Ухвала суду № 90755980, 04.08.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/523/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 рокуКостянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Міросєді А.І..,

суддів Орчелоти А.В., Стадченко О.В.,

за участю:

секретаря Чернецької А.С.,

прокурора Кадуріна С.Є.,

захисника Бєляєва В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінального провадження (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050380001460 від 04 грудня 2019 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Керамік Ясинуватського району Донецької області, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України,-

в с т а н о в и в :

У провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. .2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України.

До обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 09 серпня 2020 року.

За ініціативою суду на обговорення з учасниками судового розгляду було поставлено питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки на поточний час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не завершено, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 09 серпня 2020 року.

Прокурор вважав за доцільне продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки 09 серпня 2020 року спливає термін застосування судом даного запобіжного заходу і не перестали існувати обставини, які були враховані при вирішенні питання щодо обрання та продовження запобіжного заходу останньому.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Бєляєв В.О. заперечував проти продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив звільнити обвинуваченого з під варти та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.ст.177,178 КПК України, суд приходить таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 09 серпня 2020 року включно.

На поточний час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не завершено, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 09 серпня 2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне продовжити дію обраного відносно нього запобіжного заходу, оскільки на час розгляду справи не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, а саме: ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду з огляду на те, що останньому інкримінується замах на вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення покарання за яке передбачене у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі, що може бути визнане обвинуваченим ОСОБА_1 більш небезпечним, ніж втеча, також, обвинувачений не має стійких соціальних зав`язків, не працевлаштований, розлучений, а також враховуючи, що м. Костянтинівка знаходиться в безпосередній близькості з лінією розмежування з тимчасово непідконтрольною територією України, він матиме можливість перетину вказаної лінії, тобто перебуваючи на свободі може переховуватись від суду, оскільки наслідки та ризик втечі для нього можуть бути визнаними як менш небезпечні, що тим самим допускає тяганину судового розгляду, у зв`язку з чим запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на неупереджений, повний та всебічний розгляд кримінального провадження. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду; незаконно впливати на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки обвинувачений ОСОБА_1 безпосередньо знайомий з потерпілими, вони фактично мешкають у одному селищі, тому перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може чинити тиск на потерпілих, а саме може спробувати переконати, залякувати чи погрожувати потерпілим або іншим чином впливати на них з метою зміни останніми своїх свідчень під час допиту у суді та з метою уникнути покарання за скоєне кримінальне правопорушення, і запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого за допомогою більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду та незаконного впливу на потерпілих, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , судом на теперішній час не встановлено. За таких підстав, суд вважає за необхідне продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Суд вважає, що більш м`який запобіжний захід, з урахуванням існування вищезазначених ризиків, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , тому клопотання захисника про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

З урахуванням ч. 4 ст. 183 КПК України, зокрема інкримінування вчинення злочину ОСОБА_1 , із застосуванням насильства, підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні немає.

На підставі викладеного і керуючись ст. 331 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Продовжити дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Керамік Ясинуватського району Донецької області, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК, терміном по 02 жовтня 2020 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_1 тримати під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)».

У задоволенні клопотання захисника Бєляєва В.О. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченому, - відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Кадуріна С.Є.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Головуючий

Судді