Рішення № 90749241, 04.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3980/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша Володимира Миколайовича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - ВПВР УМУМЮ, відповідач) в якій позивач просить суд: скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області від 29.04.2020 ВП59130312 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на наступні обставини. Оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф за невиконання рішення з примусового виконання виконавчого листа, яким зобов`язано позивача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії, з включенням суми 1/12 від розміру матеріальної допомоги на оздоровлення до її щомісячної заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії з врахуванням коефіцієнту заробітної плати 5,478157 ,починаючи з 21.07.2010 року та з включенням суми 1/12 від розміру матеріальної допомоги на оздоровлення до її щомісячної заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії та компенсації за невикористані відпустки за липень 2012 року з врахуванням коефіцієнту заробітної плати 5,387719, починаючи з 15 травня 2017 року на підставі довідок Господарського суду Львівської області за період 2004 по 2012 роки та довідок Львівського апеляційного адміністративного суду за період 2012 року по 2017 рік та провести виплату нарахованих сум за виключенням проведених виплат. ГУ ПФУ у Львівській області вказує, що рішення суду від 09.08.2018 у справі №465/6570/17 виконано розпорядженням від 02.11.2018 №805363, таким чином позивач здійснив усі можливі дії визначені чинними нормативно-правовими актами, якими встановлені повноваження про що повідомило відповідача листом від 09.08.2018. Однак державним виконавцем, протиправно, на переконання позивача, всупереч наданим документам якими підтверджується виконання судового рішення ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2019 безпідставно з порушенням ч. 2 ст. 63, ч. 1 ст. 75 Закону - 1404, ч. 5 ст. 13 Закону - 1402 винесено оскаржувану постанову.

Ухвалою від 09.06.2020 суд відкрив провадження в адміністративній справі.

Відповідно до частини 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

При цьому суд керується Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та бере до уваги зміни що відбулися в КАС України, відповідно до яких всі процесуальні строки продовжуються на час карантину, а строк який встановлюється судом у його рішенні, не може бути меншим ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву. Позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними, а дії державного виконавця законними. Зазначає, що винесення оскаржуваної постанови відбувалося в рамках ВП №59130312 щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили. До боржника було доведено інформацію про наявність рішення суду, боржник попереджався про необхідність виконати судове рішення, однак вимоги виконавчого документа повністю не виконані, що призвело до вжиття відносно нього заходів примусового виконання. Зазначає, що постанова державного виконавця про стягнення штрафу належить до видів відповідальності за невиконання рішення суду самостійно та за невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 19.06.2020 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа) у зв`язку з чим відклав розгляд справи.

Відповідач надав на розгляд суду доповнення до позовної заяви. Зазначив, що накладення штрафу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

У судове засідання по розгляду справи сторони не з`явилися, були належним чином повідомлені про час, дату та місце його проведення.

Клопотань про розгляд справи за відсутності сторін до суду не надходило.

Вирішуючи питання про продовження розгляду справи за вказаних обставин суд керувався тим, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, зважаючи на особливості розгляду справ передбачених ст.287 КАС України, суддя ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази суд встановив наступне.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.08.2018 по справі № 465/6570/17 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області про скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії. Вказане рішення залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019.

Рішення набрало законної сили.

06.03.2019 Франківський районний суд м. Львова видав виконавчий лист №465/6570/17.

З інформації наявної в Автоматизованій системі виконавчого провадження та з матеріалів справи вбачається що Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на підставі заяви ОСОБА_1 (від 16.05.2019) 20.05.2019.2019 було відкрито виконавче провадження на примусове виконання виконавчого листа №465/6570/17 Стягувачем у вказаному виконавчому провадженні №59130312 виступає ОСОБА_1

Листом від 04.06.2019 №2429/08.05-17 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило відповідача, що рішення виконано у зв`язку з чим виконавче провадження підлягає закінченню.

27.02.2020 за вих. №5852 позивачу було скеровано вимогу виконавця. З метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення та керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавець вимагав виконати рішення суду та надати підтверджуючі документи про здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , про що проінформувати державного виконавця протягом десяти робочих днів з дня отримання вимоги.

На виконання вимоги, позивач листом від 15.05.2020 №65567 повторно повідомив відповідача про виконання рішення суду

29.04.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) при примусовому виконанні виконавчого листа №465/6570/17 у ВП№59130312 керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ у Львівській області штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду та зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів. Державним виконавцем встановлено що станом на 29.04.2020 вимог виконавчого документу не виконано. У державного виконавця відсутні будь-які документальні підтвердження щодо виконання в повному обсязі виконавчого документа. На даний момент відсутні будь-які заборони щодо вчинення виконавцем виконавчих дій примусового характеру, а саме накладення штрафу за невиконання рішення, накладення арешту на майно та кошти боржника. Також відсутні будь-які підстави для зупинення вчинення виконавчих дій.

Вказана постанова була одержана позивачем 12.05.2020.

Не погоджуючись з означеними діями державного виконавця, вважаючи постанову такою що винесена з порушення норм чинного законодавства, виконавчий документ таким що виконаний повністю у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження №59130312, ГУ ПФУ у Львівській області звернулося до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, рішення суду, яке набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Приписами п.5,7 ст. 12 Закону № 1404-VIII визначено, що сторони зобов`язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Згідно положень ст.27 Закону № 1404-VIII, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону № 1404-VIII для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як уже встановлено судом штраф накладено на позивача у зв`язку з невиконанням рішення суду.

Суд зазначає, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до розпорядження від 02.11.2018 №805363 ГУ ПФУ у Львівській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідних коефіцієнтах.

Проте, у своїх поясненнях позивач покликається на відсутність коштів, як на основну підставу невиконання рішення суду у повному обсязі. Однак, суд критично ставиться до таких тверджень.

При цьому, відсутні докази виплати ОСОБА_1 належних сум, тоді як рішенням по справі, зокрема зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області забезпечити виплату ОСОБА_1 сум пенсії.

Щодо цього суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд бере до уваги що у позові ГУ ПФУ у Львівській області зазначає, про неодноразові прохання закінчити виконавче провадження на підставі ч. 1 п. 9 ст. 39 Закону № 1404-VIII, проте належних доказів зазначеного позивачем не надано. При цьому державний виконавець у оскаржуваній постанові, чітко вказує, що вимог виконавчого документа не виконано а підстави для зупинення виконавчих дій відсутні.

Суд бере до уваги наявний в матеріалах справи Протокол призначення пенсії, згідно якого ОСОБА_1 призначено пенсію, однак вважає за необхідно зазначити що як до так після винесення оскаржуваної постанови доказів що підтверджують отримання пенсії стягувачем відповідно до перерахунку позивачем суду не надано.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевірити, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч.2 ст. 2 КАС України.

Доказів того що у державного виконавця на момент винесення оскаржуваної постанови були підтверджені належними документами підстави вважати що ГУ ПФУ у Львівській області у повному обсязі та у встановлені строки рішення суду виконало, позивачем не надані.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача є необґрунтованою та безпідставною, оскаржувана постанова державного виконавця відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, відповідно не є протиправною та не підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Сторонами, суду не наведено інших аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На думку суду, державний виконавець діяв з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст.2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2020.

Суддя В.М. Сакалош