Рішення № 90752847, 04.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року м. Київ № 640/10702/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до третя особаГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києві Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києвапровизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не формування та не подання до управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 947 гри 07 коп., сплаченого згідно квитанції від 24.03.2017 № 0.0.733314342.1;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернутися із поданням до управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 947 гри 07 коп., сплаченого згідно квитанції від 24.03.2017 № 0.0.733314342.1.

3) стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 гри 80 коп. та витрати на правничу допомогу.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено у поверненні позивачу грошових коштів, помилково сплачених як пенсійний збір у розмірі 1 % від операції купівлі-продажу квартири, оскільки така квартира придбавалась позивачем вперше.

Відтак позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Представник відповідача надіслав до суду відзив, в якому посилаючись на Податковий кодекс України наголосив, що позивачем пропущений строк 1095 днів на подання заяви про повернення коштів або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджету, з огляду на що просив залишити позовну заяву без розгляду.

Щодо стягнення з ПФУ судового збору, то представник відповідача наголосив, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється виконання коштів ПФУ на цілі, не передбачені цим Законом, у зв`язку з чим, за твердженням відповідача, відсутні підстави для стягнення судового збору.

Відповідач також наголосив і на відсутності підстав для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, суд звертає увагу га те, що по суті заявлених позовних вимог позивачем не надано жодних пояснень.

Позиція третьої особи.

Представник третьої особи - Управління державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва надіслало до суду письмові пояснення, в яких повідомило, що повернення коштів помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходження до бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Вказує, із нормативним обґрунтуванням, що чинним законодавством України чітко визначено механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових коштів.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9-а, код ЄДР: 38004897). Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін. Відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105105133584 (том 1 а.с. 65).

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

24.03.2017 між Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ», від імені в інтересах та за рахунок активів якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будкепітал» в особі уповноваженого представника Пана Олександра Сергійовича, який діяв на підставі довіреності від 17.01.2017 року за № 35, (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрований в реєстрі за № 932. Відповідно до умов вказаного договору покупець (позивачка) придбала квартиру АДРЕСА_1. Відповідно п. 2.1. договору продаж зазначеної квартири за домовленістю сторін вчиняється за суму 1 194 707,45 грн.

З матеріалів справи видно, що право приватної власності на вказану квартиру за позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1188365080000, на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2017, серія та номер: 932. Згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки № 203765924 від 11.03.2020 року (том 1 а.с. 8-9), номер запису про право власності: 19621646. Також право власності позивача на вказану квартиру підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 83351431 від 24.03.2017 року.

Позивачем надано власне письмове підтвердження, що дана квартира АДРЕСА_1 придбана нею вперше.

При укладенні названого договору, згідно з вимогами п. 153 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740) позивачем сплачено пенсійний збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 947,07 грн., підтвердженням чого є квитанція № 0.0.733314342.1 від 24.03.2017 року (том 1 а.с. 14).

Позивач, вважаючи, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений нею помилково, оскільки житло придбано вперше, звернулася до відповідача із заявою від 12.03.2020 року, в якій просила повернути їй сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11 947,07 грн.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем відмовило позивачу у поверненні коштів, у зв`язку із відсутністю правових підстав для їх повернення, а також повідомило про право громадянина на звернення до суду.

Разом з тим, позивач вважаючи свої права порушеними, звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Бюджетним кодексом України (далі - БК України), Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740), Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43 (далі - Порядок № 43), Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.09.2013 № 1650/24182 (далі - Порядок № 787), Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення № 215), постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету» (далі - Постанова № 106).

За приписами ст. 1 Закону № 400/97-ВР звільняються від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування особи, які вперше придбавають житло, зокрема, зазначають - платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ і організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з п. 8 ст. 2, п. 10 ст. 4 № 400/97-ВР об`єктом оподаткування для платників збору визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

На обов`язкове державне пенсійне страхування для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно встановлюються ставки збору на рівні 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Пунктами 151, 153 Порядку № 1740 визначено, що Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17 та 31.01.2018 у справі № 819/1667/17.

У відповідності до ч. 2 ст. 45 БК України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 розділу 2 Порядку № 43 казначейське обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету здійснюється органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - органи Казначейства) відповідно до законодавства. У процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства, зокрема,: відкривають бюджетні рахунки для зарахування надходжень у національній валюті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Казначейства) та Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень (далі - платежі); формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

Подання складає орган, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (п. 8 Порядку № 787).

Отже, враховуючи викладені норми, суд зазначає, що справляння надходжень до бюджету пенсійного збору регулює орган Пенсійного фонду України, у зв`язку з чим, відповідачем повинно бути подане відповідне подання про повернення коштів.

Разом з тим, відповідно до п/п. 2 п. 4 Положення № 215 казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У додатку до Постанови № 106 передбачено, що контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для громадян, які придбавають житло вперше, законодавством регламентовано пільгу у вигляді звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Більш того, законодавством України не визначено механізму перевірки відомостей про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження таких даних.

Так, на підтвердження обставин придбання житла вперше, позивач надала суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна суб`єктів у вигляді інформаційної довідки за № 203765924 від 11.03.2020 року (том 1, а.с. 8-9), згідно якого вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , придбана позивачем вперше на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.03.2017, серія та номер: 932. Також підтвердженням обставин придбання житла вперше є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 83351431 від 24.03.2017 року. Також позивачем надано власне письмове підтвердження про придбання квартири вперше.

Між тим, зазначені обставини не можуть бути правовою підставою для позбавлення особи її прав на повернення помилково або надміру сплачених нею коштів, що були зараховані до бюджету, та покладення на неї додаткового тягаря зі сплати збору на обов`язкове пенсійне страхування при придбанні житла вперше за наявності вищезазначеної законодавчо регламентованої пільги.

Разом з тим, суд звертає увагу, що таке повернення здійснюється органами казначейства України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Тобто, передумовою для повернення коштів органами державної казначейської служби з бюджету, які були помилково або надміру сплачені з операції купівлі-продажу квартири, є подання органів Пенсійного фонду України про повернення суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у відповідному розмірі.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом, як вже було зазначено раніше, є Пенсійний фонд України, то саме на нього та його територіальні органи покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом, зокрема, у постанові 28.11.2018 у справі № 813/1126/17.

Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання позивачем житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, з огляду на що відмова відповідача щодо не сформування та не надіслання до Управління Державної казначейської служби України в Печерському районі подання про повернення позивачу збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 11 947,07 грн., є протиправною.

Відтак, у зв`язку з наведеними обставинами та на підставі ч. 2 ст. 9 та ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом:

1) визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві щодо не сформування та не надіслання до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення позивачу збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 947,07 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 24.03.2017 № 0.0.733314342.1;

2) зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 947,07 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 24.03.2017 № 0.0.733314342.1.

Що ж стосується питання строків подання заяви про повернення помилково сплачених коштів та, відповідно залишення позову без розгляду, то суд звертає увагу відповідача на той факт, що, по-перше, без розгляду може бути залишено позовну заяву у разі пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, по-друге, строк у 1095 днів, який передбачений Податковим кодексом України і на який відповідач посилається у відзиві, як на підставу залишення позовної заяви без розгляду, стосується виключно відносин, які виникають у сфері податкових відносин, по-третє, шестимісячний строк звернення до суду в даному випадку слід обраховувати з дня отримання позивачем листа відповідача від 17.03.2020 № 2600-0502-8/37203, по-четверте, у такому листі пенсійний орган не зазначив жодного слова про пропуск позивачем строку подання заяви на повернення збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та по-п`яте, Порядком № 787 не встановлено жодних обмежень щодо строків подання особою заяв на повернення коштів з бюджету. Таким чином, вказані доводи відповідача є помилковими, у зв`язку з чим відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Відносно доводів відповідача щодо стягнення з УПФУ судового збору, то слід звернути увагу відповідача на норму ч. 1 ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, беручи до уваги те, що відповідачем у даній справі виступало Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а позов задоволено на користь позивача, який, у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, не є суб`єктом владних повноважень, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.

Що стосується компенсації позивачу судових витрат на правову (правничу) допомогу, то суд зазначає про наступне.

Відповідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно положення ч. 5 ст. 134 КАС України Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Натомість, в порушення вимог ст. 134 КАС України, позивачем на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу не надано жодних доказів.

Посилання представника позивача на те, що відповідно до укладеного договору про надання (правової) правничої допомоги від 12.03.2020 № 12/03/20 сплата витрат на правничу допомогу буде здійснюватися після повернення збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є безпідставним, оскільки як вже зазначалося, ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає здійснені ним витрати.

Також посилковими є посилання позивача у позовній заяві на постанову Верховного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, оскільки дане рішення було ухвалено Касаційним господарським судом в складі Верховного суду України в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України, тобто, ухвалене в межах іншої юрисдикції - господарського судочинства, тоді як Окружний адміністративний суд міста Києва в своїй діяльності, відповідно положень ст.. 1, 2, 3 та 7 Кодексу адміністративного судочинства України, керується Конституцією України, законами України, зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Варто також звернути увагу позивача на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 травня 2019 року по справі № 823/2638/18 зазначив, що надані позивачем договір, рахунок (з описом наданих послуг та вартості кожної з них окремо, а також кількість годин, витрачену на кожну з цих послуг) та квитанція про оплату цих послуг є належними і достатніми доказами для стягнення понесених витрат.

У постанові від 22 грудня 2018 року по справі № 826/856/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відтак, зважаючи на те, що матеріали справи не містять жодних доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останні не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368) щодо не сформування та не надіслання до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 947 (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок сім гривень) 07 копійок, сплаченого згідно з квитанцією від 24.03.2017 № 0.0.733314342.1.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульвано-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 947 (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок сім гривень) 07 копійок, сплаченого згідно з квитанцією 24.03.2017 № 0.0.733314342.1.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Больварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) з урахуванням п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя О.А. Кармазін