Рішення № 90760844, 22.07.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5693/16-ц

Провадження №2/333/20/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді Круглікової А.В.,

при секретарі судового засідання Іщенко А.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

до відповідача: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д

про визнання недійсним кредитного договору від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075 та застосування принципу подвійної реституції, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_2 (далі за текстом - ОСОБА_2 ) з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання недійсним кредитного договору від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075 та застосування принципу подвійної реституції. Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що 28.05.2008 р. між сторонами укладено договір споживчого кредиту № ZPC0GK0000000075. Вказаний договір, на думку позивача, укладений з порушенням закону (ч. 1 ст. 203 ЦК України) та не відповідає внутрішній волі позичальника (ч. 3 ст. 203 ЦК України), що є підставою, як вказував позивач, для визнання цього договору недійсним з моменту укладення. Так, у зв`язку з відсутністю необхідної, доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації про умови кредитування, а також відомостей про орієнтовну сукупну вартість кредиту позичальник був позбавлений об`єктивно визначитись з доцільністю отримання такого кредиту, з урахуванням особистих фінансових можливостей для обслуговування. Отже, на думку позивача, кредитний договір за умовами є несправедливим. Протягом дії кредитного договору банком жодного разу не повідомлено у письмовій формі про зміну в сторону збільшення вартості іноземної валюти курсу долару у співвідношенні до гривні, що як наслідок, призвело до значного фінансового навантаження для споживача в частині забезпечення належного виконання останнім взятого на себе зобов`язання. Різка неодноразова зміна у сторону збільшення ціни долара США по відношенню до гривні, яка відбулась поза межою волі позичальника, докорінно змінила обсяг зобов`язання та зробила виконання цього зобов`язання неможливим, що є несправедливим по відношенню до позичальника. Також, позивач посилається на постанову ВАСУ від 03.03.2016 р. у справі № К/800/59852/14, якою встановлено порушення ПАТ КБ «ПриватБанк» законодавства щодо захисту прав споживачів. Таким чином, як вказує позивач, обставини встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не потребують доказуванню у справі, у якій бере участь особи щодо якої встановлені ці обставини. На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 11, 15, 22, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність», постановою Правління НБУ від 10.05.2007 р. № 168, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначила, що умови оскаржуваного позивачем правочину повністю відповідають вимогам та нормам чинного законодавства України. Також, позивачем не надано жодних доказів того, що їй як Позичальнику було відмовлено Банком під час укладення кредитного договору у зазначенні в договорі умов, які запропонувала позивач. Жодні подібні кредитні договори ПриватБанку не є формулярами. При цьому, посилання представника позивача на постанову ВАСУ від 03.03.2016 р. у справі № К/800/59852/14, на думку представника відповідача, взагалі не стосується цієї справи оскільки позивач не була стороною у тій справі та постанова стосується лише одного кредитного договору від 22.11.2007 р., а не всіх договорів банку. Крім того, твердження представника позивача про ненадання Банком необхідної інформації перед укладенням кредитного договору спростовується власноручно нею підписаною анкетою заявою Позичальника про надання кредиту від 21.05.2008 р., тобто за сім днів до укладення кредитного договору. З огляду на викладене, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити. Крім того, заявою від 01.02.2017 р. б/н представник відповідача просила суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності у випадку, якщо суд знайде підстави для задоволення позову.

24.04.2018 р. на адресу суду, на виконання ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2017 р. надійшов висновок судової економічної експертизи від 30.03.2018 р. № 25421, за змістом якого розрахунок щомісячного платежу за кредитним договором від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075, визначений в графіку погашення кредиту, що є додатком № 2 до вказаного кредитного договору не відповідає вимогам розділу 3 п. 3.2. постанови Правління НБУ від 10.05.2007 р. № 168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або ін. фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

28.05.2008 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», в особі Центрального відділення філії «Запорізьке Регіональне Управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк» (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір № ZPC0GK0000000075, за умовами якого (п. 1.1. договору) Банк зобов`язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, визначений в п. 8.1. цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період оплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 8 договору.

Пунктом 1.2. кредитного договору сторони передбачили, що Позичальник доручає Банку провадити погашення заборгованості по даному кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку Позичальника, що відповідає платіжній картці, емітованої ПриватБанком, номер рахунку зазначений у п. 8.2. договору. (…). Кредит надається в обмін на зобов`язання Позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору, Банк зобов`язався: надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у п. 8.1. даного договору, а також за умови виконання Позичальником умов, передбачених п. 2.2.7. даного договору; відкрити рахунок, зазначений в п. 8.2. даного договору, здійснювати введення кредитного досьє по кредиту.

Відповідно до п. 2.1.3. кредитного договору, Позичальник звертається до Банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7. даного договору, і доручає Банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов`язується провадити у випадку не пред`явлення Позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. (…) Якщо кредит в іноземній валюті, то Позичальник доручає Банку:

-одержати з каси Банку суму іноземної валюти готівкою, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі договору страхування, укладеного згідно з п. 2.2.7. даного договору;

-здійснити продаж у касі Банку готівкової іноземної валюти за курсом купівлі Банку даної іноземної валюти, встановленому на день виконання даного доручення;

-отриманні від продажу іноземної валюти кошти зарахувати від імені Позичальника на сплату чергового страхового платежу.

Зазначене доручення Позичальника не підлягає виконанню Банком тільки у випадку пред`явлення Позичальником Банку документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Даний пункт договору виконується лише у випадку укладення договору іпотеки згідно з п. 1.3. даного договору або пред`явлення Банком вимог, пов`язаних з особистим страхування Позичальника. За змістом п. 2.2. кредитного договору, Позичальник зобов`язався: використати кредит на цілі, зазначені в п. 8.1. даного договору; сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. 8.1., 2.3.1., 2.3.2., 3.1., 3.2. даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; сплатити Банку винагороду згідно п.п. 8.1., 7.2. даного договору; погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п. 8.1., 8.1.1., 8.1.2., 2.3.3. цього договору. Позичальник доручає Банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті Банку за цим договором, при настанні строків платежів. У випадку недостатності чи відсутності у Позичальника коштів у національній валюті України для погашення заборгованості за кредитом у національній валюті України і/чи відсотків у валюті України для погашення заборгованості за кредитом у національній валюті України, і/чи відсотків за його користування, і/чи винагороди (…) Банк має право на списання коштів в іноземній валюті у розмірі еквівалентному сумі заборгованості по даному договору в національній валюті України на дату погашення, і продаж стягненої іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з відшкодуванням Банку витрат на сплату зборів, комісій і вартості наданих послуг (п. 2.2.5. кредитного договору). Позичальник надає Банку належним чином оформлені, згідно з п. 8.3. цього договору, договори іпотеки, який передбачає видачу заставної, поруки та інш. для забезпечення виконання зобов`язань за даним договором, договір страхування заставного майна і договір особистого страхування Позичальника (…) У випадку неподання Позичальником Банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з Банком договорам страхування, Банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п. 2.1.3. даного договору. Позичальник зобов`язується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу, і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування Банком страхового платежу (п. 2.2.7. кредитного договору). За змістом п. 2.2.11. кредитного договору, для здійснення останнього погашення по кредиту Позичальник звертається в Банк, який надає інформацію по заборгованість Позичальника за кредитним договором (кредит, відсотки, пені, винагороди). Відповідно до п. 2.3.3. кредитного договору, Банк, на власний розсуд, має право: а) розірвати договір у судовому порядку. При цьому, в останній день дії договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування (…) або б) згідно з ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідь-повідомлення. (…) При цьому, в останній день дії договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк користування. (…) Позичальник має право повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу від Банку. Умовами п. 2.4. кредитного договору сторони передбачили право Позичальника здійснювати дострокове погашення кредиту. При цьому, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку суму відсотків, суму винагороди, відповідно до п. 8.1. даного договору. Пунктом 3.5. кредитного договору передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, призначених для цих цілей згідно п. 8.1. договору. Пунктом 3.2. кредитного договору сторони узгодили, що кошти, отримані від Позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.п. 2.2.9., 2.3.8. цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі - простроченої комісії по кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилась направляється на погашення заборгованості за кредитом, далі - комісії, далі - винагороди (…). При несплаті винагороди, комісії (у випадку її щомісячної сплати згідно п. 8.1. даного договору), відсотків, і/або частини кредиту до останнього дня періоду сплати, вони вважаються простроченими. Відповідно до п. 3.3. кредитного договору, нарахування відсотків, а також винагород, передбачених п.п. 7.2., 8.1. договору здійснюється в останню дату їх сплати, зазначений п. 8.1., при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом - 360 днів у році. Згідно з п. 3.4. кредитного одговору, для погашення заборгованості за даним договором, в т.ч. винагороди, Позичальник надає Банку кошти на рахунки, передбачені п. 1.2. даного договору, для зарахування коштів. Пунктом 3.6. кредитного договору сторони передбачили, що Позичальник сплачує Банку винагороду, у розмірі й у строки, зазначені в п. 8.1. даного договору. У випадку, якщо дата погашення кредиту й/або сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, пені випадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в операційний день, що передує вихідному або святковим дням (п. 3.9. кредитного договору). Пунктами 4.2., 4.3. кредитного договору сторони визначили, що за надане право, зазначене у статті 4.1. договору, Позичальник сплачує Банку винагороду за резервування ресурсів в розмірі, зазначеному у статті 8.1. договору. Нарахування винагороди здійснюється на дату щомісячного платежу за кредитом, при цьому винагорода нараховується на суму зарезервованих ресурсів (додаток № 2 до договору) за фактичну кількість днів резервування ресурсів, виходячи з 360 днів у році. Дата погашення у часовий інтервал нарахування винагороди не включається. Розрахунок винагороди за резервування ресурсів здійснюється щоденно з моменту підписання договору. Відповідно до п.п. 4.4.-4.6. кредитного договору, при останньому погашенні винагорода за резервування ресурсів нараховується за весь час резервування (до дати погашення кредиту), при цьому, сумою зарезервованих ресурсів вважається сума вказана у графіку погашення кредиту (додаток № 2 до договору). Винагорода за резервування ресурсів сплачується щомісяця з щомісячним платежем за кредитом від дня нарахування згідно статті договору. Нарахування коштів для погашення винагороди за резервування ресурсів здійснюється з урахуванням черговості, визначеної у договорі. Згідно з п. 5.5. кредитного договору, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди (…) встановлюється строком тривалістю 5 років. Даний договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно п. 8.1. набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з використанням кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих Позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 6.1. кредитного договору). Пунктами 7.2., 7.3. кредитного договору визначено, що при невиконанні Позичальником умов, передбачених п. 2.2.11. договору, Банк зобов`язаний здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку. При цьому, Позичальник сплачує Банку винагороду, що дорівнює сумі залишку коштів між сплаченими Позичальником на день здійснення моніторингу коштами і нарахованими Банком на останній термін сплати. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит надається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Всі види платежів (за винятком кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу), що вносяться Позичальником за даним договором є відсотками в розумінні ЦК України. Згідно з п. 8.1. кредитного договору, Банк зобов`язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 28.05.2008 р. по 28.05.2022 р. включно у вигляді не поновлювальна лінія в розмірі 20 355 доларів США на наступні цілі: у розмірі 15 000 доларів США на придбання нерухомості, у розмірі 450 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту в момент надання кредиту, 252 доларів США - страхування майна, 75 доларів США - особисте страхування, а також у розмірі 4 578 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7. даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2. даного договору. (…) Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Позичальник повинен надати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 272,93 доларів США згідно Графіку погашення кредиту (додаток № 2 до договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Пунктом 8.1.2. кредитного договору обумовлено, що у разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1. на 120 календарних днів - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту, відсотків, винагороди, пені - в останній день місяця, в якому відбулось порушення термінів оплати на 120 календарних днів. Для виконання даного договору Банк відкриває Позичальникові рахунок № с29099059219110 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди та інш. платежам. (…) Кредит надається в обмін на зобов`язання Позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним дог8овором строки (п. 8.2. кредитного договору). Відповідно до п. 8.5. кредитного договору, при достроковому (як повному, так і частковому) погашенні кредиту Позичальник додатково сплачує Банку за користування кредитом 0% від суми кредиту, що погашається достроково.

Вбачається, що загальна вартість кредиту та графік погашення кредиту, визначені сторони в Додатках за №1 та № 2 до кредитного договору відповідно, які у відповідності до п. 8.9. кредитного договору є невід`ємними додатками до даного договору.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, ін. актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1).

Як вбачається із змісту заявлених вимог, позивач вказує, що оспорюваний у цій справі правочин не відповідає положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та приписам постанови Правління Національного Банку України від 10.05.2007 р. № 168.

Статтею 42 Конституції України унормовано, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регламентуються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що була чинною станом на час укладення спірного договору), договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що була чинною станом на час укладення спірного договору) визначено, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що була чинною станом на час укладення спірного договору), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ч. 5). Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору (ч. 7).

Аналіз наведених вище норм законодавства України дає підстави суду для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007 р. № 168 затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які були чинними станом на час укладення між сторонами у цій справі кредитного договору від 28.05.2008 р.

Так, п. 3.6. наведених вище Правил, Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

З огляду на викладене, судом встановлено, що кредитний договір від 28.05.2008 р. №ZPC0GK0000000075 містить інформацію про суму кредиту, строк його повернення, призначення, погашення, розмір відсоткової ставки (річної) тощо.

Також, судом враховано, що оспорюваний у цій справі кредитний договір підписний, як позивачем - ОСОБА_2 , так і уповноваженим представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк», а тому сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 під час укладення кредитного договору не заявляла, що з нею не проведено переддоговірної роботи, що їй не зрозумілі умови договору, позивач підписала кредитний договорі з додатками до нього та в подальшому виконувала його умови.

Крім того, розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що під час укладання кредитного договору від 28.05.2008 р. №ZPC0GK0000000075 їй не була надана повна інформація щодо кредиту, чи що під час підписання спірного правочину її введено в оману та приховано сукупну вартість кредиту, у зв`язку з чим, ОСОБА_2 не змогла оцінити доцільність отримання кредиту на таких умовах.

Наведені вище доводи позивача спростовуються наявною в матеріалах цієї справи Анкетою-заявою від 21.05.2008 р., підписаною ОСОБА_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» без жодних претензій та зауважень.

В той же час, як встановлено вище судом, умови п.п. 1.1., 1.2., 2.2.3., 2.2.5., 2.2.11., 2.3.3., 2.4.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.6., 3.9., 4.2., 4.3., .4.4., 4.5., 4.6., 5.5., 6.1., 7.2., 7.3., 7.5., 8.1., 8.1.2., 8.2., 8.5. кредитного договору від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075 містять положення щодо необхідності сплати позичальником (позивачем у цій справі) винагороди, комісії за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення.

Судом при розгляді справи по суті спору враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 р. у справі № 6-1746цс16, за змістом яких, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, Банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому Банк нараховував, а Позичальник сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

За таких обставин, враховуючи, що обслуговування кредиту, в т.ч. сплата комісії за обслуговування кредиту, винагороди за резервування ресурсів для виконання зобов`язань за спірним кредитним договором є супутньою послугою, яка супроводжує кредит, суд дійшов висновку, що умови кредитного договору відносно компенсації сукупних послуг банку за рахунок позивача є несправедливими та такими, що суперечать нормам Закону України «Про захист прав споживачів» та положенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007 р. № 168, які були чинними станом на час укладення між сторонами у цій справі кредитного договору від 28.05.2008 р.

Статтею 217 ЦК України унормовано, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075 задовольняються судом частково, а саме: в частині визнання недійсними умови п.п. 1.1., 1.2., 2.2.3., 2.2.5., 2.2.11., 2.3.3., 2.4.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.6., 3.9., 4.2., 4.3., .4.4., 4.5., 4.6., 5.5., 6.1., 7.2., 7.3., 7.5., 8.1., 8.1.2., 8.2., 8.5. кредитного договору від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075 відносно сплати позичальником ( ОСОБА_2 ) винагороди, комісії за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення. У задоволенні іншої частини вимог судом відмовляється.

Судом відхиляються посилання позивача, як на одну з підстав для визнання недійсним спірного правочину, на висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30.03.2018 р. № 25421, за змістом якого судовий експерт дійшов висновку, що розрахунок щомісячного платежу за кредитним договором від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075, визначений в графіку погашення кредиту, що є додатком № 2 до вказаного кредитного договору, не відповідає вимогам розділу 3 п. 3.2. постанови Правління НБУ від 10.05.2007 р. № 168 Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Так, суд виходить з того, що такі посилання позивача на висновки експерта стосуються правильності розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075, а не дійсності самого правочину, на підставі якого виникли правовідносини між сторонами.

Також, враховуючи, що кредитний договір від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075, станом на час розгляду цієї справи в суді сторонами не розірваний та зобов`язання за вказаним договором не припинені, суд не вбачає пропуску позивачем позовної давності із заявленими вимогами у цій справі. У зв`язку з чим, судом відмовляється у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про застосування строку позовної давності.

Крім того, розглянувши вимогу ОСОБА_2 про застосування принципу подвійної реституції у спірних правовідносинах, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1). Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (ч. 5).

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1).

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Нормами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач, заявляючи вимогу про застосування принципу подвійної реституції в спірних правовідносинах, жодним чином не обґрунтував та не надав будь-яких первинних бухгалтерських документів на підтвердження оплати ОСОБА_2 коштів на виконання умов кредитного договору від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075 за період з 28.05.2008 р. по день розгляду цієї справи в суді, в т.ч. доказів щодо сплаченої комісії за обслуговування кредиту та винагороди за резерування ресурсів.

За таких обставин, суд позбавлений можливості застосувати наслідки недійсності п.п. 1.1., 1.2., 2.2.3., 2.2.5., 2.2.11., 2.3.3., 2.4.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.6., 3.9., 4.2., 4.3., .4.4., 4.5., 4.6., 5.5., 6.1., 7.2., 7.3., 7.5., 8.1., 8.1.2., 8.2., 8.5. кредитного договору від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075, які визнані судом недійсними за наслідками розгляду цієї справи. У зв`язку з чим, вимога позивача про застосування принципу подвійної реституції в спірних правовідносинах залишається судом без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними п.п. 1.1., 1.2., 2.2.3., 2.2.5., 2.2.11., 2.3.3., 2.4.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.6., 3.9., 4.2., 4.3., .4.4., 4.5., 4.6., 5.5., 6.1., 7.2., 7.3., 7.5., 8.1., 8.1.2., 8.2., 8.5. кредитного договору від 28.05.2008 р. № ZPC0GK0000000075, укладеного між ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) в частині сплати винагороди, комісії за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Повне рішення складено 03.08.2020 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова