Ухвала суду № 90751925, 03.08.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

03 серпня 2020 року справа № 580/1928/20 м. Черкаси

Cуддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання незаконними наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

03 червня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся із позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому позивач просить:

1) скасувати як протиправний наказ Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 17.04.2020 №963 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 Юрійовича було звільнено зі служби в поліції;

2) скасувати як незаконний наказ ГУНП в Черкаській області від 24.04.2020 №103 о/с “По особовому складу” про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію” (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

3) зобов`язати ГУНП в Черкаській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області;

4) стягнути із ГУНП в Черкаській області на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи із середньоденного заробітку в сумі 452,16 грн;

5) допустити негайне виконання судового рішення в частині зобов`язання відповідача поновити позивача ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та стягнення із відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в місячному розмірі.

Ухвалою суду від 02.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Розгляд справи по суті розпочато за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

03.08.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача, в якому він просить розглядати справу за правилами за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. В обгрунтування даного клопотання позивач зазначив, що позивач бажає дати особисті пояснення по суті спору.

Вирішуючи дане клопотання суд зазначає таке.

Частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зазначає, що представником позивача не наведено посилань на обставини, які можливо з`ясувати, та які докази на їх підтвердження чи спростування може бути надано лише в судовому засіданні. Також не підтверджено неможливість надання пояснень та доказів в межах спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

При цьому, суд також зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка в силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі "Ахеп v. Germany", рішення від 25.04.2002 у справі "Varela Assalino contre le Portugal"). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (ні в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 зазначеного кодексу, з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України.

Представник позивача та позивач не позбавлені права викладати свої аргументи, пояснення, міркування у відповіді на відзив на позовну заяву, додаткових поясненнях та подавати докази.

Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема, і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з частиною 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, обов`язок суду здійснити безпосереднє, всебічне, повне та об`єктивне дослідження доказів по справі не залежить ні від виду провадження, в якому розглядається адміністративна справа, ні від проведення судового засідання.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, 257-262 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя В.П. Тимошенко