Вирок № 90751975, 04.08.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/6538/20

Провадження № 1-кп/554/454/2020

Дата документу 04.08.2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Троцької А.І.,

при секретарі – Зайцевій Я.А.,

за участю прокурора – Попенко І.А.,

обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Полтаві кримінальне провадження №12020175040000056 від 10.07.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Миргород Полтавської області, українки, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, неодруженої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

-19 липня 2016 року Миргородським міскрайонним судом Полтавської області за ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 263 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Обвинувачена ОСОБА_1 29 квітня 2020 року близько 18.06 год. перебувала у приміщенні гніпермаркету ТОВ «Епіцентр К», який знаходиться за адресою: вул. Київське Шосе, 41, м.Полтава, де таємно, шляхом вільного доступу, з торгівельної полиці викрала належне ТОВ «Епіцентр К» майно, а саме: ліхтар вело-набір з габаритами ODISTAR LP-9372, 5BT CREE XPG, 2 габарити, елементи живлення у комплекті, згідно висновку експерта №1566 від 15.07.2020 року, вартістю 588, 67 грн. В подальшому пройшла повз зону касового розрахунку, не здійснила оплату за вказані речі та залишила приміщення гіпермаркету, чим спричинила ТОВ «Епіцентр К» матеріального збитку на загальну суму 588, 67 грн.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України як кримінальний проступок, оскільки вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитана в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_1 повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище. Щиро розкаялася у вчиненому та просила її суворо не карати, зазначивши, що усвідомила неправильність своїх дій.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає, що вона щиро розкаялася у вчиненому кримінальному проступку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України,судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного правопорушення повністю доведена.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».

Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) європейський суд сказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченій суд, згідно з вимогами статей 65 – 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винної, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, суд враховує конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, те, що обвинувачена ОСОБА_1 визнала повністю свою вину у вчиненні кримінального проступку і щиро розкаялася у цьому, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність тих, які його обтяжують, характеристику її особи, і вважає за необхідне призначити їй покарання у виді громадських робіт.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що обвинувачена, на переконання суду, усвідомила суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаялася у вчиненому і своєю поведінкою сприяла розкриттю кримінального правопрушення, ненастання тяжких наслідків, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченої можливе без її ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе визначити покарання в межах санкції ч.1 ст. 185 КК України у виді 150 годин громадських робіт.

Вирішення цивільного позову

Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.

Мотиви інших рішень

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 .

Речових доказів по матеріалах кримінального провадження немає.

Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винною у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у вигляді громадських робіт на строк 150 годин.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави суму процесуальних витрат в кримінальному провадженні №12020175040000056 за проведення експертизи в розмірі 653 грн. 80 коп.

Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяА.І. Троцька