Рішення № 90752168, 28.07.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/1217/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Карети О.О.,

представника відповідача - Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі – СТОВ «Батьківщина») 06.04.2020 звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі – ГУДФС у Чернігівській області), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.02.2020 №00000730500, №00000740500 та №00000720500.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що позбавлення платника податків права на податковий кредит за умови наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином зареєстрованої податкової накладної є протиправним. Крім того, СТОВ «Батьківщина» було надано на перевірку належним чином оформлені документи, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами. Іншого джерела отримання товарів/послуг, за фактами поставки/виконання яких позивачем визначені податкові зобов`язання з ПДВ, ніж контрагенти зазначені податковим органом в акті перевірки, виявлено не було.

Щодо висновків відповідача про неможливість використання газу на зерно-сушарному комплексі зазначив, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/2325/19 встановлено факт використання газу у господарській діяльності товариства. Те ж саме стосується тверджень ГУДФС у Чернігівській області в частині відсутності у позивача місць для тимчасового зберігання придбаного газу.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення товариством вимог п. 181.1 ст. 188 Податкового кодексу України у зв`язку із наданням послуг по зберіганню кукурудзи по ціні нижче звичайних цін позивач зазначив, що норми закону не визначають обов`язку платника податків нараховувати ПДВ на різницю між ціною продажу товару/надання послуг та звичайних цін у випадку, якщо звичайна ціна товару/послуги є більшою ніж ціна його/її продажу. Таким чином, оскільки послуги зберігання кукурудзи надавались за цінами, визначеними сторонами у договорі, посилання відповідача на порушення товариством вимог податкового законодавства України за наслідками господарської операції з ДП «Сантрейд» є протиправним.

Ухвалою судді від 08.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.05.2020 замінено первісного відповідача на належного, а саме: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі – ГУДПС у Чернігівській області). Також продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів.

Ухвалою суду від 21.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов та пояснив, що в ході проведення перевірки не було підтверджено використання скрапленого газу в господарській діяльності товариства з урахуванням того, що зерносушарка, наявна на балансі СТОВ «Батьківщина», працює на природному газу та не використовує в роботі скраплений газ. Також позивачем не надано документальних підтверджень зберігання та використання товариством задекларованих обсягів придбаного газу скрапленого за 2016-2018 роки.

Щодо надання СТОВ «Батьківщина» послуг зі зберігання на зерноскладі кукурудзи зазначив, що товариство надавало вказані послуги по ціні нижче звичайних та в порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України не врахувало податкові зобов`язання з ПДВ на різницю обсягів постачання за цінами згідно податкових накладних та звичайних цін.

Також в порушення вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України СТОВ «Батьківщина» не врахувало податкові зобов`язання з ПДВ при використанні придбаного у ПП «Пром-Продукт» деетанпропанбутанізованого конденсату.

Крім того, під час перевірки встановлено, що товариством не зареєстровано у ЄРПН податкові накладні на загальну суму 6 324 941,00 грн.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій СТОВ «Батьківщина» підтримало заявлені позовні вимоги та просило їх задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, враховуючи такі обставини.

СТОВ «Батьківщина» зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.03.2000 внесено відповідний запис (а.с. 173-177 т.1). Позивач перебуває на обліку в ГУДПС у Чернігівській області.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 24.10.2019 №350, №351, №352, №353 та №354, від 28.11.2019 №786, відповідно до статті 20, 77, 82 Податкового кодексу України, згідно наказу ГУДПС у Чернігівській області від 12.09.2019 №75, плану-графіку, наказу ГУДПС у Чернігівській області від 10.10.2019 №242, посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ «Батьківщина» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.216 по 31.12.2018, валютного за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018. Перевірка проводилась у період з 29.10.2019 по 09.12.2019.

За наслідками перевірки ГУДПС у Чернігівській області складено акт від 16.12.2019 №244/05/30875436 (а.с. 193-262 т.1), у якому зазначено про порушення товариством, у тому числі таких вимог податкового законодавства:

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України:

заниження ПДВ на суму 6 248 820,00 грн., у тому числі за грудень 2016 року на суму 641 668,00 грн., січень 2017 року на суму 323 563,00 грн., жовтень 2017 року на суму 1 850 113,00 грн., грудень 2017 року на суму 1 240 438,00 грн., вересень 2018 року на суму 2 160 728,00 грн., листопад 2018 року на суму 32 310,00 грн.;

завищення від`ємного значення ПДВ на суму 1 041 352,00 грн., в тому числі за грудень 2018 року на суму 1 041 352,00 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, ГУДПС у Чернігівській області винесено СТОВ «Батьківщина» податкові повідомлення-рішення від 28.02.2020:

- №00000720500, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість на суму 3 162 477,50 грн. за порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (а.с. 18 т.1);

- №00000730500, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 6 604 486,00 грн. (5 283 589,00 грн. за основним платежем та 1 320 897,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 19 т.1);

- №00000740500, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість на суму 1 041 352,00 грн. (а.с. 20 т.1).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, СТОВ «Батьківщина» звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Щодо придбання та використання у СТОВ «Батьківщина» скрапленого газу, придбаного у ПП «КТ Сервіс» та ПП «Сервіс АЗС», судом встановлено таке.

16.10.2017 між СТОВ «Батьківщина» (покупець) та ПП «Сервіс АЗС» (продавець) було укладено договір №222, підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати (відпустити) товари, а покупець оплатити їх у повному обсязі в порядку та на умовах даного договору (а.с. 99-104 т.2).

Пунктом 1.2 Договору установлено, що під товаром розуміються паливно-мастильні матеріали, а саме: дизельне пальне, пальне марок А-92, А-95, деетанпропанбутанізований к-т, газ скраплений, мастила та оливи та інші паливно-мастильні матеріали.

Кількість та асортимент товарів у кожній окремій партії вважається погодженим для передачі покупцеві в момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (пункт 2.1 Договору).

Статтею 3 Договору передбачено, що ціна на товар на протязі дії даного договору є динамічною та може змінюватись (визначатись та корегуватись) продавцем в односторонньому порядку, залежно від зміни ціни на ринку нафтопродуктів, індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України – гривні, стосовно курсів іноземних валют, збільшення розмірів податків, зборів, інших обов`язкових платежів тощо.

Орієнтовна вартість договору становить 50 000 000,00 грн. Вид розрахунків – безготівковий.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ПП «Сервіс АЗС» було поставлено СТОВ «Батьківщина» газ скраплений, що підтверджується такими належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, (а.с. 21-29, 51, 64-104, 116-140, 144-160, 166-170 т.1, 105-202 т.2), платіжними дорученнями (а.с. 203-211 т.2).

Також протягом перевіряємого періоду постачання газу скрапленого СТОВ «Батьківщина» здійснювало ПП «КТ Сервіс» відповідно до договору від 12.12.2018 №ДГ-0000130, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 45-50, 171 т.1). Оплата за товар проведена у повному обсязі, на підтвердження чого надано платіжні доручення (а.с. 73-75 т.2).

Факт використання СТОВ «Батьківщина» придбаного скрапленого газу підтверджується актами списання товарів, відповідно до яких газ списано по підрозділу Прилуки КХП. Підстава – використано газу для зниження вологості з метою приведення зерна до стандартів товарності. При розрахунковій нормативній витраті палива (скрапленого газу) одного модуля (Зернової сушарки модульної GSI-3626) – 3060 л/год при стандартних умовах (а.с. 141-143 т.1).

Підставою нереальності господарської операцій відповідач зазначає відсутність документальних підтверджень: доставки, приймання, зберігання та використання задекларованих обсягів придбаного газу, наявності на балансі ємностей для зберігання газу, та інших документів, що засвідчують фактичний рух товару від зазначених постачальників до позивача і взагалі необхідності його придбання.

Разом з тим, наведені доводи суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, СТОВ «Батьківщина» було придбано у ТОВ «Техінвестпостач» котли залізничної цистерни моделі15-1443 V=73м3, б/в, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 47-56 т.2). Вказані цистерни перебувають на балансі товариства та відображені у бухгалтерському обліку позивача (а.с. 35-36, 76-91 т.2).

Зернова сушарка модульна GSІ-3626 придбана СТОВ «Батьківщина» в 2009 році в імпортера обладнання ТОВ «Насіння-Агрохім», ВМД від 18.05.2009 №102040000/2009/040755 імпортер/одержувач обладнання - ТОВ «Насіння Агрохім», яким придбано нові зернові сушарки моделі GSІ 3626 в розібраному вигляді, кільксть-2 шт. у відправника/експортера - «GSІ Іnternational» (USA) (а.с. 31-32 т.2).

Вказане майно обліковується на рах. 10.4, зокрема - Зерносушарний комплекс; марка, модель - GSI 3626; інвентарний помер – 1064, 1065; місцезнаходження - м. Прилуки, вул. Паризької Комуни, 56.

Відповідно до інвентарної картки обліку основних засобів (інвентарний номер 1064, 1065):

- зерносушарний комплекс на базі двох агрегатів, найменування заводу- виготовлювача - GSІInternеtionalUS, модель - GSI 3626;

- бухгалтерський запис 18.05.2009 №225; первісна вартість об`єкта 7972835,05 грн.;

- акт про введення в експлуатацію - 07.04.2010 № 59; рік випуску, побудови-2009 (а.с. 35-36 т.2).

СТОВ «Батьківщина» до перевірки надано технічний паспорт ФАРМ АГРО, який скріплено печаткою ТОВ «ФАРМ АГРО» на зерносушарку модульну FFI- GS1 (США), FFI модель: CF4263, GSІ модель: 3626 (а.с. 27-30 т.2). Одним із видів діяльності ТОВ «ФАРМ АГРО» є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (Код КВЕД 33.12).

У специфікації №1 до контракту №01-2009 від 09.02.2009 зазначено, що зернова сушарка модульна GSI -3626 працює на природному газу, а газ скраплений або дизпаливо – за замовленням (а.с. 33 т.2).

Позивачем надано наказ від 18.12.2017 №466-1/17 «Про переобладнання сушарки GSІ 3626 на скраплений газ» та акт про введення в експлуатацію зерносушарок GSІ 3626 з пальниками під зріджений газ від 21.12.2017 (а.с. 44, 45 т.2).

Наказом СТОВ «Батьківщина» від 02.01.2018 №2/01 «Про встановлення норм витрат та списання палива (газу скрапленого) для Зернової сушарки модульної GS1-3626» встановлено норми витрат та списання палива (газу скрапленого) для Зернової сушарки модульної GSI -3626: витрата газу літрів на годину (повний нагрів) при стандартних умовах (температура навколишнього середовища 21 °С та відносна вологість 75%) - 3060 л/год. (а.с. 34 т.2).

Суд також вважає необґрунтованими доводи ГУДПС у Чернігівській, що частину наданих товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів не можливо взяти до уваги, так як у них вказано місце розвантаження с. Калюжинці Срібнянського району Чернігівської області, оскільки вказані накладні не заповнює позивач. Згідно наданих представником СТОВ «Батьківщина» пояснень, у спірних накладних у графі «пункт розвантаження» допущено помилку постачальником товару.

Щодо використання позивачем деетанпропанбутанізованого конденсату, судом встановлено таке.

15.01.2018 між СТОВ «Батьківщина» (покупець) та ПП «Пром-Продукт» (продавець) було укладено договір №60, підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати (відпустити) товари, а покупець оплатити їх у повному обсязі в порядку та на умовах даного договору (а.с. 93-98 т.2).

Пунктом 1.2 Договору установлено, що під товаром розуміються паливно-мастильні матеріали, а саме: дизельне пальне, пальне марок А-92, А-95, деетанпропанбутанізований к-т, газ скраплений, мастила та оливи та інші паливно-мастильні матеріали.

Кількість та асортимент товарів у кожній окремій партії вважається погодженим для передачі покупцеві в момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (пункт 2.1 Договору).

Статтею 3 Договору передбачено, що ціна на товар на протязі дії даного договору є динамічною та може змінюватись (визначатись та корегуватись) продавцем в односторонньому порядку, залежно від зміни ціни на ринку нафтопродуктів, індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України – гривні, стосовно курсів іноземних валют, збільшення розмірів податків, зборів, інших обов`язкових платежів тощо.

Орієнтовна вартість договору становить 50 000 000,00 грн. Вид розрахунків – безготівковий.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ПП «Пром-Продукт» було поставлено СТОВ «Батьківщина» деетанпропанбутанізований к-т, що підтверджується такими належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (а.с. 43, 44, 162-165 т.1).

У відзиві на позов та акті перевірки ГУДПС у Чернігівській області зазначає, що деетанпропанбутанізований конденсат не відноситься до пального, перелік якого зазначено у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України, тому може використовуватись лише як компонент при виготовленні бензину, але не безпосередньо як паливо. За наведених обставин, відповідач вважає недоведеним факт використання деетанпропанбутанізованого к-ту в господарській діяльності СТОВ «Батьківщина», зокрема для заправки автомобілів.

Однак, такі доводи суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Як вбачається із листа ПП «Торговий дім «Фонтекс Агро», відповідно до паспорту від 08.09.2014 №441, виданого випробувальним центром нафтопродуктів «10 Хіммотологічний центр», октанове число зазначеного деетанпропанбутанізованого конденсату становить 76,0 одиниць. Відтак зазначений конденсат придатний для використання у транспортних засобах, у яких відповідно до технічних вимог, допускається використання пального марки Аи-76 та вище (а.с. 212-213 т.2).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг.

Відповідно до п.198.2, ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, с для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 цієї ж статті податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Доводи відповідача про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі відповідачем не доведено.

Так, як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, складені контрагентами, зареєстровані у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних. Контрагенти у встановленому порядку задекларували свої податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Розбіжностей в податковій звітності відповідачем не виявлено, що не заперечується ГУДПС у Чернігівській області.

Позбавлення платника податків права на податковий кредит за умови наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином зареєстрованої податкової накладної - безпідставно та протизаконно.

Таким чином, податкова накладна, складена та зареєстрована після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку – продавцем, є для покупця товарів достатньою підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що укладені товариством з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб`єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв`язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань контролюючих органів є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз`яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право контролюючих органів самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних, яка міститься на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/).

Окрім того, суд зазначає, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені первинні документи, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціям з вищевказаним контрагентами.

У свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

За наведених обставин, суд вважає, що в діях СТОВ «Батьківщина» відсутнє порушення Податкового кодексу України за результатами господарських операцій з ПП «КТ Сервіс», ПП «Сервіс АЗС» та ПП «Пром-Продукт», а тому слід визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №00000740500 у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №00000720500 в частині нарахування позивачу штрафних санкцій на суму 3 059 876,50 грн., податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №00000730500 в частині донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 5 078 401,00 грн. та штрафних санкцій на суму 1 269 600,00 грн.

Разом з тим, щодо господарських операцій зі зберігання зерна, суд зазначає таке.

Відповідно до довідки від 19.04.2020 №19/04-1 у товариства по Прилуцькому КХП наявні склади, загальним об`ємом зберігання зернових культур 20 000 т (а.с. 92 т.2).

03.09.2018 між СТОВ «Батьківщина» (зерновий склад) та ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання №3/2017, підписаний повноваженими представниками сторін, відповідно до умов якого поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених договором (а.с. 30-32 т.1).

Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю відповідно до умов договору (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору, при виконанні його умов сторони керуються Положенням про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки Прилуцьким відділенням ТОВ «Батьківщина», затвердженим наказом по ТОВ «Батьківщина» №314/17 від 18.07.2017.

Вимоги до якості зерна та їх документальне оформлення визначене у розділі 2 Договору.

Аналогічний за змістом договір складського зберігання за №3/2018 був укладений СТОВ «Батьківщина» із ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» 03.09.2018 (а.с. 106-108 т.1).

На підтвердження здійснення господарської операції СТОВ «Батьківщина» надано акти наданих послуг (а.с. 37-42, 105, 112-115, 161 т.1). Однак, акти виконаних робіт від 31.12.2017 №1027, від 31.01.2018 №54, від 28.02.2018 №111, від 31.03.2018 №177, від 30.09.2018 №608 і від 01.11.2018 №707 та податкові накладні від 31.12.2017 №86, від 31.01.2018 №70, від 28.02.2018 №66, від 31.03.2018 №82, від 30.09.2018 №93 і від 01.11.2018 №41 відповідач вважає спірними (а.с. 217-218 т.1).

З аналізу наданих суду доказів вбачається надання СТОВ «Батьківщина» послуг зі зберіганні зерна для ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» по ціні 0,83 грн. за тонно/добу без ПДВ (1,0 грн., за тонно/добу з ПДВ) та по ціні 0,03 грн. за тонно/добу без ПДВ (0,04 грн. за тонно/добу з ПДВ), які є нижчими за звичайні ціни.

Так, відповідно до відображеної у акті перевірки інформації (внутрішньої порівнянності ціни для ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» із цінами для інших контрагентів позивача) (а.с. 213-218 т.1), СТОВ «Батьківщина» надавало послуги зберігання кукурудзи для ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» по ціні від 2,15 до 0,03 грн. за тонно/добу без ПДВ. Разом з тим, для іншого контрагента ДП «Дослідне господарство «Івківці», ціна зберігання складала 1,8 грн. за тонно/добу без ПДВ.

Суд звертає увагу, що згідно таблиці даних, СТОВ «Батьківщина» зменшувало ціну зберігання для ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» незалежно від обсягів. Так, наприклад, в листопаді 2017 для обсягів зберігання 326 230,36 тонно/діб ціна складала 1,25 грн. без ПДВ, а у вересні 2018 для обсягів зберігання 307 489,46 тонно/діб ціна складала 0,03 грн. без ПДВ.

При цьому, позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено визначення ціни для ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» за цінами нижчими ніж ринкові, їх економічну обґрунтованість. Зокрема, згідно наданих суду актів, у всіх випадках на зберігання товариству надавалась кукурудза 3 кл. Інформація про наявність будь-яких відмінностей у зерні, що могло вплинути на вартість його зберігання, відсутня.

Сторонами було укладено Додаткові угоди до договору складського зберігання №3/2017 від 01.09.2017 №1, від 01.09.2017 №2, від 20.10.2017 №3, від 01.12.2017 №4, від 19.12.2017 №5, від 20.01.2018 №6, якими змінено п. 9.5 Договору в частині тарифів за надані послуги із зберігання, зокрема, вартість зберігання, відвантаження та сушки 1 т зерна на місяць (а.с. 34-36 т.1).

Також Додаткові угоди було укладено і до договору складського зберігання №3/2018 від 03.09.2018 №1, від 03.09.2018 №2, від 03.9.2018 №3, від 03.09.2018 №4, від 01.10.2018 №5, якими змінено п. 9.5 Договору в частині тарифів за надані послуги із зберігання, зокрема, вартість зберігання, відвантаження та сушки 1 т зерна на місяць (а.с. 109-111 т.1).

Однак, суд звертає увагу, що вказані додаткові угоди не стосуються спірних актів наданих послуг та податкових накладних, які зазначенні вище.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Згідно із пп. 14.1.71 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Згідно з пп. 14.1.218 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у цій справі податковим органом доведено та не спростовано позивачем факт надання СТОВ «Батьківщина» послуг по зберіганню кукурудзи по ціні нижче звичайної. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження економічної обґрунтованості формування зменшеної ціни за операціями з ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд».

Посилання позивача у позові на те, що податковим органом не здійснено аналізу цін договорів з ідентичними об`єктами у співставних умовах на укладання спірних договорів, не використано статистичних даних внутрішнього ринку, не дотримано вимог щодо пояснення звичайної ціни є безпідставними, оскільки у цій справі податковим органом порівнювалися ціни на ідентичну послугу, яка надавались СТОВ «Батьківщина» різним суб`єктам за суттєво відмінними цінами.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеними висновки ГУДПС у Чернігівській області про порушення товариством вимог п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України щодо ненарахування податкових зобов`язань з ПДВ на різницю обсягів постачання за цінами згідно податкових накладних та звичайних цін. За таких обставин, податкове повідомлення рішення від 28.02.2020 №00000720500 в частині нарахування СТОВ «Батьківщина» штрафних санкцій на суму 102 594,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 28.02.2020 №00000730500 в частині нарахування позивачу основних зобов`язань на суму 205 188,00 грн. і штрафних санкцій на суму 51 297,00 грн. слід залишити без змін.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги СТОВ «Батьківщина» слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 28.02.2020 №00000740500.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 28.02.2020 №00000720500 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 3 059 876,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 28.02.2020 №00000730500 в частині донарахування грошового зобов`язання на суму 5 078 401,00 грн. та штрафних санкцій на суму 1 269 600,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" судові витрати в сумі 15 633 (п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять три) грн. 81 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 серпня 2020 року.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (код ЄДРПОУ 30875436, вул. Незалежності, 51, с. Калюжинці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17311).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна