Рішення № 90750071, 03.08.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2020 року м. Рівне №460/4609/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді С.А. Борискін, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила:

-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням усіх визначених статтею 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунків пенсії та індексації розміру пенсійної виплати, починаючи із 01.09.2017, без встановлення статусу внутрішньо переміщеної особи, від якого ОСОБА_1 відмовилась;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи із 01.09.2017, з урахуванням усіх перерахунків, передбачених статтею 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та індексації розміру пенсійної виплати без встановлення статусу внутрішньо переміщеної особи, від якого ОСОБА_1 відмовилась.

Мотивуючи вимоги позову зазначала, що з 05.08.2010 їй призначено пенсію за віком, з 01.01.2016 перебуває на обліку відповідача. Наголошувала, що від статусу внутрішньо переміщеної особи вона відмовилася. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 у справі №460/1624/19 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов`язано поновити виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 вересня 2017 року. Вказала, що відповідач, поновив таку виплату, проте у розмірі, який існував на момент припинення її нарахування - 1441,67 грн. та виплачує їй таку пенсію дотепер. При цьому, у перерахунку пенсії відповідач не здійснює, оскільки у вказаному рішенні суду щодо проведення перерахунків пенсії та індексації було відмовлено, а виплата коштів за минулий час здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365. На переконання позивача, такі дії пенсійного органу є протиправними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства розмір її пенсії повинен обчислюватися в сумі не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте, незважаючи на зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обчислена до сплати сума заборгованості відповідачем не перерахована. За наведеного, позивач просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву від 03.08.2020, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування своєї позиції, що позивач отримувала пенсію як внутрішньо переміщена особа, а з 01.01.2016, після переїзду до села Обарів Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 поставлена на облік відповідача як отримувач пенсії за віком в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365. З 01.09.2017 виплату пенсії позивача було припинено, у зв`язку з відсутністю довідки про взяття на облік, як внутрішньо перемішеної особи. На виконання рішення суду по справі №460/1624/19, виплату пенсії позивача поновлено у відповідності до резолютивної частини даного рішення. Вказував, що поновлення виплати внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365. Пенсія ОСОБА_1 за період з 01.09.2017 по 30.11.2019 в сумі 38925,09 грн. та пенсія в сумі 1441,67 грн. за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Починаючи з січня 2020 року, пенсія в сумі 1441,67 грн. перераховується на вкладний рахунок пенсіонерки в уповноваженому банку АТ "Ощадбанк". Поряд з цим, відповідач вважав пропущеними строки звернення до суду з даними позовом. Враховуючи наведене, відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.35-36).

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їхні вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши у сукупності на підставі чинного законодавства, суд зазначає таке.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 у справі №460/1624/19, що набрало законної сили 03.12.2019, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задоволено частково. Визнано протиправною відмову Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 вересня 2017 року. В позові в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії з 01 вересня 2017 року з урахуванням встановлених в подальшому чинним законодавством перерахунків пенсії та індексації пенсійної виплати - відмовлено (а.с.16-21).

Зазначеним судовим рішенням встановлено наступні обставини, що в силу вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), звільнені від доказування, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером та з 05.08.2010 отримує пенсію за віком, виплата якої в період до 30.06.2014 здійснювалась Управлінням Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецьк, а з 01.07.2014 позивач перебувала на обліку та отримувала пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області як внутрішньо переміщена особа на підставі довідки про взяття на облік особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 17.11.2014 № 6337174040.

З 01.01.2016 позивач перебуває на обліку відповідача як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зазначені обставини також підтверджуються долученими відповідачем до матеріалів справи копіями документів з пенсійної справи позивача (а.с.38-46).

При цьому, суд зазначає, що віднесення позивача до внутрішньо переміщених осіб не є предметом судового розгляду в межах даної адміністративної справи. Більше того, позивач зазначає про добровільну відмову від статусу внутрішньо переміщеної особи.

З 01.09.2017 позивачу поновлено виплату її пенсії у сумі 1441,67 грн.

03.02.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із запитом на публічну інформацію, в якому, зокрема, просила пояснити причини нарахування їй пенсії у розмірі, що є меншим мінімальної пенсії за віком, а також підстави невиплати заборгованості по пенсії з 01.09.2017 (а.с.23).

Листом від 06.02.2020 за вих.№1700-0321-8/1830 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що виплату її пенсії поновлено у розмірі 1441,67 грн., що відповідає сумі на дату її припинення (31.08.2017), оскільки в рішенні суду від 16.08.2019 у справі №460/1624/19 в задоволенні позовної вимоги щодо проведення перерахунків пенсії та її індексації відмовлено. Починаючи з січня 2020 року, пенсія в сумі 1441,67 грн. перераховується на вкладний рахунок пенсіонерки в уповноваженому банку АТ "Ощадбанк". Вказав, що кошти, нараховані за періоди, вказані у судових рішеннях, обліковуються територіальними органами Пенсійного фонду України. Для пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, щодо яких рішенням суду не встановлено порядку виплати заборгованості, виплата коштів за минулий час здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (а.с.24).

17.02.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало до органу державної виконавчої служби заяву про закінчення виконавчого провадження №61033231, вважаючи, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 у справі №460/1624/19 виконаним у повному обсязі (а.с.25).

Разом з тим, 21.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на виконання рішення суду, в якій просила здійснити перерахунок пенсії за віком у розмірі не менше мінімального розміру пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також у заяві позивач просила здійснити індексацію її пенсії (а.с.22).

Не погоджуючись з діями пенсійного органу та розміром поновленої пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, а згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, згідно з якою виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Ураховуючи те, що відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними актами, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом 1058-IV, не можуть застосовуватись.

Тому, покликання відповідача в обґрунтування правомірності нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.09.2017 на приписи Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" є безпідставними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

В преамбулі вказаного Закону визначено, що закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) визначено, що державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

У відповідності до вимог ст.6 Закону №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Згідно з ст.17 цього Закону до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

За нормами ст.7 Закону № 1058-IV пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон №966-XIV) прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до ст.2 Закону №966-XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст.4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з абз.3 ч.2 ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що у 2017 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що у 2019 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.42 Закону №1058-IV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму / мінімальної заробітної плати.

Таким чином, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму. При цьому, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу.

Крім того, суд зазначає, що з 01.10.2017 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII розпочато осучаснення (підвищення) пенсій в автоматичному режимі, без звернення пенсіонерів, за матеріалами пенсійних справ.

Зважаючи на встановлене, суд дійшов висновку, що орган Пенсійного фонду при розрахунку пенсії позивачу повинен був враховувати його страховий стаж та заробітну плату і прийняти до уваги, що пенсія позивачеві повинна обраховуватись у розмірі, не нижчому рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Як свідчать матеріали справи, Рівненським окружним адміністративним судом у рішенні від 16.08.2019 у справі №8460/1624/19 підтверджено право ОСОБА_1 на поновлення виплати пенсії з 01.09.2017.

На виконання цього рішення відповідачем було поновлено виплату пенсії позивачу, однак, як встановлено судом, відповідачем виплачується позивачу пенсія у розмірі 1441,67 грн., що не узгоджується із ст.28 Закону №1058-IV.

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача, що ним було поновлено виплату позивачу пенсії у розмірі, яка була станом на момент припинення її виплати, на виконання рішення суду, оскільки виплата пенсії у такому розмірі суперечить нормам чинного пенсійного законодавства.

Твердження відповідача про порушення строків звернення до суду є також безпідставними, оскільки про нарахування їй пенсії у спірному розмірі та підстави такого нарахування позивач дізналася у лютому 2020 року з листів відповідача, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 22, 23, 24).

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Петриченко проти України" (заява №2586/07) від 12.07.2016 визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з тим, що у цій справі національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на статтю 46 Конституції України про те, що розмір його пенсії був нижчим від встановленого у відповідний час прожиткового мінімуму. Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine) та у справі "Богатова проти України" (Bogatova v. Ukraine) (заява № 5231/04, від 07.10.2010).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з п.п.4, 23 ч.1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до п.21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). У пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

За наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які полягають у нарахуванні ОСОБА_1 пенсії за віком у розмірі нижче мінімального розміру пенсії за віком.

З огляду на це, належним способом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 01.09.2017, нарахувавши її згідно з віком, стажем, рівнем заробітної плати, у розмірі не нижче мінімального розміру пенсії за віком з врахуванням вимог ст.27, 28, 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зважаючи на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Що стосується прохання позивача про зобов`язання відповідача виконати рішення суду в межах суми стягнення за один місяць негайно, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з п.1 ч.2 ст.371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Разом з цим, у вказаному рішенні суд не здійснює присудження виплати пенсії позивачу, шляхом її стягнення, а зобов`язує відповідача вчинити певні дії - здійснити перерахунок та виплату пенсії, із врахуванням раніше виплачених сум. Тобто, задоволені вимоги ґрунтуються на здійсненні перерахунку вже призначеної та отримуваної пенсії, розмір якої обчислений відповідачем без врахування вимог діючого законодавства.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для допущення рішення до негайного виконання.

Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які полягають у нарахуванні з 01.09.2017 ОСОБА_1 пенсії за віком у розмірі нижче мінімального розміру пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 01.09.2017, нарахувавши її згідно з віком, стажем, рівнем заробітної плати, у розмірі не нижче мінімального розміру пенсії за віком з врахуванням вимог ст. 27, 28, 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 серпня 2020 року.

Суддя С.А. Борискін