Рішення № 90752757, 04.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року м. Київ № 826/16848/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до третя особаГоловного управління ДПС у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2016 № 0037761306 та № 0037771306.

Позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб працівником ДПІ у Дніпровському районі складено акт № 649/26-53-13-06/2976212232 від 26.08.2016, згідно якого позивачу нараховано до сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 149 955,13 грн. На підставі даного акту відповідачем 10.10.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення № 0037761306 про зобов`язання сплатити 149 955,13 грн. донарахований податок та 37488,78 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення № 0037771306 від 10.10.2016 про зобов`язання сплатити 170 грн. штрафних санкцій (за неподання декларації).

Між тим, позивач наголошує на протиправності спірних рішень та пояснює наступне.

01.10.2008 між ОСОБА_1 та АБ «Укрсиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11399842000. В подальшому право вимоги за цим договором АБ «Укрсиббанк» було відступлене третій особі - ТОВ «Кей-Колект».

Позивач у позовній заяві зазначає, що у травні 2013 року тертя особа звернулася до нього з пропозицією сплатити 53 852,00 доларів США за умови анулювання залишку заборгованості. Позивач додав, що він виконав умови та сплатив зазначену суму коштів.

При цьому, як акцентує увагу позивач, в анулювання боргу третьою особою було включено заборгованість за нарахованими/простроченими відсотками, відміни стягнення штрафних санкцій (штрафи, пені, індексу інфляції).

На думку позивача, взагалі до доходів та додаткових благ відносяться, зокрема, матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншім формі, а відтак, за висновком позивача, визначальною ознакою доходу платника податку як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

За твердженням позивача анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за відсотками, не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

Також додає, що анулювання кредитної заборгованості з урахуванням відсотків пов`язане з реалізацією договірних стосунків, умови виконання яких визначаються виключно сторонами договору. А тому, зміна обсягу коштів при виконанні укладених договорів пов`язана з тією ж правовою природою договірних відносин і зменшення чи анулювання заборгованості за відсотки за кредитними договорами однією зі сторін таких відносин не сприяє встановленню додаткових благ для іншої сторони.

Більш того, позивач звертає увагу суду на те, що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена з порушенням норм податкового законодавства, оскільки посилаючись на п. 78.4 ст. 78 ПК України, оскільки право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли особі до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Натомість позивач наголошує, що йому не було надано ані наказу про проведення зазначеної перевірки, ані акту про проведення перевірки для ознайомлення. За словами позивача, відповідач не ознайомив його до початку проведення документальної позапланової перевірки з наказом про її проведення, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки, що є грубим порушенням вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України, у зв`язку з чим невиконання відповідачем вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України є підставою для визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, з огляду на що акт перевірки, і податкове повідомлення-рішення ґрунтуються на результатах незаконно проведеної перевірки.

Крім того, позивач акцентує увагу суду на тому, що з податкового повідомлення-рішення № 0037761306 не зрозуміло, яким чином розрахована сума заборгованості. Не зрозуміло суми складових прощеного боргу (що це - тіло кредиту, відсотки, пеня чи штрафні санкції). За словами позивача зазначене має вирішальне значення для встановлення наявності підстав для нарахування грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб.

Позивач також стверджує, що у відповідності до п. 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784, у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Підсумовуючи викладене у сукупності, позивач наголосив, що відповідно до положень ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, з огляду на що відсотки за користування кредитом, штрафи, пеня та інші санкції нараховані банком анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» п/п 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Відтак позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

З наявних в матеріалах справи заперечень ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.05.2017 вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, представник відповідача пояснює, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині визнання доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 26.08.2016 № 649/26-53-13-06/2976212232, яким встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 у 2013 році отримано дохід у сумі 883 438,39 грн. за ознаками доходу « 126» - додаткове благо, без визначення сум утриманого податку, джерело отримання - ТОВ «Кей-Колект». Представник відповідача додає, що факт отримання фізичною особою ОСОБА_1 доходу, як додаткове благо у вигляді суми боргу анульованого (прощеного) кредитором підтверджено листом ТОВ «Кей Колект» від 17.05.2013 № 083-10587, в якому зазначено про те, що 17.05.2013 ТОВ «Кей Колект» прийнято рішення про анулювання (прощення) боргу кредитної заборгованості в сумі 110 526,61 доларів США, що по курсу НБУ станом на 16.05.2013 складає 883 438,39 грн.

Також, як зазначено у запереченнях на позовну заяву ТОВ «Кей-Колект» включило суму анульованого (прощеного) позивачу боргу до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

При цьому, представник відповідача стверджує, що згідно повідомлення від 17.05.2013 № 083-10587 позивач погоджується, що повідомлений про свій обов`язок включити суми анульованого боргу до податкового розрахунку, нарахованого (сплаченого) на його користь, за підсумками звітного періоду, у якому такий було анульовано, і про обов`язок самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації.

Натомість, як наголошує відповідач, позивачем до податкового органу не було подано декларації про отримані доходи у 2013 році. Додає, що згідно абз. «д» п/п 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено суму податкового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в розмірі 149 955,13 грн., у зв`язку з чим було прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2016 № 0037761306 та № 0037771306, які, на думку відповідача, є правомірними.

Процесуальні дії у справі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 21.02.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, скасовуючи вказані рішення, Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи дану справу не надали правого значення бази оподаткування, з якої відповідач здійснив нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб за 2013 рік. Зокрема, судами не досліджувався розрахунок заборгованості, яка мала місце станом на час прощення позивачу ТОВ "Кей-Колект" боргу за кредитним договором (тіло та проценти/штрафи за користування таким).

За висновком Верховного Суду, важливо вирішити питання з чого складається вказана сума прощеного ТОВ «Кей-Колект» позивачу кредиту.

Також Верховий Суд вказав, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи, як одного із складових принципу верховенства права не надали оцінку доводам позивача, які викладені ним у позовні заяві та апеляційній скарзі в тому числі і щодо порушення процедури проведення відносно нього документальної позапланової невиїзної перевірки.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2019 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.

Ухвалою суду від 02.04.2019 адміністративну справу № 826/16848/16 прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Ухвалою суду від 17.03.2020 здійснено заміну відповідача на належного з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві. Крім того, вказаною ухвалою у ГУ ДПС у м. Києві було витребувано 1) копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.08.2016 № 647 та докази надіслання/вручення ОСОБА_1 вказаного наказу; 2) докази надіслання/вручення ОСОБА_1 копії акту перевірки від 26.08.2016 № 649/26-53-13-06/2976212232; 3) розрахунок бази оподаткування, з якої відповідач здійснив нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік; 4) належним чином засвідчені копії всіх документів, на які містяться посилання в акті перевірки від 26.08.2016 № 649/26-53-13-06/2976212232 та на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2016 № 0037761306 та № 0037771306; 5) письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2019.

Ухвалою суду від 17.03.2020 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» повторно витребувано належним чином засвідчені копії: 1) повідомлення ТОВ "Кей Колект" ОСОБА_1 про прощення суми боргу за договором про надання споживчого кредиту з правилами від 01.10.2008 № 11399842000; 2) письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2019, із зазначенням у таких поясненнях суми складових прощеного ОСОБА_1 боргу; 3) пояснення щодо структури прощеної суми боргу ОСОБА_1 за договором кредитом споживчого кредиту від 01.10.2008 № 11399842000, а також які саме складові прощеного боргу було анульовано (основна сума кредиту (тіло кредиту), відсотки, штрафи, пеня).

Ухвалою суду від 17.03.2020 у ОСОБА_1 повторно витребувано належним чином засвідчені копії: 1) повідомлення від ТОВ «Кей Колект» про прощення суми боргу за договором про надання споживчого кредиту з правилами від 01.10.2008 № 11399842000; 2) всіх документів, що пов`язані з виконанням позивачем договору про надання споживчого кредиту з правилами від 01.10.2008 № 11399842000 (крім тих документів, копії яких надані до позовної заяви).

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.10.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Банк) та позивачем (Позичальник) укладено договір №11399842000 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Банк зобов`язався надати Позичальнику, а Позичальник - прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 100600,00 доларів США (що в еквіваленті за курсом НБУ на дату укладення договору становить 489046,78 грн.) та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості 01.10.2018, при цьому, згідно умов договору, може бути встановлено інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 16,00% річних. Банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 у Банку.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору про надання споживчого кредиту, з метою забезпечення виконання зобов`язань позивальника Банком приймається:

застава земельної ділянки, загальною площею 0,2499 га, кадастровий номер 3220885001:02:005:0013;

застава домоволодіння, що складається з 3, загальною площею 54,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Листом від 27.12.2016 № 36/56171 АТ «УкрСиббанк» повідомило позивача про те, що на підставі договору факторингу № 1 від 12.12.2011, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», банк здійснив відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором від 01.10.2008 № 11399842000, укладеним між ОСОБА_1 та банком. Станом на дату здійснення відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором від 01.10.2008 № 11399842000 заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) складала 97163,88 доларів США, тоді як заборгованість за процентам - 36665,79 доларів США.

Відтак, з 12.12.2011 право вимоги за кредитним договором від 01.10.2008 № 11399842000 перейшло до ТОВ «Кей-Колект».

Листом (том 1 а.с. 29) ТОВ «Кей-Колект» повідомило позивача, що у разі погашення заборгованості за договором № 11399842000 про надання споживчого кредиту одним платежем у розмірі 53852,00 доларів США ТОВ «Кей-Колект» анулює залишок заборгованості за зазначеним договором, розрахований на дату погашення вказаної суми.

При цьому, даним листом позивача також повідомлено про те, що анульована заборгованість призведе до виникнення у позивача доходу у вигляді додаткового блага і необхідності, відповідно до п/п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та п. 167.1 ст. 167 ПК України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу.

17.05.2013 листом № 08310587 ТОВ «Кей-Колект» повідомило ОСОБА_1 про анулювання боргу на суму 110526,51 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.05.2013 складає 883 438,39 грн.

Даним листом ТОВ «Кей-Колект звернуло увагу позивача, що анульована сума боргу у розмірі 110526,51 доларів США, відповідно до п/п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, є доходом, отриманим як додаткове благо, у зв`язку з чим, необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Зі змісту листа від 17.05.2013 № 08310587 видно, що останній отримано позивачем 28.05.2013, про що свідчить розписка та підпис останнього на вказаному листі.

В подальшому, на підставі п/п 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.08.2016 № 647, виданого ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 до податкового органу - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік щодо отримання додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за вказаний період, що призвело до недекларування доходу в вигляді додаткового блага у сумі 883 438,39 грн.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 26.08.2016 № 649/26-53-13-06/2976212232, яким встановлено порушення вимог п/п 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п/п «д» п/п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України, у результаті чого позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 149955,13 грн.

На підставі акту перевірки, 10.10.2016 податковим органом прийнято оскаржувані рішення:

№ 0037761306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 149955,13 грн. за основним платежем та у розмірі 37488,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0037771306, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Разом з тим, позивач, вважаючи свої права порушеними, а оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції на час виникнення спірних відносин та прийняття оскаржуваних рішень).

Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд зазначає про наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п/п 75.1.2 ПК України).

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п. 78.4 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 79.2 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Тобто, право на проведення документальної позапланової перевірки надається податковому органу виключно у разі вручення платнику податків під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки або надіслання копії такого наказу рекомендованим листом із повідомленням про вручення, а також надіслання платнику податків письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В протилежному випадку, у разі не вручення копії наказу особі, відносно якої проводиться документальна невиїзна перевірка, контролюючий орган позбавлений можливості проводити таку перевірку до того часу, до поки такий наказ не буде вручений.

При цьому, варто наголосити, що якщо ж таку перевірку проведено податковим органом без вручення копії наказу платнику податків, тобто проведено без належного повідомлення особи щодо якої проводиться перевірка, то така перевірка вважатиметься незаконною, а рішення прийняті за її результатами будуть вважатися протиправними.

Як вже було встановлено судом на підставі п/п 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.08.2016 № 647, прийнятого ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів вручення ОСОБА_1 під розписку копії наказу 15.08.2016 № 647 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, з огляду на що податковим органом порушено вимоги п. 78.4 ПК України, що призвело, у точу числі, до порушення прав позивача на надання останнім пояснень (документів) з приводу неподання ним декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік та несплату ним податку на доходи фізичних осіб.

Суд також акцентує увагу на тому, що матеріали справи не містять і доказів надіслання/вручення наказу від 15.08.2016 № 647 позивачу рекомендованим листом з повідомленням.

Варто звернути увагу на те, що приймаючи вказану справу до свого провадження ухвалою від 02.04.2019 судом у податкового органу було витребувано належним чином засвідчену копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.08.2016 № 647 та докази надіслання/вручення ОСОБА_1 наказу від 15.08.2016 № 647. Незважаючи на те, що копію ухвали суду було отримано контролюючим органом 08.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0105103396103 (том 1 а.с. 66), вимоги ухвали суду від 02.04.2019 залишилися поза межами виконання податковим органом.

Більш того, суд, ухвалою від 17.03.2020, здійснивши заміну відповідача з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у п. Києві на ГУ ДПС у м. Києві, витребував також у останнього: 1) копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.08.2016 № 647 та докази надіслання/вручення ОСОБА_1 вказаного наказу; 2) докази надіслання/вручення ОСОБА_1 копії акту перевірки від 26.08.2016 № 649/26-53-13-06/2976212232; 3) розрахунок бази оподаткування, з якої відповідач здійснив нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік; 4) належним чином засвідчені копії всіх документів, на які містяться посилання в акті перевірки від 26.08.2016 № 649/26-53-13-06/2976212232 та на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2016 № 0037761306 та № 0037771306; 5) письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2019.

23.03.2020 копія вказаної ухвали отримана ГУ ДПС у м. Києві, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим ідентифікатором № 0105104918812. Однак, станом на момент прийняття даного рішення податковим органом в особі ГУ ДПС у м. Києві так і не було виконано жодних вимог ухвали суду.

При цьому, судом враховується, що незважаючи на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантинні обмеження, а Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX строки, передбачені, зокрема, ст.ст. 162, 163, 164, 165 КАС України, продовжені на строк дії такого карантину, у податкового органу було достатньо часу для підготовки та надання витребуваних судом пояснень та документів ще до початку карантину.

Таким чином, зважаючи на те, що судом не встановлено, а відповідачем в порушення обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено вручення або надіслання позивачу перед початком проведення перевірки копії наказу 15.08.2016 № 647 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що є суттєвим процедурним порушенням, суд приходить до висновку, що дії податкового органу щодо проведення відносно ОСОБА_1 документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, є протиправними, що вже самі по собі свідчать про те, що акт, складений за результатами такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням норма податкового законодавства, а відтак в силу вимог ч. 1 ст. 74 КАС України до уваги не береться, не може бути підставою для прийняття спірного рішення, а відтак рішення, прийняті на підставі такого акту перевірки вважаються протиправними з моменту їх прийняття, що вже є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Разом з тим, щодо визначення податковим органом позивачу податку на доходи фізичних осіб у розмірі 149955,13 грн. за основним платежем та у розмірі 37488,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд також зазначає про наступне.

Згідно з п. 15.1. ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п/п. 162.1.1 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п/п 163.1.1. ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

За загальним правилом, визначеним п/п. 14.1.56. ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п/п. 14.1.47. ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. (п. 164.1. ПК України).

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (п/п. 164.1.3. ПК України).

Відповідно до п/п. «д» п/п. 164.2.17 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави стверджувати, що у разі прощення боргу у платника податку - боржника, виникає обов`язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Судом вже встановлено, що 01.10.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Банк) та позивачем (Позичальник) укладено договір № 11399842000 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Банк зобов`язався надати Позичальнику, а Позичальник - прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 100600,00 доларів США (що в еквіваленті за курсом НБУ на дату укладення договору становить 489046,78 грн.) та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості 01.10.2018, при цьому, згідно умов договору, може бути встановлено інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 16,00% річних. Банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 у Банку.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору про надання споживчого кредиту, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника Банком приймається:

застава земельної ділянки, загальною площею 0,2499 га, кадастровий номер 3220885001:02:005:0013;

застава домоволодіння, що складається з 3, загальною площею 54,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Листом від 27.12.2016 № 36/56171 АТ «УкрСиббанк» повідомило позивача про те, що на підставі договору факторингу № 1 від 12.12.2011, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», банк здійснив відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором від 01.10.2008 № 11399842000, укладеним між ОСОБА_1 та банком. Станом на дату здійснення відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором від 01.10.2008 № 11399842000 заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) складала 97163,88 доларів США, тоді як заборгованість за процентам - 36665,79 доларів США.

Відтак, з 12.12.2011 право вимоги за кредитним договором від 01.10.2008 № 11399842000 перейшло до ТОВ «Кей-Колект».

Листом (том 1 а.с. 29) ТОВ «Кей-Колект» повідомило позивача, що у разі погашення заборгованості за договором № 11399842000 про надання споживчого кредиту одним платежем у розмірі 53852,00 доларів США ТОВ «Кей-Колект» анулює залишок заборгованості за зазначеним договором, розрахований на дату погашення вказаної суми.

При цьому, даним листом позивача також повідомлено про те, що анульована заборгованість призведе до виникнення у позивача доходу у вигляді додаткового блага і необхідності, відповідно до п/п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та п. 167.1 ст. 167 ПК України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу.

17.05.2013 листом № 08310587 ТОВ «Кей-Колект» повідомило ОСОБА_1 про анулювання боргу на суму 110526,51 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.05.2013 складає 883 438,39 грн.

Даним листом ТОВ «Кей-Колект звернуло увагу позивача, що анульована сума боргу у розмірі 110526,51 доларів США, відповідно до п/п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, є доходом, отримане як додаткове благо, у зв`язку з чим, необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Зі змісту листа від 17.05.2013 № 08310587 видно, що останній отримано позивачем 28.05.2013, про що свідчить розписка та підпис останнього на вказаному листі.

В той же час, слід зауважити, що згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, в порушення вказаних норм, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що ТОВ «Кей-Колект» відобразило у податковому розрахунку форми № 1ДФ виплату (нарахування) ОСОБА_1 доходу у розмірі 883 438,39 грн., що в свою чергу зобов`язувало позивача самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації шляхом її подання до податкових органів.

Більш того, відповідно до п/п. 165.1.49 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Між тим, в силу п/п. 164.2.14 ПК України відсотки, нараховані у вигляді неустойки (штрафу) за неналежне виконання кредитного договору не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Зважаючи на викладене, відносини, що виникли між кредитором та позичальником з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. В свою чергу, нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов`язання перед третьою особою - банком, а відтак нарахування відсотків є лише засобом забезпечення виконання зобов`язання перед банком. Штрафні санкції та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, нарахована кредитором відповідно до умов договору та анульована за його рішенням не є доходом платника податків в розумінні ПК України, що підлягає оподаткуванню, а тому для нарахування відповідачем позивачу податку на доходи фізичних осіб та, як наслідок прийняття податкового повідомлення-рішення податковому органу необхідно було дослідити структуру прощеної суми боргу та, відповідно на суму основного прощеного боргу - тіло кредиту нарахувати позивачу податок на доходи фізичних осіб за наявності відображенням кредитором такої суми у податковому розрахунку форми № 1ДФ.

Верховний Суд скасовуючи своєю постановою від 21.02.2019 рішення судів першої та апеляційної інстанцій зауважив, зокрема, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи дану справу не надали правого значення бази оподаткування, з якої відповідач здійснив нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб за 2013 рік. Зокрема, судами не досліджувався розрахунок заборгованості, яка мала місце станом на час прощення позивачу ТОВ «Кей-Колект» боргу за кредитним договором (тіло та проценти/штрафи за користування таким). За висновком Верховного Суду, важливо вирішити питання з чого складається вказана сума прощеного ТОВ «Кей-Колект» позивачу кредиту.

На виконання зауважень Верховного Суду, ухвалою від 02.04.2019 Окружний адміністративний суд м. Києва залучив до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - кредитора за кредитним договором від 01.10.2008 № 11399842000 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», у якого було витребувано, зокрема, письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2019, із зазначенням у таких поясненнях суми складових прощеного ОСОБА_1 боргу. Вказану ухвалу було отримано ТОВ «Кей-Колект» 08.04.2019, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0105103396111 (том 1 а.с. 167), однак жодних пояснень на виконання вимог ухвали суду товариством надано не було.

Вказаною ухвалою також у податкового органу було витребувано розрахунок бази оподаткування, з якої відповідач здійснив нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, однак незважаючи на те, що копію ухвали суду було отримано контролюючим органом 08.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0105103396103 (том 1 а.с. 66), вимоги ухвали суду від 02.04.2019 залишилися поза межами виконання податковим органом.

Також, суд, ухвалою від 17.03.2020, здійснивши заміну відповідача з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у п. Києві на ГУ ДПС у м. Києві, витребував у останнього, зокрема, розрахунок бази оподаткування, з якого податковий орган здійснив нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, а також письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2019.

23.03.2020 копія вказаної ухвали отримана ГУ ДПС у м. Києві, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим ідентифікатором № 0105104918812. Однак станом на момент прийняття даного рішення ГУ ДПС у м. Києві так і не було виконано вимог ухвали суду.

Судом також враховується, що ухвалою від 02.04.2019 у ТОВ «Кей-Колект» витребувано, зокрема, належним чином засвідчені копії всіх документів, що пов`язані з виконанням позивачем договору про надання споживчого кредиту з правилами від 01.10.2008 № 11399842000 (крім тих документів, копії яких надані до позовної заяви). Вказана ухвала отримана ТОВ «Кей-Колект» 08.04.2019 за № 0105103396111 (рекомендоване повідомлення том 1 а.с. 167).

Ухвалою від 17.03.2020, суд витребував у ТОВ «Кей-Колект», зокрема, письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2019, із зазначенням у таких поясненнях суми складових прощеного ОСОБА_1 боргу, а також пояснення щодо структури прощеної суми боргу позивачу за договором кредитом споживчого кредиту від 01.10.2008 № 11399842000, а також які саме складові прощеного боргу було анульовано (основна сума кредиту (тіло кредиту), відсотки, штрафи, пеня). Ухвала від 17.03.2020 про витребування доказів отримана ТОВ «Кей-Колект» 30.03.2020, підтвердженням чого є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за штриховим ідентифікатором № 0105104919380.

Однак, станом на момент прийняття даного рішення, ТОВ «Кей-Колект» так і не надало суду жодних доказів та/або пояснень з приводу структури прощеної суми боргу або заявлених позовних вимог.

Таким чином, оскільки в порядку виконання обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного рішення, оскільки не надано суду доказів відображення ТОВ «Кей-Колект» у податковому розрахунку форми № 1ДФ виплати (нарахування) позивачу доходу у розмірі 883 438,39 грн., а також не надано жодних пояснень та обґрунтувань з приводу структури прощеної суми боргу у розмірі 883 438,39 грн., з яких суду можливо було б встановити правомірність застосування до позивача податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 149 955,13 грн. за основним платежем та у розмірі 37 488,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, зокрема те, що вказана сума податкового зобов`язання сформована виключно на підставі прощеної суми основного кредиту, тобто його «тіла», а також зважаючи на те, що матеріали справи не містять жодних доказів вручення позивачу або надіслання останньому рекомендованим листом із повідомленням про вручення наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, підсумовуючи встановлені судом обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.10.2016 № 0037761306 та № 0037771306 є протиправними та підлягають скасуванню.

Наявні у матеріалах справи докази, не спростовують висновків суду та не доводять зворотного.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2016 № 0037761306 та № 0037771306, прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 24-б).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін