Рішення № 90748961, 03.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5087/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання виплатити індексацію грошового забезпечення,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівського обласного військового комісаріату, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати підполковнику запасу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 (включно);

- зобов`язати Львівський обласний військовий комісаріат виплатити підполковнику запасу ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.08.2018 (включно), з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації січня 2008 року, у сумі 106188,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що наказом начальника 1240 Центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь від 31.10.2018 № 109 позивача виключенено зі списків особового складу з 31.10.2018. Вказує, що позивач на фінансовому забезпеченні перебував у Львівському обласному військовому комісаріаті. Проте, на день звільнення з військової служби ОСОБА_1 не отримав індексацію грошового забезпечення, яка протиправно не виплачувалась за період з 03.01.2016 по 01.03.2018, а з 01.03.2018 по 31.10.2018 не виплачсувалась індексація грошового забезпечення повному обсязі. Зазначає, що останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося у січні 2008 року, відтак базом місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення є березень 2008 року і для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року. В такому порядку нарахування індексації повинно було здійснюватись до наступного підвищення розміру посадового окладу, яке відбулось у березні 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача військовий комісар Львівського обласного військового комісаріату полковник Тіщенко О. подав до суду відзив на позовну заяву від 23.07.2020 (вх. № 36755), відповідно до якого вказує, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Вказує, що лише в грудні 2018 року військовослужбовці набули право на індексацію грошового забезпечення, проте 31.10.2018 ОСОБА_1 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу. Окрім того, визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення військовослужбовця є дискреційним повноваженням органу військового управління.

27.07.2020 представник позивача подав відповідь на відзив (вх. № 37306), згідно з якою вазує, що згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Якщо останнє підвищення посадових окладів, у тому числі позивача відбулося у січні 2008 року, то для визначення суми індексації його грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року. В такому порядку нарахування індексації повинно здійснюватись до наступного підвищення розміру посадового окладу, яке фактично відбулось у березні 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Наказом начальника 1240 Центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь від 31.10.2018 № 109 ОСОБА_1 виключенено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.10.2018.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 позивач, через свого представника, звернувся із заявою до Львівського обласного військового комісаріату про виплату індексації грошових доходів.

Листом від 11.06.2020 № 5235 Львівський обласний військовий комісаріат повідомив представнику позивача, що відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Для виплати індексації в 2016 - 2018 роках фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Базовим місяцем для обчислення індексації грошових доходів ОСОБА_1 є січень 2014 року. Також відповідно до роз`яснень Мінсоцполітики механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком не передбачений.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному розмірі за період з з 01.01.2016 по 31.10.2018, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно з статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році -103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).

Відповідно до п.2 зазначеного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п.4 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

За змістом п.5 цього Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, системний аналіз наведених норм вказує на те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати є базовим при проведенні індексації.

Судом встановлено, що починаючи з січня 2016 року, позивачу не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Згідно довідки № 575 від 15.06.2020, виданої Львівським обласним військовим комісаріатом, згідно з архівними відомостями, позивачу виплачувалася індексація по грудень 2015 року.

Згідно з листом від 11.06.2020 № 5235 Львівський обласний військовий комісаріат повідомив представнику позивача, що базовим місяцем для обчислення індексації грошових доходів ОСОБА_1 є січень 2014 року.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017, наданого на запит ДФ Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 169/10/137-12 від 06.08.2012р. у разі, коли грошовий дохід, з урахуванням суми підвищення, менше суми грошового доходу, з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

Абзацом 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, визначено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" та наказом Міністра оборони України № 595 від 15.11.2010 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України".

Така грошова допомога передбачена вкащаними положеннями виплачувалась позивачу згідно з архівними відомостями.

Водночас, така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), тобто, така винагорода не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.

Розмір щомісячної грошової винагороди протягом усього періоду нарахування не враховується при нарахуванні одноразових видів грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, вихідна допомога при звільненні тощо), а також при нарахуванні пенсії військовослужбовців, які набули право на її отримання.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода не впливає на розмір індексації грошового забезпечення, відтак січень 2014 року не повинен визначатися як базовий місяць, а виплата індексації повинна була здійснюватися за розрахунками попереднього базового місяця - січня 2008 року.

В такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України № 90 від 01.03.2018 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

Згідно проведеного розрахунку величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року становила 253,3 %, сума нарахованої індексації 4463 грн. 15 коп.

Таким чином, збільшення розміру грошового забезпечення позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року на суму 1642 грн. 68 коп. (15155 грн. 00 коп. - 13512 грн. 32 коп.) не перевищило суму індексації нараховану у цьому місяці.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003).

Отже, сума фіксованої індексації заробітної плати позивача у березні 2018 року становить 2820 грн. 47 коп. (4463 грн. 15 коп. - 1642 грн. 68 коп.), яка виплачується до наступної зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), а березень 2018 року є базовим.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.08.2018 - 106188,99 грн.

Щодо правильності розрахункової величини суми індексації суд враховує те, що позивачем наданий до справи розрахунок такої індексації. Відповідачем, який в цілому заперечує право позивача на проведення індексації, не висловлено зауважень чи застережень щодо вірного застосування сум грошового забезпечення, коефіцієнтів та інших складових, які використані для розрахунку суми індексації. Також ним не представлено будь-якого альтернативного розрахунку чи іншого обчислення (за відмінними принципом обрахунку, із використанням інших формул тощо), які б ставили під сумнів розрахунок позивача.

Водночас, твердження відповідача про неправильність представленого позивачем розрахунку індексації носять лише загальний і поверхневий характер, який не дає реальної змоги спростувати визначену позивачем суму індексації.

Відповідач також покликається на те, що для виплати індексації в 2016 - 2018 роках фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019 (справа №825/694/17), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Окрім цього, за усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, бездіяльність Львівського обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати підполковнику запасу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 (включно) є протиправною, відтак для належного способу захисту суд вважає за необхідне зобов`язати Львівський обласний військовий комісаріат виплатити підполковнику запасу ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 (включно), з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації січня 2008 року, у сумі 106188,99 грн.

Суд зазначає, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі, проте, така індексація не виплачувалась позивачу вцілому.

Окрім того, позивач просить зобов`язати Львівський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.08.2018 (включно), проте, індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалсь до дня виключення зі списків - 31.10.2018. Відтак, суд при задоволенні позову виходить за межі позовних вимог.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір стягненню не підлягає, оскільки відповідно до посвідчення від 02.10.2015 серії УБД № 042959 позивач є учасником бойових дій, відтак звільнений від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн суд зазнаячає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.3.1 договору від 04.06.2020 № 38-20 про надання правової допомоги укладеного між позивачем та адвокатом Хлопецьким О.О. гонорар складається з суми вартості послуг наданих адвокатом, тарифи яких узгоджені на підставі прайс-листа.

Згідно з актом виконаних робіт від 01.07.2020 вартість наданих послуг позивачу становить 6000,00 грн (усна консультація, аналіз правовідносин, 30 хв - 500 грн; вивчення судової практики у подібних правовідносинах 40 хв - 500 грн; адвокатський запит 30 хв - 1000 грн; супровід судової справи - 4000 грн.

Позивачем сплачено гонорар адвокату в розмірі 6000,00 грн за надання правової попомоги згідно з договором від 04.06.2020 № 38-20, що підтверджується довідкою про проведення готівкової оплати від 01.07.2020.

Проте, сплачений розмір коштів за надання правової допомоги є неспівмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, стягненню з відповідача підлягають судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 6,14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,- в и р і ш и в :

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Львівського обласного військового комісаріату (вул. І. Франка, 25, м. Львів, код ЄДРПОУ 08412340) про визнання дій протиправними та зобов`язання виплатити індексацію грошового забезпечення - задовольнити повністю

2. Визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 (включно).

3. Зобов`язати Львівський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 (включно), з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації січня 2008 року, у сумі 106188,99 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 3000, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 03.08.2020.

Суддя Костецький Н.В.