Рішення № 90752143, 04.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1953/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у Чернігівській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області, податковий орган), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.02.2020 № 0000965-5305-2526, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2020 році. Як вбачається із переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня 2020 року, який розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку встановлено наявність у цьому переліку транспортного засобу марки Range Rover, 2017 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 3,0, тип пального бензин. Об`єктом оподаткування у 2020 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1771125 грн. Технічні характеристики автомобіля, зазначеного у вказаному переліку, не співпадають з технічними характеристиками автомобіля, що належить на праві власності позивачу, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover, універсал-В, 2017 року випуску, з об`ємом двигуна 2995 куб, см. Отже, вказаний автомобіль не входить до переліку автомобілів з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня 2020 року. Окрім того, у придбаного позивачем автомобіля наявні пошкодження, що підтверджується митною декларацією, та є обставиною, яка впливає на розмір його вартості - 29 800 доларів США (на момент реєстрації в грудні 2018 року - 846022,00 грн). Посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі № 620/2599/19. Отже, контролюючий орган, маючи законодавчо вичерпний перелік моделей та марок автомобілів, їх технічних характеристик, необхідних для надання автомобілю статусу об`єкта оподаткування, позбавлений можливості в більш широкому його тлумаченні. Враховуючи зазначене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У відзиві відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та просить у їх задоволенні відмовити повністю, оскільки розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2020 року відповідно до статті 8 Закону України від 14.11.2019, № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» складає 4723 грн.. таким чином об`єктом оподаткування у 2020 році є автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 771 125 грн.

З наданих позивачем доказів вбачається, що вартість придбаного ним та ввезенного на територію України транспортного засобу в розмірі 29 800 дол. визначена в вантажній митній декларації, тобто для цілей митного оформлення. При цьому, у позові не вказується яким саме органом та на підставі яких документів та нормативно-правових актів визначена така митна вартість. Відповідно до підпункту 267.2.1. пункту 267.2 статті 267 ПК України, визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей визначення об`єктів оподаткування транспортним податком віднесено виключно до компетенції Мінекономрозвитку України. Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено врахування такого чинника як аварійне пошкодження автотранспортного засобу при визначенні середньоринкової вартості автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком, а наданий позивачем доказ щодо вартості автомобіля є неналежним доказом з огляду на положення податкового законодавства. Також відповідач зазначив, що автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком за обставин, коли у свідоцтві про реєстрацію автомобіля об`єм його двигуна вказаний у куб. см, а у інформації від Мінекономрозвитку України об`єм двигуна такого автомобіля вказаний у літрах (з відповідним округленням). Згідно з положеннями пунктів 5-8 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, Мінекономіки при визначенні такої вартості використовує ціни на ідентичні та аналогічні транспортні засоби, тобто автомобілі з об`ємом двигуна, у даному випадку, 2995 куб. см, та 3,0 л. є ідентичними. Щодо преюдиційності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі № 620/2599/19 відповідач посилається на положення частини сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами яких правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Посилається на судову практику Верховного Суду.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, не мають нічого спільного із доводами, які були викладені ним в обґрунтування заявленого позову, оскільки вони є суттєво іншими. З приводу преюдиційності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі № 620/2599/19 позивач зазначив, що положення частини сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути застосовані, оскільки сторони по справі ідентичні, предмет доказування та технічні характеристики автомобіля тотожні (зауважимо, що технічні характеристик автомобіля за рік, що минув з моменту винесення попередніх податкових рішень-повідомлень не змінилися, а об`єм його двигуна яким був таким і залишився), попри це відповідач стверджує, що «певний факт» по «іншій справі» не може враховуватися, як преюдиційний.

У запереченнях відповідач зазначив, що Мінекономрозвитку України у Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком, зазначає об`єм двигуна всіх легкових автомобілів, не у куб. см, як це зазвичай вказується в реєстраційних документах на транспортний засіб, а у літрах з урахуванням закруглення до найближчого основного розряду. Так, враховуючи, що 1 000 куб.см, є еквівалентом 1,0 літру, об`єм циліндрів двигуна 2 995 куб. см, з урахуванням закруглення до найближчого основного розряду дорівнює 3,0 літра. Таким чином, мова йде не про не співпадіння технічних характеристик автомобіля, зазначеного у Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком, з технічними характеристиками автомобіля позивача, а про вираження такої технічної характеристики як об`єм двигуна у різних одиницях виміру, а тому безпідставними є доводи позивача щодо неспівпадіння технічних характеристик його автомобіля та технічних характеристик автомобіля, зазначеного у Переліку автомобілів, що є об`єктом оподаткування транспортним податком.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником легкового транспортного засобу марки Land Rover, модель Range Rover, універсал-В, 2017 року випуску, номером шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 2995 куб, см., реєстраційним номером: НОМЕР_2 , зареєстрованим за позивачем 29.12.2018, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 16).

25.02.2020 ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято Податкове повідомлення-рішення № 0000965-5305-2526, відповідно до якого позивач повідомляється, що згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн (а.с. 8).

Згідно копії митної декларації № UA500650/2018/021658 ОСОБА_1 задекларував легковий автомобіль, що був у використанні, марка: Land Rover, модель: Range Rover, робочий об`єм циліндрів двигуна - 2995 см куб., календарний рік виготовлення - 2017, ідентифікацій № (VIN) НОМЕР_1, вартістю 29800,00 USD (а.с. 13).

На фото, датовані 03.09.2018, вбачається легковий автомобіль, марка: Land Rover, модель: Range Rover ідентифікацій № НОМЕР_1 та наявні на ньому зовнішні пошкодження (а.с. 14).

Копією посвідчення про реєстрацію ТЗ від 08.06.2018 серії OD НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_1 08.06.2018 ввіз в Україну легковий автомобіль, марка: Land Rover, модель: Range Rover, об`єм двигуна - 2995 см куб., дата виготовлення - 01.01.2017, ідентифікацій № НОМЕР_1 (а.с. 15).

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Базою оподаткування згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з абзацом 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4723 гривні.

Таким чином, платником транспортного податку за базовий податковий період - 2020 рік, є власник легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить понад 1771125,00 грн (4723 грн х 750) та з року випуску якого минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком передбачений в Методиці визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (надалі також - Методика).

Відповідно до положень пунктів 2-5 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403.

При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономіки.

Мінекономіки відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономіки інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономіки за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (пункт 13 Методики).

Згідно пункту 14 Методики Мінекономіки забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

Судом досліджено «Перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2020 році», розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому зазначено, що оподаткуванню підлягає, зокрема, легковий автомобіль марки Land Rover, моделі Range Rover, об`єм циліндра двигуна 3,0, тип пального - дизель, рік випуску до 3 років.

У пункті 6 Методики визначено, що ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Технічні характеристики автомобіля, зазначеного у вказаному Переліку, не співпадають з технічними характеристиками автомобіля позивача, позаяк судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником легкового транспортного засобу марки Land Rover, моделі Range Rover, універсал-В, з датою виготовлення - 01.01.2017, номером шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , реєстраційним номером: НОМЕР_2 . При чому, об`єм двигуна транспортного засобу позивача становить 2995 куб, см. що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 16) та копією посвідчення про реєстрацію ТЗ від 08.06.2018 серії НОМЕР_7 (а.с. 15). Отже, вказаний автомобіль не входить до Переліку легкових автомобілів з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня 2020 (звітного) року.

Суд зазначає, що аналізуючи законодавство в спірних правовідносинах ним не встановлено наявності жодного нормативного акту в цих правовідносинах, або ж подібних (аналогія права чи Закону), який давав би право суб`єкту владних повноважень (ототожнити, округлити чи прирівняти) об`єм двигуна до більшого чи до меншого показника, який би був більш сприятливий для податкового органу при сплаті вказаного платежу. А тому транспортний засіб позивача не може бути об`єктом оподаткування.

Системний аналіз змісту наведених вище норм Податкового кодексу України та Методики свідчить про те, що виключно надана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, інформація про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля, враховуючи дані про марку, модель, об`єм циліндрів двигуна, тип пального, коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках є підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для віднесення такого транспортного засобу до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2020 році.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таку інформацію відповідачем до суду не надано.

Окрім того, суд звертає увагу, що у 2019 році податковим органом було складено податкове повідомлення-рішення про стягнення з ОСОБА_1 транспортного податку, яке останнім оскаржено в судовому порядку (справа №620/2599/19). Рішенням суду першої інстанції від 13.11.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Чернігівській області слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Ордер на надання правової допомоги від 01.06.2020 серії ЧН № 105871, Договір про надання юридичних послуг, укладений між позивачем (Клієнт) та ОСОБА_2 (Адвокат) від 30.08.2019, Акт приймання передачі грошових коштів від 01.06.2020 згідно договору про надання юридичних послуг № 01 від 31.10.2018, Розрахунок суми витрат за надану правову допомогу, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 01.06.2020.

Згідно пункту 1.1 Договору про надання юридичних послуг від 30.08.2019 Адвокат відповідно до Цивільного кодексу України, Цивільно-процесуального кодексу України та інших законодавчих актів, що регулюють порядок надання юридичної допомоги зобов`язується надати Клієнту юридичну допомогу в справі оскарження податкових рішень повідомлень із нарахування транспортного податку. Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 вказаного Договору Адвокат надає правову допомогу на будь-якій стадії цивільного процесу. Правова допомога надається у формі представництва інтересів Клієнта на підприємствах, установах, організаціях, громадських об`єднаннях, перед фізичними особами, в державних та правоохоронних органах, судових органах - при підготовці та розгляді господарських та інших справ, проведенні відповідних перевірок, тощо; складання документів правового характеру та надання роз`яснень у справі Клієнта; надання інших видів юридичної допомоги відповідно до чинного законодавства.

У пункті 1 Акту приймання передачі грошових коштів від 01.06.2020 Замовник передав, а Виконавець прийняв грошові кошти в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, у зв`язку з виконанням його договірних зобов`язань, відповідно до умов договору № 01 від 30.08.2019.

Із Розрахунку суми витрат за надану правову допомогу вбачається, що Адвокатом ОСОБА_2 надавалися такі послуги, як:

вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, попередня консультація клієнта, узгодження позиції захисту в суді першої інстанції у кількості 1 години, вартістю - 1889,40 грн. Суд зазначає, що вказана тривалість наданих послуг є безпідставною з огляду на те, що в якості матеріалів справи, що стосуються транспортного засобу позивача надано п`ять документів);

підготовка процесуальних документів (заяви звернення щодо скасування податкового повідомлення рішення, позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення) у кількості 3 годин, вартістю - 5667,60 грн. Суд зазначає, що вказана тривалість наданих послуг є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності;

участь в судовому засіданні в суді першої інстанції у кількості 1 години, вартістю - 1889,40 грн. При цьому, суд зазначає, що згідно ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 провадження у даній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 01.06.2020 за договором про надання юридичних послуг від 30.08.2019 сплачено 6000,00 грн.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову також сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 04.06.2020 № 86, то за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню понесені ним судові витрати в розмірі 3840,80 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 25.02.2020 № 0000965-5305-2526, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 3840,80 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966.

Дата складення повного рішення суду - 04.08.2020.

Суддя Ю. О. Скалозуб