Рішення № 90752808, 04.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року м. Київ № 761/3342/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у листі ГУ ПФУ в м. Києві від 22.11.2018 № 117464/03 «Про відмову у призначені пенсії»;

зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити пенсію згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності відмови відповідача у призначені позивачу пенсії згідно ст.ст. 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач пояснює, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у відділі з питань постраждалих внаслідок аварії га ЧАЕС управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Його робота була пов`язана з майже щоденними виїздами в населені пункти де проводились ліквідаційні роботи, а також забирати таємну і цілком таємну документацію, з огляду на що, за словами позивача, він має право на пенсійне забезпечення.

Підсумовуючи викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

У відзиві на позов ГУ ПФУ в м. Києві просило відмовити у задоволенні позову, оскільки, за словами представника відповідача, основним документом, що визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження є довідка форми № 122, яка видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями в складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії, довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи.

Відповідач звертає увагу суду на те, що у позивача відсутня довідка за формою № 122 або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, з огляду на що, на думку відповідача, позивачем не було надано жодного документу, який є обов`язковим для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

При цьому, відповідач наголошує, що довідка від 21.09.2018 № 179/1/11777, яка є в матеріалах відмовної справи є архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, однак такою довідкою не відображаються дані щодо періоди та населені пункти перебування позивача в зоні відчуження та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Додає, що у такій довідці також зазначається, що документи зняті з обліку в Галузевому державному архіві міністерства оборони України, як остаточно втрачені.

Також, за словами відповідача, довідка від 17.11.1992 № 303-4502 не змінює довідку форми № 122, довідку військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або довідку архівної установи та наявна в матеріалах відмовної справи та у даній судовій справі лише в копії. Відповідач наголошує, що призначення пенсії здійснюється лише на підставі оригіналів документів.

Додає, що у разі неможливості подання довідки за формою № 122 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші (первинні) документи, що стверджують періоди роботи в зоні відчуження: 1) довідки про періоди роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за періоди роботи в зоні, подорожні листи для водіїв, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати; 2) особи, що були призвані на військові збори, можуть підтвердити виконання робіт в зоні довідками військових частин про виконання робіт в зоні, архівними довідками Міністерства оборони.

В той же час відповідач акцентує увагу суду на тому, що з наданих для призначення позивачу пенсії документів неможливо встановити періоди щодо безпосереднього зайняття позивача в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Зважаючи на викладене відповідач наголосив на тому, що у позивача відсутні документи, що визначають право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, а довідка від 17.11.1992 № 303-4502 та довідка від 21.09.2018 № 179/1/11777, за словами відповідача, не змінює довідку форми № 122 або довідку військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідку архівної установи та відсутні будь-які інші первинні документи, які підтверджують роботу та її періоди по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2019 вказану справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 761/3342/19 передано судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.

Ухвалою судді від 19.03.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

В межах встановленого судом строку недоліки позовної заяви позивачем усунуто та уточнено позовні вимоги.

Ухвалою від 09.04.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку ст. 263 КАС України - спрощеного (письмового) провадження.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до паспортних даних (том 1 а.с. 40) ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.09.1983 (том 1 а.с. 56-57) у період з 31.10.1984 по 26.11.1986 проходив військову службу в рядах Радянської армії. У період з 18.12.1986 по 24.08.1987 працював столяром другого розряду в господарському відділі на Тернопільському радіозаводі «Оріон».

В той жде час, згідно військового квитка (том 1 а.с. 36-37) НОМЕР_5, виданого 25.10.1984 у період з 01 березня 1987 року по 21 червня 1987 року знаходився в 30 кілометровій зоні сектора № 2, приймаючи участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 , перереєстрованого 20.05.1997 (том 1 а.с. 32), позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

11.10.2018 позивач звернувся із заявою (том 1 а.с.30) до відповідача про призначення пенсії згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до розписки-повідомлення (том 1 а.с. 31) до зазначеної вище заяви позивачем додано: 1) військовий квиток; 2) диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; 3) довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; 4) довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників; 5) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 6) документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілого; 7) паспорт/посвідка; 8) посвідчення ліквідатора наслідків ЧАЕС та 9) трудову книжку або документи про стаж.

Натомість, рішенням від 12.11.2018 № 262240000657 ГУ ПФУ в м. Києві відмовило позивачу у призначені пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підставою для такої відмови слугувало те, що до заяви про призначення пенсії не надано довідки за формою № 122.

Позивач, вважаючи рішення щодо відмови у призначені пенсії протиправним, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, соціальна захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій гарантується Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, статтею 15 якого встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

Статтею 14 Закону № 796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років;

які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років, та

які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п/п 5 п. 2.1 якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

В силу вимог ч. 3 ст. 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

При цьому, згідно з ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до пункту 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (далі - Порядок № 551) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А синього кольору. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А без відмітки про перереєстрацію, передбачену абзацом першим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 "Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68), видані до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. N 551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян", вважаються недійсними.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» з відміткою про перереєстрацію, передбачену абзацом першим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 "Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". Натомість різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17 та від 22.03.2018 у справі № 588/538/16-а.

Як вже встановлено судом, позивач має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_4 (категорія 2), яке перереєстроване 20.05.1997 (том 1 а.с. 32).

При цьому, довідкою від 17.11.1992 № 303-4502 (том 1 а.с. 33), виданої генеральним директором Тернопільського радіозаводу «Оріон» підтверджується, що ОСОБА_1 брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.03.1987 по 21.06.1987, у зв`язку з чим, за цей час йому виплачена підвищена заробітна плата у сумі 1052,55 карбованців при середньомісячній заробітній платі 105,88 карбованців. Виплата позивачу підвищеної оплати праці також підтверджується особовими рахунками № НОМЕР_6 (том 1 а.с. 75-76).

Також, відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 21.09.2018 № 179/1/11777 по архівним документам військової частини 43187 встановлено, що ОСОБА_1 прибув 01.03.1987 відповідно до приказу № 59 та вибув 21.06.1987 згідно приказу № 171, натомість мета відрядження не відображена.

Як зазначено також у вказаній довідці Галузевого державного архіву прибуття та вибуття ОСОБА_1 основується на книзі алфавітного обліку рядового та сержантского складу призову 1987 року, так як згідно ліквідаційного акту в/ч 43181, накази командира в/ч 43181 по стройовій частині та виїздами за період з 01.01.1987 по 04.12.1987 були вилучені в частині Головною військовою прокуратурою м. Москви в жовтні 1989 року. Пошук документів, які проводилися галузевим державним архівом Міністерства оборони України більше 10 років, позитивних результатів не дав. Шляхи пошуку вичерпані. Документи зняті з обліку в Галузевому державному архіві Міністерства оборони України як остаточно загублені. Дні виїзду і зони не відображені.

В той же час, у вказаній довідці зазначено, що позивач отримав дозу опромінювання 8, 878 рентген. Також зазначено про те, що місце дислокації військової частини за вказаний період встановити неможливо. Натомість повідомляється, що станом на 31.12.1986 місцем дислокації військової частини 43187 - 2км північніше населеного пункту Димарка.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний військовий квиток ОСОБА_1 НОМЕР_5, виданий 25.10.1984 (том 1 а.с. 36-37), в якому на 23 сторінки здійснено запис (відмітку) про те, що позивач у 1987 році проходив службу у військовій частині 43187. Натомість відповідно до особливих відміток розділу VII вказаного військового квитка в період з 01 березня 1987 року по 21 червня 1987 року знаходився в 30 кілометровій зоні сектора № 2, приймаючи участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Також, в матеріалах справи наявний лист (том 1 а.с. 38) адресований на ім`я старшини ОСОБА_1 в якому зазначається про те, що: «виконуючи завдання Радянського правління у незвично важкій обстановці, Ви ( ОСОБА_1 ) впевнено проявили високі морально-політичні та психологічні якості. Глибоке розуміння особистої відповідальності за доручену справу допомогла Вам (позивачу) внести гідний вклад у справу ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції».

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи службової характеристики (том 1 а.с. 39), виданої командиром військової частини 43187 на старшину ОСОБА_1 зазначається про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 з 01.03.1987 по червень 1987 виконував урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Під час роботи у особливій зоні проявив особисту мужність, стійкість та наполегливість при вирішенні поставлених завдань. За добросовісне ставлення до службових обов`язків старшина ОСОБА_1 неодноразово заохочувався командуванням частини, нагороджувався почесною грамотою ЦК ЛКСМ України, представлений до нагороди знаком ЦК ВЛКСМ «Воинская доблесть».

Більш того, в матеріалах справи також містяться перепустки на в`їзд у м. Прип`ять, видані на ім`я ОСОБА_1 № 1584 (том 1 а.с. 35) та № 031533.

Варто також повторно наголосити, шо як підтверджуються матеріалами справи, зокрема, військовим квитком позивача, та не заперечується Міністерством оборони України позивач у 1987 році проходив військову службу у військовій частині 43187, однак, як стверджує Міністерство оборони України, всі накази командира військової частин 43187 та виїзди за період з 01.01.1987 по 04.12.1987 були вилучені Головною військовою прокуратурою м. Москва. Натомість обставини щодо вилучення Головною військовою прокуратурою м. Москва у військовій частині 43187 наказів командира військової частин 43187 та виїздів за період з 01.01.1987 по 04.12.1987, у тому числі щодо позивача, тобто не підтвердження виїзду позивача у зону відчуження, в даному випадку, не можуть бути підставою для відмови у призначені пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ, оскільки такі обставини не залежать від позивача.

Таким чином, проаналізувавши вказані документи у сукупності, суд зазначає, що хоча матеріали справи і не містять довідок про конкретні періоди роботи позивача з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також не містять конкретного населеного пункту чи об`єкту, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте, за результатами аналізу наявних документів, можна дійти висновку, що позивачем, у період з 01.03.1987 по 21.06.1987, тобто більше 14 календарних днів, виконувались роботи в 30 кілометровій зоні по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, що крім іншого свідчить про отримання позивачем дози опромінювання 8,878 рентген та надає позивачу право, у відповідності до призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років, у зв`язку з чим, рішення, викладене у листі ГУ ПФУ в м. Києві від 22.11.2018 № 117464/03 «Про відмову у призначені пенсії», є протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 55 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

Тобто, визначальною умовою для призначення пенсії за віком згідно Закону № 796-ХІІ є: 1) досягнення 60 років (з урахуванням заниження віку на 8 років - 52 роки) та 2) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років страхового стажу. При цьому у відповідності до ст. 55 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» такий страховий стаж може бути зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на що на момент подання заяви про призначення пенсії 11 жовтня 2018 року позивачу ІНФОРМАЦІЯ_2 мало б виповнитись 52 роки.

Також, відповідно до розрахунку страхового стажу (том 1 а.с. 53), здійсненого пенсійний органом, страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 роки 2 місяці 24 дні.

Тобто, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача виникло право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки з ІНФОРМАЦІЯ_2 настали необхідні умови для призначення такої пенсії:

1) 52 роки (з урахуванням зниження віку) та

2) стаж роботи 25 років (без урахування зменшення на кількість років зменшення пенсійного віку), натомість з урахуванням зменшення стажу на кількість років зменшення пенсійного віку, такий стаж складає 17 років (25 років - 8 років).

Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для відмови позивачу у призначені пенсії згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Беручи до уваги те, що позивачем не сплачувався судовий збір за звернення до суду з даним позовом, такий судовий збір не підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у формі листа від 22.11.2018 № 117464/03 «Про відмову у призначені пенсії».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368) з урахуванням висновків суду у даній справі - призначити з ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) пенсію згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) та п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя О.А. Кармазін