Рішення № 90749150, 30.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3134/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Нестерович Б.В. .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/3134/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, вул. Стрийська, 35, м. Львів, ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 20 травня 2019 року за № Ф- 4629-51 У.

Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, посилаючись на те, що з 08 вересня 2017 року не здійснює діяльності як самозайнята особа - адвокат, оскільки здійснює адвокатську діяльність у організаційно - правовій формі адвокатського об`єднання «Солід Партнерс», згідно з даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань виданої 25 вересня 2017 року. Вказав, що про зміну організаційно - правової форми здійснення адвокатської діяльності відразу повідомив Національну асоціацію адвокатів України та Раду адвокатів Львівської області, які внесли відповідні зміни в Єдиний реєстр адвокатів України. В листі від 07 листопада 2017 року позивач повідомляв Франківське відділення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС про зміну організаційно - правової форми здійснення адвокатської діяльності та просив зняти з обліку фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. На думку позивача, виконавши усі вимогу Закону при зміні організаційно - правової форми здійснення адвокатської діяльності та не отримавши від податкового органу відмови у знятті з обліку, 21 серпня 2019 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, де було вказано, позивача як боржника по сплаті ЄСВ. Крім того позивач також повідомив, що з 01 червня 2013 року безперервно є найманим працівником та отримує заробітку плату та ЄСВ за нього сплачує роботодавець.

Ухвалою від 28 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 28 квітня 2020 року було витребувано докази у Головного управління ДПС у Львівській області .

Ухвалою від 09 липня 2020 року проведено заміну відповідача Головного управління ДФС у Львівській області на належного відповідача (правонаступника) Головне управління ДПС у Львівській області.

Ухвалою від 09 липня 2020 року призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву від 01.06.2020 року вх. № 27433, представник відповідача позов не визнає з наступних підстав. Вказують на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючому органі як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Згідно карток особових рахунків заборгованість ОСОБА_1 , із сплати єдиного соціального внеску станом на 30.04.2019 року становить 21 030,90 грн., (сума недоїмки за 2017 р, 2018 р. та 1 кв.2019 р.). Зазначають, що оскільки згідно інтегрованих карток платника, заборгованість ОСОБА_1 , із сплати єдиного соціального внеску станом на 30.04.2019 року становить 21 030, 90 грн., відповідачем було сформовано позивачу податкову вимогу за № Ф- 4629-51 У на суму 21 030,90 грн.

З огляду на вищевикладене, вважають вимогу про сплату боргу від 20 травня 2019 року за № Ф- 4629-51 У, такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

10 червня 2020 року на адресу суду позивачем було подано відповідь на відзив (вх.№ 28718), в якій просив позов задоволити повністю.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1828 ОСОБА_1 було отримано 08.06.2012 року. (а.с. 10).

З 08.09.2017 року адвокат ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність у організаційно-правовій формі адвокатського об`єднання і є керівником адвокатського об`єднання «Солід Партнерс», згідно з даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виданої 25.09.2017 року.

20 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № У-4629-51, якою повідомлено позивача про те, що станом на 30.04.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 21030, 90 грн., у тому числі недоїмка у розмірі 21030, 90 грн.

07 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся із листом до Франківського відділення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС в якому просив зняти з обліу фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Дана лист обґрунтований тим, що з 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність у формі Адвокатського об`єднання «Солід Партнерс». Докази скерування даного листа є в матеріалах справи.

27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з листом до Головного управління ДФС у Львівській області в якому повідомив, що з 08 вересня 2017 року не здійснював діяльності як самозайнята особа - адвокат, про цю обставину повідомляв Франківське відділення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС ще у 2017 році про що свідчить копія відповідного листа та поштова квитанція про його направлення. У листі також було вказано, що з 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність у формі Адвокатського об`єднання (юридична особа). На вимогу ч. 4 ст.15 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» про створення Адвокатського об`єднання було повідомлено відповідну раду адвокатів регіону та відтоді відповідна інформація про форму адвокатської діяльності міститься у Єдиному реєстрі адвокатів України. Також у листі просив повідомити чи була врахована інформація при винесення вимоги ГУ ДФС у Львівській області про сплату боргу № Ф-4629-51У від 20.05.2019 року.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.08.2019 року, Головним управління ДПС у Львівській області було скеровано листа від 26.09.2019 року № 3223/10Ї10.3-09, з якого вбачається що відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів ОСОБА_1 зареєстрований 04.10.2012 в органах доходів і зборів як фізична особа підприємець, платник за основним місцем обліку. Станом на 19.09.2019 року заява форми № 8-ОПП (про ліквідацію або реорганізацію платника податків/ та 7-ЄСВ (про зняття з обліку платника єдиного внеску) по даному платнику не надходили до Франківської ДПІ Залізничного ГУ ДПС у Львівській області. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 30.04.2019 року заборгованість ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 21030, 90 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Львівській області сформовано вимогу по сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 року за № Ф- 4629-51. Протягом 2018-2019 років надходження по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) по ФОП ОСОБА_1 відсутні. Станом на 19.09.219 року заборгованість ФОП - ОСОБА_1 по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становить - 23785, 08 грн.

06 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з листом до Головного управління ДФС у Львівській області в якому просив надати наступну інформацію:

«Повідомити, чи розглянутий мій лист та заяви від 13 листопада 2019 року та коли я отримаю відповідь на них;

Повідомити, коли ГУ ДФС у Львівській області надішле мені Вимогу ГУ ДФС у Львівській області про сплату боргу № Ф- 4629-51У від 20.05.2019 року;

Надати інформацію, чому Вимога ГУ ДФС у Львівській області про сплату боргу № Ф- 4629-51У від 20.05.2019 року була надіслана одразу в підрозділ ДВС, без повідомлення мене про таку Вимогу та надсилання мені її копії.»

Також позивач у листі від 06 січня 2020 року зокрема зазначив, що 13 листопада 2019 року було скеровано до Франківської ДПІ Залізничного управління ГУ ДФС у Львівській області дві заяви за формами 8-ОПП та 7 -ЄСВ та супровідний лист.

За результатами розгляду листа ОСОБА_1 від 09.01.2020 року (вх.ДПС 1726/10), Головним управління ДПС у Львівській області було скеровано листа від 07.02.2020 року № 704/10/54.08, в якому повідомлялося про те, що заява форми 8-ОПП (вх..ДПІ від 18.11.2019 № 36104/10) та заява форми 7-ЄСВ (вх. ДПІ від 18.11.2019 р.№ 36106/10) відповідно до розподілу функціональних обов`язків внесені в ІТС «Податковий блок» 19.11.2019 року. Додатково інформовано, що станом на 03.02.2019 року стан платника - припинено, але не знято з обліку. На підставі даних в АІС «Податковий блок» фізичній особі - підприємця ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-4629-51 від 20.05.2019 року, яку помилково скеровано не за місцем знаходження платника.

20 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся з листом до Головного управління ДФС у Львівській області в якому просив надіслати вимогу про сплату боргу № Ф- 4629-51 від 20.05.2019 року.

За результатами розгляду листа ОСОБА_1 від 20.02.2020 б/н року (вх.ДПС від 24.02.2020 № 29127/10), Головним управління ДПС у Львівській області було скеровано листа від 23.03.2020 року № 3532/10/10.3-09, в якому повідомлялося про те, відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів ОСОБА_1 зареєстрований 04.10.2012 року в органах доходів і зборів як фізична особа підприємець, платник за основним місцем обліку.

Не погодившись із правомірністю висновків податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з визначеннями, наведеними в п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону України від 18 вересня 2012 року № 5292-VI «Про внесення змін до статей 9 і 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного, можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та від 05.12.2019 у справі №260/358/19.

При цьому, у постанові у справі №160/3114/19 Верховний Суд вказав, що наявність у особи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Тож особи, які провадять в тому числі й адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності входять до кола платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності (як самозайнятою особою) та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з положеннями статті 13 цього ж Закону адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд встановив, що згідно карток особових рахунків заборгованість позивача із сплати єдиного соціального внеску станом на 30.04.2019 року становить 21 030, 90 грн., (сума недоїмки за 2017 р., 2018 та І кв. 2019 року).

Водночас, як вже зазначалося судом вище, позивач з вересня 2017 року не отримує доходу від адвокатської діяльності, з 08.09.2017 здійснює адвокатську діяльність у організаційно-правовій формі адвокатського об`єднання і є керівником адвокатського об`єднання «Солід Партнерс».

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 01 червня 2013 року є найманим працівником та отримує заробітну плату та єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нього сплачують його роботодавці, що підтверджується Витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальонообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, відповідач не надав будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач здійснює незалежну професійну діяльність поза межами трудових відносин (як самозайнята особа) та отримує дохід від такої діяльності.

Враховуючи те, що позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами трудової діяльності доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, визначена спірною вимогою сума ЄСВ фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20 травня 2019 року № Ф-4629-51-У на суму 21030, 90 грн., не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Львівській області про сплату боргу від 20 травня 2019 року за № Ф- 4629-51 У.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35, код ЄДРПОУ - 43143039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок ) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.3 розділу УІ «Прикінцеві положення» КАС України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повний текст рішення складено 04 серпня 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.