Рішення № 90752807, 31.07.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7162/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.

з участю:

представника позивача - адвоката Хвесь В.М.

представника відповідача - адвоката Поліщука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом, вимоги за яким в частині стягнення матеріальної шкоди у подальшому заявою від 15.10.2019р. зменшив, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заподіяну ним матеріальну шкоду в сумі 42799 грн 90 коп. , заподіяну моральну шкоду в сумі 20 000 грн., понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді в сумі 2500 грн.(оплата судексперту) та за надання правової допомоги адвокатом, відповідно наданих квитанцій.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 01 червня 2016 року, біля 20 години, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВМW»,д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Кн.Володимира в напрямку вул.Міцкевича в м.Рівне, не вибрав безпечну швидкість руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з мікроавтобусом «VoIkswagen-Transporter»д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок ДТП, водій ОСОБА_3 та пасажир ( син позивача) ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження і були госпіталізовані в Рівненську ЦМЛ, а транспортний засіб, який належить йому на праві власності - механічні пошкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи, водію та пасажиру були спричинені легкі тілесні ушкодження, тому постановою від 29.06.2016 року кримінальне провадження за №12016180010003639 від 1.06.2016 року було закрите за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України.

У постанові про закриття кримінального провадження від 29.06.2016 року встановлено факт пошкодження його автомобіля, яке сталося внаслідок ДТП за участю ОСОБА_2 .

За порушення ПДР (п.п..12.1, 2.3.Б), внаслідок чого сталася дорожньо- транспортна пригода, постановою Рівненського міського суду від 27 липня 2016 року (справа №569/8856/16-п) ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП і призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн.

На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 , не була застрахована як це передбачає Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України на підставі п.41,1 ст.41 вищезазначеного Закону в добровільному порядку відшкодувало йому частково заподіяну відповідачем матеріальну шкоду в сумі 42385 грн.70 коп.

Таким чином матеріальна шкода, заподіяна йому відповідачем за пошкоджений автомобіль станом на даний час становить 61799 грн.90 коп. (всього 104185,60 грн. - 42385,70 гри., відшкодовано МТСБУ залишок становить 61799 грн.90 коп.)

Окрім того, діями відповідача йому була заподіяна моральна шкода полягає в його душевних стражданням, хвилюваннях за свого сина ОСОБА_5 , який внаслідок ДТП був травмований і госпіталізований. Транспортний засіб, який належить йому на праві власності, був пошкоджений, по суті відновленню не підлягає. Він є інвалідом 2 групи, часто хворіє і автомобіль використовувався для транспортування його в різні медичні заклади. На даний час вимушений витрачати свої кошти на поїздки в лікарню. Розмір моральної шкоди оцінив на суму 20 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Хвесь В.М. позов підтримав у межах його доводів з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, оскільки автомобіль було продано за 19 000,00 грн. Згідно поданої заяви від 22.07.2020р. представник позивача просив провести судове засідання у його відсутність , позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 42 799,90 грн., моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн., судові витрати відповідно до наданих квитанцій.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив згідно якого позов не визнав та вважає, що він не підлягає до задоволення, оскільки вимоги безпідставні та належним чином не обґрунтовані.

Наданий в якості доказу Висновок №32 експертного автотоварознавчого дослідженню містить попередження експерта про кримінальну відповідальність, калькуляція ремонту здійснена по автомобілю із номерним знаком серії НОМЕР_10 , що робить цей Висновок недопустимим доказом по справі.

Крім того, для належного вирішення спору та для визначення із правовою позицією : заявлених вимог у відповідача існує потреба огляду речового доказу з метою встановлення характеру та розміру пошкоджень автомобіля, відповідності фактичного стану автомобіля акту огляду від 03.03.2016 р., комплектності автомобіля та відсутності пошкоджень, не пов`язаних із ДТП, проведення ремонту автомобіля «Volkswagen Transporter» державний номерний знак НОМЕР_5 на даний час.

Відповідність ідентифікаційних номерів автомобіля Volkswagen Transporter» державний номерний знак НОМЕР_6 оригіналу свідоцтва про реєстрацію ТЗ .

В абз.2 п.14 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 р. зазначено: ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. »

Позивач ставить у позові вимогу про компенсацію йому вартості автомобіля «Volkswagen Transporter» державний номерний знак НОМЕР_5 , заявляючи, що частину вартості автомобіля отримав від МТСБУ за рахунок страхового відшкодування, а іншу частину вартості бажає отримати з відповідача. Таким чином позивач має намір отримати вартість цілого автомобіля. За обставин після компенсації позивачу фактичної вартості пошкодженого автомобіля до відповідача переходить право на цей пошкоджений автомобіль.

Варіант викупу автомобіля - сплата позивачу фактичної вартості пошкодженого автомобіля переоформлення права власності на цей автомобіль неможлива по тій причині, що автомобіль не збережено у тому ж стані та продано.

Заявлена вимога про відшкодування суми 61799,90 грн. (що разом із виплаченим відшкодуванням 42385,70 грн. становить повну вартість цілого автомобіля - 104185,60 гра.) та одночасно залишення у своїй власності (продаж) пошкодженого автомобіля є зловживанням зі сторони позивача, оскільки в такому випадку позивач бажає отримати повну вартість автомобіля та отримання доходів від продажу цього автомобіля іншим особам. Така вимога не підлягає до задоволення як безпідставна та необгрунтована.

Заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. необгрунтова. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог МТСБУ подав до суду письмові пояснення з яких вбачається, що представниками МТСБУ було розрахованоза передбаченим законодавством порядком розмір регламентної виплати, що становив 42385, 70 грн. як різниця між вартісю автомобіля до ДТП - 104185,60 грн. та вартістю автомобіля після ДТП. Просили справу розглядати у їх відсутність.

Ухвалою суду від 24.05.2019р. відкрите спрощене провадження у справі, призначено судовий розгляд з викликом сторін.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, та чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідальній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом , використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, реальними збитками є втрати, жих особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено: якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Окрім того, відповідно до п. 14 ВССУ №4 від 01.03.2013 р. зазначено: ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. »

Судом встановлено, що 01червня 2016 року, біля 20 год., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВМW»,д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Кн.Володимира в напрямку вул.Міцкевича в м.Рівне, не вибрав безпечну швидкість руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з мікроавтобусом «VoIkswagen-Transporter»д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок ДТП, водій ОСОБА_3 та пасажир ( син позивача) ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження і були госпіталізовані в Рівненську ЦМЛ, а транспортний засіб, який належав на праві власності ОСОБА_1 - механічні пошкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи, водію та пасажиру були спричинені легкі тілесні ушкодження, тому постановою від 29.06.2016 року кримінальне провадження за №12016180010003639 від 01.06.2016 року було зкрите за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.І КК України.

У постанові про закриття кримінального провадження від 29.06.2016 року встановлено факт пошкодження автомобіля позивача, яке сталося внаслідок ДТП за участю ОСОБА_2 .

За порушення ПДР (п.п..12.1, 2.3.Б), внаслідок чого сталася дорожньо- транспортна пригода, постановою Рівненського міського суду від 27 липня 2016 року (справа №569/8856/16-п) ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП і призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн.

З оглянутого судом висновку №32 експертного автотоварознавчого дослідження від 08 серпня 2016 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen-Transporter» д.н.з. НОМЕР_5 (витрати на придбання автозапчастин та товарів+вартість ремонтно-відновлювальних робіт) становить 291140,60 гри., що значно більша за ринкову вартість неушкодженого автомобіля, вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля «Volkswagen-Transporter» д.н.з. НОМЕР_5 становить 104185,60 грн. , що є ринковою вартістю неушкодженого автомобіля.

З оглянутого судом звіту № МТСБУ /35687/16 від 28.11.2016р. вбачається, що вартість пошкодженого КТЗ «Volkswagen-Transporter» д.н.з. НОМЕР_5 на підставі наданих матеріалів, маркетингу вторинного ринку об`єктів порівняння при проведенні розрахунків станом на дату оцінки, отримано наступне значення ринкової вартості, яке може становити 64299,90 грн.

На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 , не була застрахована як це передбачає Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України на підставі п.41,1 ст.41 вищезазначеного Закону в добровільному порядку відшкодувало йому частково заподіяну відповідачем матеріальну шкоду в сумі 42385 грн.70 коп., згідно наказу № 9791 від 09.12.2016р. що підтверджується оглянутою судом Довідкою № 1 від 28.11.2016р. та роздруківкою про перерахунок коштів на ім`я ОСОБА_5 ..

Отже, матеріальна шкода, заподіяна позивачу відповідачем за пошкоджений автомобіль становить 61799 грн.90 коп. (104185,60 гри. вартість автомобіля до ДТП - 42385,70 грн., відшкодовано МТСБУ = залишок становить 61799 грн.90 коп.)

Разом з тим, судом встановлено, що позивач реалізував транспортний засіб, за ціною 19 000,00 грн. ОСОБА_6 , що підтверджується актом огляду реалізованого транспортного засобу № 6726/17/003492 від 06.05.2017р., тому позивач вважає, що сума боргу зменшилася та підлягає до стягнення з відповідача на його користь 42799,90 грн., як повне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стаття 1192 ЦК України стосується вибору способів відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, а у даній справі шкода майну потерпілого вже є відшкодованою у обраний позивачем спосіб - у 2016р.шляхом отримання З МТСБУ з фонду захисту потерпілих - 42 385,70 грн. та вартості віджученого траснпортного засобу.

Дії позивача, а саме реалізація пошкодженого автомобіля унеможливила вирішення судом у судовому засідання питання щодо про передачі цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позовна заява в частині стягнення матеріальної шкоди до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи і бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Аналогічні роз`яснення містяться у постанові ПВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року.

Вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП є доведеним фактом.

Оскільки суд прийшов до висновку, що неправомірними діями відповідача була заподіяна позивачу матеріальна шкода, яка визначений законом порядок була відшкодована позивачу, тому суд вважає, що заподіяння матеріальної шкоди як наслідок спричинив заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 , які виразились у глибокому емоційному переживанні, розумінні нанесення шкоди майну через що позивачу довелося змінювати звичний спосіб життя пов`язаний з відвідуванням лікарів оскільки він є інвалідом П групи.

За таких обставин, підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди наявні. Проте розмір, визначений позивачем у сумі 20 000,00 грн. , суд вважає завищеним і таким, що не відповідає характеру та ступеню завданої моральної шкоди.

Враховуючи характер, обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, та тяжкість , виходячи із засад розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування з відповідача на користь позивача в сумі 4 239 грн .00 коп., що становить 10 % від відшкодованої МТСБУ завданої матеріальної шкоди.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вимога про відшкодування судових витрат викладена у заяві поданій до суду 22.07.2020р.

Для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу квитанцій про оплату послуг адвоката суду не надано. Відтак, при ухваленні рішення суд позбавлений можливості вирішити вимогу щодо відшкодування суми понесених витрат позивачем на правничу допомогу. Проте, позивач не позбавлений права звернення до суду з відповідною заявою протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Також суд вважає, що відсутні правові підстави для відшкодування понесених витрат по оплаті суд.експертизи, оскільки згідно квитанції № 14 вона була оплачена не стороною у справі, а ОСОБА_5 . Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати по оплаті судового збору, від сплати якого позивач звільнений в силу наявності пільги, підлягають до стягнення з ОСОБА_2 у сумі 768 грн. 40 коп. в прибуток державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355, п.3 Р.ХП "Прикінцеві положення" ЦПК, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в суму 4 239 (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять) грн .00 коп. Відмовити ОСОБА_1 у стягненні матеріальної шкоди, та коштів за понесені судові витрати.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдеся вісім)грн. 40 коп. в прибуток державного бюджету.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_9 .

Третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02154, м.Київ, Русанівський бульвар, 8 (офіс), КОД ЄДРПОУ 21647131.

Повне рішення виготовлене - 04.08.2020р.

Суддя О.В.Панас