Рішення № 90749085, 03.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5082/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) щодо ненарахування та невиплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати Кінологічний навчальний центр (військова частина 2418) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату компенсації за неотримане речове майно) за період із 10.02.2020 по 22.03.2020 із розрахунку 414,53 грн в день.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом начальника Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) від 10.01.2020 № 4-ос позивача звільнено в запас, наказом начальника Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) від 07.02.2020 № 27-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення з 09.02.2020. Проте, відповідачем не проведено своєчасно розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні, а саме не виплачено компенсацію за неотримане речове майно в день виключення із списків частини. Оскільки відповідачем на день виключення зі списків особового складу не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби, позивач набув право виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 30.07.2020 (вх. № 37961), в якому зазначає, що трудові відносний та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, відтак передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового права. Грошова компенсація вартості за не отримане речове майно, не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а її виплата здійснюється особі, звільненій з військової служби. Вказує, що відповідач фінансується з державного бюджету України, таким чином військова частина не може передбачати наперед компенсаційні витрати. Звертає також увагу суду, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418), в якій позивач оскаржує суму грошової компенсації за неотримане речове майно. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

08.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) із рапортом про нарахування на день виключення зі списків частини, компенсацію за неотримане речове майно.

Згідно з наказом начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Державної прикордонної служби України від 10.01.2020 № 4-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби.

Відповідно до наказу начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Державної прикордонної служби України від 07.02.2020 № 27-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 09.02.2020.

Згідно з довідкою-розрахунком від 09.02.2020 № 20 сума коменсації, що належить ОСОБА_1 до виплати складає 20707,38 грн.

Відповідно до довідки Військової частини 2418 ОСОБА_1 компенсацію заа неотримане речове майно частково нараховно в сумі 19835,07 грн відповідно до наказу Кінологічного навчального центру від 12.02.2020 № 19-кп та зараховано на картковий рахунок в сумі 19537,54 грн 17.02.2020, та нараховано частково в сумі 872,31 грн відповідно до наказу Кінологічного навчального центрувід 16.03.2020 № 42-кп та зараховано на картковий рахунок в сумі 859,23 грн 23.03.2020.

Оскільки при звільнені з військової служби з позивачем не проведено остаточного розрахуноку, а саме не виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті першої Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частина 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 (далі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Оскільки зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати компенсації за не отримане речове майно, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством. Разом з тим, спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Обов`язок роботодавця провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, передбачений у статті 117 КЗпП України.

Передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Вказана правова позиція викладена в аналогічних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 825/598/17.

Судом встановлено, ОСОБА_1 08.01.2020 у зв`язку із звільненням з військової служби звернувся до Кінологічного навчального центру із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Згідно з наказом начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Державної прикордонної служби України від 10.01.2020 № 4-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби.

Відповідно до наказу начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Державної прикордонної служби України від 07.02.2020 № 27-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 09.02.2020.

Згідно з довідкою Військової частини 2418 ОСОБА_1 компенсацію заа неотримане речове майно частково нараховно в сумі 19835,07 грн відповідно до наказу Кінологічного навчального центру від 12.02.2020 № 19-кп та зараховано на картковий рахунок в сумі 19537,54 грн 17.02.2020, та нараховано частково в сумі 872,31 грн відповідно до наказу Кінологічного навчального центру від 16.03.2020 № 42-кп та зараховано на картковий рахунок в сумі 859,23 грн 23.03.2020.

Зарахування коштів 17.02.2020 та 23.03.2020 також підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 .

Оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно не виплачено позивачу в день його виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку, таким чином, бездіяльність Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) щодо ненарахування та невиплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно є протиправною.

Отаточний розрахунок з позивачем проведено лише 23.03.2020, а тому, за період із дня виключення зі списків частини 09.02.2020 по день фактичного розрахунку 23.03.2020 відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд зазначає, що позивача звільнено з військової служби 09.02.2020, а виплата компенсації за невикористану додаткову відпустку здійснена лише 23.03.2020, тобто строк затримки розрахунку складає 42 дні (20 днів в лютому 2020 року, 22 дні в березні 2020 року).

Відповідно до особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні повні місяці нараховано та виплачено грошове забезпечення у такому розмірі: 12033,66 грн за грудень та 13252,58 грн за січень 2020 року, що за два місяці становить 25286,24 грн. Відтак середньоденна заробітна плата становить 414,53 грн. (за останні 2 місяці - 25286,24 грн /61 календарний день за останні два повні місяці грудень 2019 року та січень 2020 року). Разом з цим середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить 17410,26 грн (414,53 х 42 = 17410,26 грн).

Суд зазначає, що вказана сума відповідає принципу справедливості та співмірності із сумою, яка належала позивачу до виплати в якості компенсації за неотримане речове майно.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зобов`язати Кінологічний навчальний центр (військова частина 2418) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату компенсації за неотримане речове майно) за період із 10.02.2020 по 22.03.2020 із розрахунку 414,53 грн в день в сумі 17410,26 грн.

Щодо посилань представника відповідача на те, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418), в якій позивач оскаржує суму грошової компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ухвали від 06.07.2020 у справі № 380/5083/20 відкрито провадження у справі за позовом заяву ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) щодо нарахування та виплату при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 № 41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації";

- зобов`язати Кінологічний навчальний центр (військова частина 2418) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 № 41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".

Суд зазначає, що з прийняттям судового рішення, яким присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавця виплатити компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судове рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, положення КЗпП України не передбачають права на виплату середнього заробітку за затримку виплат, що мали місце після того, як їх сума була встановлена судом.

Проте, сума, яку виплатив відповідач ОСОБА_1 в розмірі 20707,38 грн згідно з довідкою від 09.02.2020 № 10 є неоспорюваною, позивач, звернувшись до суду із позовом за яким відкрито провадження у справі № 380/5083/20, просить суд фактично виплатити компенсацію за неотримане речове майно в більшому розмірі.

На підставі наведеного, оскільки неоспорювана сума в розмірі 20707,38 грн не виплачена позивачу з вини відповідача, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 116 та 117 КЗпП України.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Строки звернення до адміністративного суду регламентовано приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 КАС).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС).

У контексті обставин цієї справи суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні обмежено строками.

Судом встановлено, що згідно наказу начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Державної прикордонної служби України від 07.02.2020 № 27-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 09.02.2020, а остаточний разрахунок з позивачем проведено 23.03.2020.

Аналізуючи наведені обставини справи у зіставленні із правовим регулюванням спірних відносин, суд дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини пов`язані зі звільненням з публічної служби і повинні вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, то строк звернення до суду з таким позовом згідно із приписами частини 5 статті 122 КАС становить один місяць.

Аналогічні висновки щодо застосування висновки норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 815/2681/17.

Разом із тим, з даним позовом позивач звернувся до адміністративного суду лише 01.07.2020, тобто з пропуском строк узвернення до суду встановлено КАС України, оскільки строк звернення до суду закінчився 23.04.2020.

Проте, Суд зазначає, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211» Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» , зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20.05.2020 №392, зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Таким чином, строк звернення до суду встановлений в сатті 122 КАС України є продовженим на строк дії карантину, відтак позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захисто порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір відповідно до вимог ст. 139 КАС України не стягується.

Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) (вул. Львівська, 166, м. Великі мости, Сокальський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 14321498) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) щодо ненарахування та невиплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно.

3. Зобов`язати Кінологічний навчальний центр (військова частина 2418) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату компенсації за неотримане речове майно) за період із 10.02.2020 по 22.03.2020 із розрахунку 414,53 грн в день в розмірі 17410,26 грн.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 03.08.2020.

Суддя Костецький Н.В.