Рішення № 90752103, 03.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1735/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс"до Північної митниці Держмитслужбипро визнання протиправними та скасування рішень У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп Авто Транс» (надалі також - позивач, ТОВ «Віп Авто Транс») звернувся до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби (надалі також - відповідач, митний орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача, прийняте у вигляді картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2020/00005 та рішення про коригування митної вартості товарів №/2020/000009/2 від 03.01.2020.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору. Відповідач, здійснюючи контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, має право витребовувати додаткові документи не у всіх випадках, а лише в тих, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України. Висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які відповідач вимагав надати, не входять у перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, що вказує на безпідставність такої вимоги. Вважає, що будь-яких підстав, передбачених нормою частини третьої статті 53 Митного кодексу України, для витребування додаткових документів у відповідача не було, а тому він не вправі визнавати ненадання запитуваних документів підставою для коригування митної вартості, а в подальшому і для відмови у митному оформленні автомобіля. В оскаржуваних рішеннях відповідач не навів доводів, які саме складові задекларованої митної вартості автомобіля залишилися непідтвердженими, та не довів, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані про ці складові та які саме документи декларант повинен був надати для встановлення показників задекларованої митної вартості. Крім того, документи, щодо яких є посилання в рішенні про коригування митної вартості, не ходять до переліку документів, встановленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а відтак не є обов`язковими для пред`явлення разом з митною декларацією. У процесі реалізації належних прав та обов`язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій. У даному випадку, виконання умов контракту згідно якого був придбаний транспортний засіб підтверджується на основі системного аналізу юридичних фактів, що пов`язані із виконанням сторонами своїх зобов`язань. Зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. Вважає, що відповідач протиправно посилається на інформацію з ЄАІС, оскільки надані до митного оформлення документи доводять правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну. Відповідач не проводив необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59-61 Митного кодексу України. Приймаючи оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним), вважає, що відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими ним було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що до митного оформлення було надано контракт від 11.12.2019 № 11-12/2019 на поставку транспортних засобів, укладений між STDA bvba (Бельгія) та ТОВ «ВІП АВТО ТРАНС». В той же час рахунок-фактура виписаний продавцем 30.11.2019, тобто раніше, ніж підписано контракт. Згідно рахунка від 30.11.2019 термін оплати за товар - до 15.12.2019. В той же час оплата за спірний транспорний засіб здійснена 16.12.2019 згідно платіжного доручення № 55, тобто в термін, що перевищує обумовлений у рахунку. Відповідно до пункту 5.2 розділу 5 «Умови оплати» контракту від 11.12.2019 № 11-20/2019 кошти за транспортний засіб сплачуються на умовах 100% передоплати. До митного оформлення було надано платіжне доручення від 16.12.2019 № 55 на суму 171871,00 EUR. При цьому, у графі 70 «Призначення платежу» зазначено лише контракт. Але загальна вартість контракту становить 187 240 EUR, тому невідомо - яка частина коштів сплачувалася за даний сідельний тягач. А це, в свою чергу, не дає можливості митному органу однозначно упевнитись в правильності заявленої митної вартості спірного транспортного засобу та перевірити її числове значення. Вартість тягачу, вказана в митних деклараціях країни відправлення, відрізняється в більшу сторону від тієї вартості, що вказана в рахунку від 30.11.2019. Згідно експортної декларації країною відправлення транспортного засобу є королівство Бельгія. В той же час згідно технічного паспорту країною реєстрації є Австрія. Інформація про товар, що підлягає розмитненню, має повністю співпадати з відомостями, зазначеними в митній декларації декларантом, та узгоджуватись з відомостями з комерційних/товаросупровідних документів, перелік яких виначений в статті 53 Митного кодексу України, в тому числі, з реквізитами, необхідними для ідентифікації ввезенного товару. Підтвердженням проведення консультації є електронне повідомлення декларанта від 03.01.2020. Оскільки, у документах, поданих до митного оформлення містилися розбіжності та позивачем в порушення вимог статті 58 Митного кодексу України документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості, у зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів, при здійсненні митної оцінки застосований резервний метод. Враховуючи наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та те, що у ході проведених з позивачем консультацій останній не надав цінової інформації щодо імпорту ідентичних та/або подібних товарів на митну території України, митним органом у якості інформації використовувалася інформація ЄАІС ДМСУ щодо вартості транспортного засобу «Сідельного тягача марки «MERCEDES BENZ», модель «ACTROS 1845».

У відповіді на відзив позивач зазначив, що фактична поставка автомобілю відбулась 17.12.2019, що підтверджується експортною митною декларацією № 19ВЕЕ0000059644646, а сплата за даний товар відбулась 16.12.2019, що підтверджується платіжним документом № 55. Таким чином, оплата відбулась на умовах 100% передоплати вартості автомобіля, що повністю відповідає умовам контракту від 11.12.2019 № 11-12/2019. Відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару. Пунктом 2.2 про Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. Також позивач зазначив, що згідно пункту 3.2 контракту від 11.12.2019 № 11-12/2019 автомобіль поставлявся на умовах (EXW) Інкотермс 2010, у зв`язку з чим, позивачем було надано митному органу довідку про транспортні витрати на доставку транспортного засобу від 28.12.2019 № 255. У митній декларації країни відправлення (експортній декларації) від 17.12.2019 № 19ВЕЕ0000059644646 вказана статистична вартість, яка відповідно до міжнародного законодавства, являється вартістю, що приписувана товарам відповідно до правил, встановлених в країні статистичного обліку, в даному випадку - Бельгії. Відомості про статистичну вартість зазначаються і в українських митних деклараціях у рядку 46. При цьому, вартість, яка підлягає контролю з боку митного органу є виключно митна вартість та ціна товару, відомості про які зазначаються в рядках 45 та 42 відповідно. З таких підстав, є необґрунтованими та некоректними посилання митного органу на статистичну вартість товару у митній декларації країни відправлення (експортній декларації) від 17.12.2019 № 19ВЕЕ0000059644646. У технічному паспорті не зазначається країна експорту транспортного засобу на відміну від декларації країни відправлення, а зазначається країна, де був виданий технічний паспорт. Спірний транспортний засіб є вживаним, а тому країна, де був придбаний транспортний засіб вперше (Австрія), відрізняється від країни експорту (Бельгія). Сідельний тягач задекларований у ІМ 40 ДЕ UA 100310/2019/666510 через Волинську митницю ДФС не є ані аналогічним, ані ідентичним товаром відносно спірного сідельного тягача, оскільки останні мають різні моделі та призначення. Митний орган також не врахував, що задекларовані транспортні засоби мають різні показники одометра, різні ступінь пошкодження тощо. З таких підстав, відповідач протиправно посилається на інформацію з ЄАІС, оскільки надані до митного оформлення документи доводять правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну. Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. З долучених позивачем до матеріалів справи скриншотів з програми обміну електронними повідомленнями з митним органом, вбачається, що відповідач не проводив необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Митного кодексу України. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

У наданих до суду запереченнях відповідач зазначив, що договір (контракт) на поставку спірного товару укладено в письмовій формі 11.12.2019. Відповідно до пункту 9.5 Розділу 9 Договору, даний контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом часу, поки сторони не виконають своїх зобов`язань, які випливають з даного контракту або доки Контракт не буде розірвано достроково. В той же час до митного оформлення позивачем наданий рахунок, який датований 30.11.2019. Отже, цей рахунок жодного відношення до даного договору не має, оскільки виданий поза межами дії договору. До митного оформлення поданий контракт без жодних додаткових угод до нього, а отже не можна стверджувати про наявність відступу від визначеного контрактом алгоритму дій сторін, які його підписали. Порушення умов контракту щодо поставки товару передбачають штрафні санкції, які автоматично тягнуть за собою збільшення митної вартості товару. Відповідно до пункту 9.3 контракту будь-які зміни та доповнення до нього мають юридичну силу лише у випадку їх письмового оформлення та засвідчення підписами та печатками обох сторін. Позивачем придбано 11 товарів, відповідно до контракту вказана загальна його вартість. У зв`язку з відсутністю у платіжному дорученні посилання на рахунок або зазначення товару, за який здійснюється оплата, ідентифікувати необхідне платіжне доручення з даною поставкою неможливо. У платіжному дорученні від 16.12.2019 № 55, крім реквізитів контракту, не вказано ні рахунку, ні даних про товар, за який здійснена оплата. Надання декларантом до митного оформлення неналежних документів не вважатися виконанням вимог митного законодавства щодо підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. Враховуючи виявлені розбіжності в документах, які не давали митному органу можливості упевнитись в правильності заявленої митної вартості товару, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально та не є достовірними, користуючись правом, наданим частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, митним органом було запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару, який в свою чергу відмовився від надання додаткових документів на запит митного органу. Позивач зазначив, що авто придбане у Бельгії, але дати рахунку та контракту передують даті видачі (реєстрації) технічного паспорту (16.12.2019) на авто у Австрії. Оскільки вказана цінова інформація позивачем надана не була, а у митного органу відсутня така інформація на момент митного оформлення, тому при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості посадовою особою митного органу, як джерело інформації використовувалася наявна у ЄАІС цінова інформація на подібні товари. Підтвердженням проведення консультації є електронне повідомлення декларанта від 09.01.2020, яке спростовує твердження позивача про непроведення з декларантом консультацій.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 позовну заяву ТОВ «Віп Авто Транс» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліку.

У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки, виявлені при поданні позовної заяви.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11.12.2019 між ТОВ «Віп Авто Транс» та STDA bvba укладено контракт № 11-12/2019 (надалі також - Контракт), згідно якого позивачем були придбані 11 бувших у використанні сідлових тягачів, зокрема, MERCEDES-BENZ ACTORS 1945 (виробник - Німеччина), номер шасі НОМЕР_1 , рік випуску 2014. Згідно пунктів 4.2, 4.3 вказаного Контракту його загальна вартість складає 187240,00 Євро, вартість одного сідлового тягача MERCEDES-BENZ ACTORS складає 14840,00 Євро. Загальна вартість Контракту складається з вартості автомобіля, його страховки, оформлення транзитних номерів та Сертифікату походження EURO 1 для вивозу. Умови оплати - 100 % попередня оплата вартості автомобіля (пункт 5.2 Контракту). В пункті 3.1 Контракту передбачено, що термін поставки становить 45 календарних днів від дати підписання контракту (а.с. 14-15).

З метою здійснення митного оформлення вказаного вище транспортного засобу та підтвердження митної вартості товару, позивачем митному органу, зокрема, було надано (а.с. 22): рахунок-фактуру (інвойс) від 30.11.2019 № Y.T.2019324-232 (а.с. 65), Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 17.12.2019 № Е 5.753.162 (а.с. 21, 65), Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 16.12.2019 № НОМЕР_2 (а.с. 19), Книжку МДП (iCarnet) від 22.12.2019 № XZ.80006348 (а.с. 75), Банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.12.2019 № 55 (а.с. 71), документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.12.2019 № 255 (а.с. 18, 75), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 11.12.2019 № 11-12/2019 (а.с. 14-15), копія митної декларації країни відправлення від 17.12.2019 № 19ВЕЕ0000059644646 (а.с. 72), митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 28.12.2019 № UA102030.2019.650798 (а.с. 64).

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано, що оскільки невідомо відомості про всі складові заявленого рівня митної вартості необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, на яке представником позивача було повідомлено митному органу про неможливість їх надання, а також неможливість надання інших додаткових документів через їх відсутність (а.с. 25-27).

03.01.2020 Північною митницею Держмитслужби було прийнято рішення № UA102000/2020/000009/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 20850 євро (а.с. 24).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах. За результатами їх опрацювання встановлено наступне. Контракт № 11-12/2019 на поставку транспортних засобів між STDA bvba (Бельгія) та ТОВ «ВІП АВТО ТРАНС» було укладено 11.12.2019, а рахунок фактура № Y.T.2019324-232 виписана продавцем 30.11.2019, тобто раніше, ніж підписано контракт. В рахунку-фактурі від 30.11.2019 № Y.T.2019324-232 термін оплати вказано до 15.12.2019. В той же час, оплата за транспортний засіб була здійснена 16.12.2019 згідно платіжного доручення № 55, тобто в термін, що перевищує обумовлений в рахунку-фактурі. Відповідно до п. 5.2 роздіду 5 «Умови оплати» контракту від 11.12.2019 № 11-12/2019 кошти за транспортні засоби сплачуються на умовах 100% передоплати. До митного оформлення надається платіжне доручення від 16.12.2019 № 55 на суму 171871,00 EUR, при цьому в графі 70 «Призначення платежу» зазначено лише контракт. А так як, загальна вартість контракту становить 187240 EUR, то невідомо яка частина коштів сплачувалася за даний сідельний тягач. А це, в свою чергу, не дає можливості митному органу однозначно упевнитись в правильності заявленої митної вартості транспортного засобу та перевірити її числове значення. Вартість тягачу, вказана в митній декларації країни відправлення від 17.12.2019 № 19ВЕЕ0000059644646, відрізняється в більшу сторону від тої, що вказана в рахунку-фактурі від 30.11.2019 № Y.T.2019324-232. Враховуючи спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, а також виявлені розбіжності в документах, які не дають можливості митному органу однозначно упевнитись в правильності заявленої митної вартості тягача, відомості, використані декларантом, не підтверджені документально та не є достовірними, виникли сумніви в достовірності заявленого рівня митної вартості.

Митну вартість «сідельного тягача марки «MERCEDES ВЕNZ», модель «ACTROS 1945», шасі/кузова № НОМЕР_1 » скориговано відповідно до статті 64 Митного кодексу України за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме здійснено відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС ДФС щодо аналогічного транспортного засобу, митне оформлення якого вже здійснено - митна декларація від 09.12.2019 № UA100310/2019/666510. Митну оцінку здійснено із застосуванням резервного методу - 20850 EUR. Причини незастосування попередніх методів визначення митної вартості: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - враховуючи спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, виявлені розбіжності в документах, які не дають можливості митному органу однозначно упевнитись в правильності заявленої митної вартості тягача, уповноважена на декларування, має подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а також факт відмови особи, уповноваженої на декларування, від надання додаткових документів; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації щодо вартості операцій щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості - відсутність достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості. Зазначене унеможливлює визначення митної вартості транспортного засобу шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, а тому митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2020/00005 (а.с. 22).

Із копії Платіжного доручення товару від 16.12.2019 № 55 вбачається, що позивачем сплачено 171871,00 EUR. В графі призначення платежу значиться «контракт 11-12/2019 від 11.12.2019» (а.с. 71).

Із копії митної декларації країни відправлення від 17.12.2019 № 19ВЕЕ0000059644646 вбачається, що вартість транспортного засобу MERCEDES ВЕNZ ACTROS 1945, шасі № НОМЕР_1 становить 14890 Євро (а.с. 72).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів (частина перша статті 1 Митного кодексу України).

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Судом встановлено, що для здійснення митного оформлення та підтвердження митної вартості сідлового тягача MERCEDES-BENZ ACTORS 1945 (виробник - Німеччина), номер шасі НОМЕР_1 , рік випуску 2014 (надалі також - сідловий тягач) позивачем митному органу, зокрема, було надано Банківський платіжний документ від 16.12.2019 № 55 (а.с. 71) та контракт від 11.12.2019 № 11-12/2019 (а.с. 14-15). При чому, предметом вказаного контракту є продаж 11 бувших у використанні сідлових тягачів, загальна вартість контракту складає 187240,00 Євро. Водночас, згідно Платіжного доручення товару від 16.12.2019 № 55 позивачем сплачено 171871,00 EUR. Ідентифікуючі дані товару за який сплачено грошові кошти у платіжному дорученні відсутні. Отже, досліджуючи вказане платіжне доручення не видається можливим ідентифікувати товар, за який сплачені кошти.

Крім того, згідно митної декларації країни відправлення від 17.12.2019 № 19ВЕЕ0000059644646 вбачається, що вартість транспортного засобу MERCEDES ВЕNZ ACTROS 1945, шасі № НОМЕР_1 становить 14890 Євро (а.с. 72).

Отже, в даних спірних правовідносинах у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митний орган мав обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митний орган діяв відповідно до норм митного законодавства.

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями митного органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано, що оскільки невідомо відомості про всі складові заявленого рівня митної вартості необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, на яке представником позивача було повідомлено митному органу про неможливість їх надання, а також неможливість надання інших додаткових документів через їх відсутність (а.с. 25-27).

Отже, відповідач відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав.

У зв`язку з неможливістю об`єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, у митного органу не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало відповідачу підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений в статті 57 Митного кодексу України.

Отже, встановлені у даній справі обставини свідчать, що приймаючи оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митний орган діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваних рішення митного органу та картки відмови не вбачається.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Авто Транс» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс", вул. Квітнева, буд. 1-В, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 37558048.

Відповідач: Північна митниця Держмитслужби, просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43332675.

Дата складення повного рішення суду - 03.08.2020.

Суддя Ю. О. Скалозуб