш м`який заперечили, вважають, що на даний час продовжують існувати ризики, які були підставою для застосування до обвинувачених відповідних запобіжних заходів, вони є реальними та доведеними. Доводи сторони захисту щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій, наявність хворого батька та стан здоров`я обвинуваченого не дають достатніх підстав для зміни йому запобіжного заходу. Враховуючи його негативне ставлення до потерпілого, яке він виказує під час судового розгляду, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, наявність непогашеної судимості, вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не є доцільним.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не заперечував, але заявив клопотання про зміну йому умов домашнього арешту, зокрема, встановлення обов`язку не залишати місце проживання протягом певного періоду часу, а не цілодобово, оскільки він має намір офіційно працевлаштуватися в ТОВ «ТВК «Капітал-Трейд», щоб утримувати свою родину, в якій є троє неповнолітніх дітей.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник – адвокат Гончаренко П.П. проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не заперечували.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Катанов А.В. проти задоволення клопотання прокурора заперечили, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який, зокрема, цілодобовий домашній арешт чи визначення застави в порядку ст.182 КПК України. Вважають ризики, на які посилається прокурор, та неможливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів недоведеними. Строк тримання під вартою на даний час виходить за межі розумного строку. Крім того, обвинувачений має постійне місце мешкання та стійкі соціальні зв`язки, був офіційно працевлаштований, його батько є інвалідом 2 групи, страждає на ряд тяжких захворювань та через стан свого здоров`я потребує стороннього догляду, сам обвинувачений страждає на ряд захворювань та також потребує лікування, яке неможливе в умовах СІЗО. Обвинувачений має статус учасника бойових дій, активно займався волонтерською діяльністю. За таких обставин тримання ОСОБА_2 під вартою на даний час є невиправданим і його належну процесуальну поведінку в достатній мірі можуть забезпечені менш суворі запобіжні заходи.

Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечив.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому гл.18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.3,8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до ст.176,177,194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується судом у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Тримання під вартою є найбільш суворим та винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

За змістом ст.199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Крім того, відповідно до ч.1,2 ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому ст.184 цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в т.ч. про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання. У цьому клопотанні обов`язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу та існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Отже, КПК покладає обов`язок на сторону обвинувачення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу довести суду, як обґрунтованість обвинувачення, наявність ризиків непроцесуальної поведінки особи та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Як вже зазначалось, в межах даної справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.3 ст.189 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ч.2 ст.189 КК України.

Вказані злочини, крім ч.2 ст.146 КК України, є тяжкими. Однак, виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочинів та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою. Наявність підстав для тримання особи під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

Крім того, суд виходить з того, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, на даний час здійснюється дослідження письмових доказів сторони обвинувачення. Тому, на цій стадії провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

В даному випадку суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку про причетність обвинувачених до скоєння кримінальних правопорушень.

Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

Як вказує сторона обвинувачення, усвідомлюючи можливість реального позбавлення волі за вчинення тяжкого умисного корисливого злочину, з метою уникнення відповідальності, перебуваючи на волі, а також враховуючи відсутність у обвинувачених постійного джерела доходу, наявність у обвинуваченого ОСОБА_2 не знятої та непогашеної судимості, обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 можуть переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, знищити або сховати речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Разом з цим, оцінивши обставини справи, суд вважає, що наявність ризиків, передбачених п.1,2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 переховуватись від суду, знищити чи спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, з боку сторони обвинувачення жодними належними та допустимими доказами не доведена.

Жодних відомостей про такі обставини клопотання прокурора не містить і такі відомості суду не повідомлені.

Крім того, ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватися виключно з погляду тяжкості діяння та суворості можливого покарання.

Також суд вважає недоведеними доводи прокурора про те, що обвинувачені можуть знищити, пошкодити речі та документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, суд в котрий раз зазначає, що вищезазначені ризики вже неодноразово відхилялись судом під час вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, останній раз - ухвалою суду від 02.07.2020р. і жодних відомостей про те, що вони виникли та існують знов, прокурором в клопотанні не зазначено та не доведено.

Разом з цим, вказані особи наразі обвинувачуються у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, в т.ч. тяжких, з корисливих мотивів, із застосування психологічного та фізичного насильства до потерпілого та погрозою застосування такого насильства.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше був судимий і в межах даного кримінального провадження обвинувачується у вчиненні злочинів в період випробувального строку, встановленого попереднім вироком суду. Крім того, в межах іншого кримінального провадження 07.05.2020р. його письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189 КК України, запобіжний захід не застосовано, що відповідно до ст.178 КПК України є обставиною, яка враховується судом при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 раніше не судимі. На даний момент відносно ОСОБА_4 на розгляді в судах перебувають декілька кримінальних проваджень, в яких він обвинувачується за ч.2 ст.146, ч.3 ст.185, ч.2 ст.189 КК України, і в яких запобіжні заходи йому на даний момент не застосовані, що відповідно до ст.178 КПК України також враховується судом при вирішенні заявленого питання.

Доказів наявності у обвинувачених стабільного джерела доходу суду не надано.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про можливість обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 вчинити інші кримінальні правопорушення як ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи пояснення в суді потерпілого ОСОБА_1 , обставини кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, зокрема, застосування психологічного та фізичного насильства до потерпілого та виказування погрози застосування такого насильства, суд також вважає наявним та доведеним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, - можливість обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 незаконного впливу на потерпілого.

Відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_5 , який перебуває під домашнім арештом, вчинював тиск, вплив на потерпілого ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, тому ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, відносно нього з боку сторони обвинувачення є недоведеним.

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжних заходів, суд відповідно до ст.178 КПК України, враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , - тяжкі, крім ч.2 ст.146 КК України, яка є середньої тяжкості, тяжкість покарання, що загрожує кожному обвинуваченому у разі визнання їх винуватими у цих злочинах, наявність у обвинувачених постійного місця мешкання, за якими вони характеризуються позитивно, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають на утриманні неповнолітніх дітей, вік та стан здоров`я обвинувачених, усі обвинувачені офіційно не працевлаштовані, відомостей про наявність у них стабільного джерела доходу немає, обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий і зараз обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів в період випробувального строку, інші обвинувачені – не судимі.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним з боку сторони обвинувачення наявність відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ризиків, передбаченого п.3,5 ч.1 ст.177 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що є підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – домашнього арешту на тих самих умовах, які діють на теперішній час.

Враховуючи усі вище перелічені обставини, суд вважає, що на даний час підстав для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`яких запобіжних заходів, зокрема, домашнього арешту або застави, на чому наполягає сторона захисту, не має. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено судом не доведено.

Наявність у обвинуваченого ОСОБА_2 постійного місця проживання, його стан здоров`я та стан здоров`я його батька жодним чином не свідчить про можливість запобігти заявленим ризикам і на даний час не є перешкодою для його подальшого тримання під вартою.

Крім того, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діянь, в яких він обвинувачується, сукупність вказаних вище обставин однозначно свідчать про наявність на даний момент конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У зв`язку з цим підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд не знаходить, тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 слід задовольнити, а в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну цього запобіжного заходу на інший більш мьякий - відмовити.

Також, враховуючи усі вищевказані обставини, суд вважає наявними підстави для застосування до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без зміни раніше визначених судом умов та обов`язків, у зв`язку з чим клопотання прокурора про продовження строку дії цього запобіжного заходу слід задовольнити.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про необхідність зміни умов застосованого до нього домашнього арешту та надання йому можливості залишати місце свого проживання протягом дня на час роботи, суд на даний час відхиляє, оскільки на підтвердження цих доводів не надано доказів, які б підтверджували, що обвинувачений офіційно працевлаштований, на якому саме підприємстві, де воно знаходиться, яку роботу виконує та за яким графіком. Лист ТОВ «ТВК «Капітал-Трейд» від 30.06.2020р. за №9 про те, що підприємство згодне прийняти ОСОБА_4 на посаду менеджера із закупівель, суд вважає недостатнім для вирішення зазначеного питання.

Щодо клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою, то суд вважає доводи прокурора щодо неможливості запобігти заявленим відносно цього обвинуваченого ризикам шляхом застосування домашнього арешту на даний час недоведеними.

Суд вважає, що на даний час відомості про одноразове порушення обвинуваченим ОСОБА_5 обов`язку не залишати місце проживання в період часу з 22.00год до 06.00год наступного дня, з урахуванням усіх вищезазначених обставин не дають достатніх підстав для зміни йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на більш суворий і винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, клопотання про зміну обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 цього Кодексу, чи зміну способу їх виконання, прокурор в порядку ст.200 КПК України не заявляв.

Таким чином, в задоволенні клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити, раніше обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту слід продовжити без зміни його умов та раніше визначених обов`язків.

Керуючись ст.2,7,176-178,183,194,199,200,331 КПК України,суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Хруща П.В. про продовження строку дії запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – тримання під вартою у Вільнянському СІЗО - продовжити до 03 жовтня 2020р. включно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - домашній арешт з покладанням обов`язків не залишати без дозволу суду житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, прибувати за першою вимогою до суду, утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими обвинуваченими, носити електронний засіб контролю, - продовжити до 03 жовтня 2020р. включно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - домашній арешт з покладанням обов`язків не залишати без дозволу суду житло за адресою: АДРЕСА_3 , цілодобово, прибувати за першою вимогою до суду, утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими обвинуваченими, носити електронний засіб контролю, - продовжити до 03 жовтня 2020р. включно.

В задоволенні клопотання прокурора Хруща П.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою - відмовити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - домашній арешт з покладанням обов`язків не залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 , з 22.00годин до 06.00годин наступного дня, прибувати за першою вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту за місцем проживанням без дозволу суду, утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими, - продовжити до 03 жовтня 2020р. включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та адвоката Катанова А.В. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який – відмовити.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвали суду в частині застосування до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доручити Хортицькому ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Про прийняття ухвали до виконання невідкладно повідомити Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за їх поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань. В разі невиконання покладених обов`язків до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А.Мурашова

04.08.2020