Рішення № 90750647, 03.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 р. справа № 520/6313/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов.,м. Харків,61145) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- прийняти рішення про визнання протиправним і скасувати На каз Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за №14514 -СГ від 18.12.2019 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фон ду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського ра йону Харківської області і передання ОСОБА_1 зазначеної ділянки у власність;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти рішення про зат вердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянсь кого господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області і передання ОСОБА_1 зазначеної ділянки у власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/4438/17 відповідачем вдруге розглянуто заяву позивача щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фон ду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського ра йону Харківської області, однак наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за №14514 -СГ від 18.12.2019 року у затвердженні проекту землеустрою відмовлено. Позивач вважає підстави для відмови в погодженні проекту землеустрою такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та суперечать висновкам, викладеним у рішенні Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/4438/17.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав через канцелярію суду 16.06.2020 року відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у наказі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за №14514 -СГ від 18.12.2019 року «Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» було зазначено, що згідно з доданим до заяви витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вказана ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 14.06.2013 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , що отримала висновок про погодження проекту землеустрою 28.03.2013 №81. Наказом Відділу Держземагенства у Барвінківському районі Харківської області від 27.02.2014 №9 вказаний висновок було скасовано у зв`язку із допущенням помилки в проекті землеустрою, а саме його невідповідності вимогам Закону України «Про землеустрій». Новий висновок про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий Відділом Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області за №с-234(ф) від 29.09.2015. Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складання документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, на думку представника відповідача, було порушено порядок реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, у зв`язку із чим у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відсутні правові підстави для затвердження проекту землеустрою та передачі зазначеної земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з КП Діловодство спеціалізованого суду, в провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала справа № 820/4438/17 між тими самими сторонами з приводу відмови відповідача затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фон ду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського ра йону Харківської області і передання ОСОБА_1 зазначеної ділянки у власність.

Так, ОСОБА_1 звернулась до відповідача з питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області для передачі її у власність.

Листом відповідача №Г-22532/0/6-19723/0/21-17 від 19.08.2017 року позивачу фактично відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки та запропоновано звернутися до розробника документації з землеустрою для усунення виявлених недоліків.

Позивач не погодився з такою відмовою та оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/4438/17 від 12.12.2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 року, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену у листі №Г-22532/0/6-19723/0/21-17 від 19.08.2017 року, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Після набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду № 820/4438/17 від 12.12.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області прийнято Наказ від 18.12.2019 № 14514-СГ, в якому зазначено, що на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі № 820/4438/17, Головним управління було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та листом Головного управління від 29.03.2018 № Г-3702/0-2659/0/95-18 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статей 15-1, 118 та 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 306 (в редакції наказу Держгеокадастру від 12.11.2019 № 285), враховуючи заяву гр. ОСОБА_1 , Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області прийнято наказано: відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області Барвінківського району Харківської області, площею 1,2000 га, з кадастровим номером 6320482500:04:000:0276, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї ділянки у власність з таких підстав:

- згідно з доданим до заяви витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вказана ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 14.06.2013 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , що отримала висновок про погодження проекту землеустрою від 28.03.2013 № 81.

Наказом Відділу Держземагенства у Барвінківському районі Харківської області від 27.02.2014 №9 вказаний висновок було скасовано у зв`язку із допущенням помилки в проекті землеустрою, а саме його невідповідності вимогам Закону України «Про землеустрій».

Новий висновок про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виданий Відділом Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області за №с-234(ф) від 29.09.2015.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складання документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Таким чином, було порушено порядок реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, у зв`язку із чим у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відсутні правові підстави для затвердження проекту землеустрою та передачі зазначеної земельної ділянки у власність.

Надаючи оцінку спірному рішенню відповідача, суд зазначає наступне.

За приписами абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Статтею 186 ЗК України унормовано загальні приписи щодо погодження та затвердження документації із землеустрою.

Так, ч.ч. 15, 17, 20 вказаної статті передбачено наступне:

- оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації;

- підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації;

- погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок) територіальними органами центральних органів виконавчої влади, утвореними у районі, місті обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим), містах Києві та Севастополі, або міжрегіональним територіальним органом, у разі якщо повноваження його поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до ч.1 ст. 186-1 ЗК України, якою визначені повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.ч. 5, 6, 8 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 жовтня 2018 року по справі №820/4852/17, яка враховується судом при розгляді даної справи у відповідності до ч.5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши зміст спірного наказу від 18.12.2019 року № 14514-СГ, суд зазначає, що останній не містить як передбачених чинним законодавством підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою у розумінні ст.ст 118, 186-1 Земельного кодексу України, так і інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження, що, с свою чергу вказує на протиправність та невідповідність вимогам чинного законодавства спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Також, у межах спірних правовідносин, суд враховує, що відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, судом з дослідженого спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №14514-СГ від 18.12.2019 встановлено, що він прийнятий, зокрема, на підставі листа Головного управління від 29.03.2018 № Г-3702/0-2659/0/95-18, яким було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та з підстав, визначених у цьому листі.

Так, суд зазначає, що відповідачем при винесені спірного наказу №14514-СГ від 18.12.2019 протиправно не враховано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року по справі № 820/4438/17, яке набрало законної сили 28.02.2018, тобто більше, ніж за рік до прийняття спірного наказу від 18.12.2019, та яким визнано протиправним та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом за № Г-22532/0/6-19723/0/21-17 від 19.08.2017 року, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зокрема, суд враховує, що підстави відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою в спірному наказі №14514-СГ від 18.12.2019 є тотожними тим, яким уже було надано правову оцінку в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року по справі № 820/4438/17, з огляду на що підстави для повторного надання оцінки підставам відмови позивачу в задоволенні його заяви відсутні.

Відповідач ані в спірному наказі, ані у відзиві на позов не зазначив жодних правових причин неврахування висновків суду, викладених в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року по справі № 820/4438/17, які для нього є обов`язковими, та фактично вдруге відмовив з тих саме підстав, яким вже була надана оцінка судом.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №14514-СГ від 18.12.2019 "Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність".

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність, то суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

У даній справі повноваження щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду, регламентовано статтею 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою або залишає клопотання без розгляду, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити проект землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні (залишитьи клопотання без розгляду). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36-39).

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

З іншого боку, відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він не надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.

Суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28.05.2020 по справі № 819/654/17, яка враховується судом при вирішенні даної справ у відповідності до ч.5 ст. 242 КАС України.

Положеннями частини 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року по справі № 820/4438/17, яким зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянуто заяву та оскаржуваним наказом від 18.12.2019 року № 14514-СГ вдруге відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, при цьому позивач звертався до відповідача зі всіма необхідними документами, судом перевірено підстави відмови та визнано їх такими, що не відповідають закону, тому з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача та недопущення повторних відмов у затвердженні проекту землеустрою, суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1, 2000 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області і передання ОСОБА_1 зазначеної ділянки у власність.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнання протиправним та скасувати На каз Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за №14514 -СГ від 18.12.2019 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фон ду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського ра йону Харківської області і передання її у власність.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти рішення про зат вердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянсь кого господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області і передання її у власність ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов.,м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова