Ухвала суду № 90749824, 04.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6573/20

УХВАЛА

04 серпня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участі третьої особи: Арцизького районного відділу державної виконавчої служби Південного МУМЮ (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2020 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участі третьої особи: Арцизького районного відділу державної фіскальної служби в Одеській області Південного МУМЮ (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову в якому ОСОБА_1 просила суд: зупинити дію постанови в.о. начальника Арцизького районного відділу державної виконавчої служби Південного МУМЮ (м. Одеса) Райнової В.Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 09.04.2020 на розрахунковий рахунок Арцизького районного відділу державної виконавчої служби Південного МУМЮ (м. Одеса) у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 26432,58 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2020 р. заяву про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.

27.07.2020 р. ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.

03.08.2020 року за вх.№30140/20 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на її користь, оскільки позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права, так як у разі невжиття заходів забезпечення позову правові наслідки настануть до прийняття судом рішення у цій справі.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У зв`язку з цим суд зазначає, що забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача. Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу та не впливати на права, свободи та інтереси інших осіб. При цьому заява про забезпечення адміністративного позову повинна бути вмотивована та обґрунтована доказами, поданими на підтвердження доводів за цією заявою.

Всупереч наведеному, заявник у даному випадку не наводить жодних обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, як і не обґрунтовано очевидності ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, наявність яких є обов`язковою передумовою для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

Фактично, заявник в якості єдиного мотиву зазначає лише про те, що зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови спрямоване на збереження існуючого становища.

Однак вказані мотиви суд визнає неприйнятними, оскільки вказані не передбачені в якості підстав для забезпечення позову у розумінні ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим відмовляє у її задоволенні.

Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову – відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова