Рішення № 90748795, 04.08.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2165/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач, ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях), з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористанні календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 січня 2019 року;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористанні календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 січня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в органах СБ України у період з 01.02.1996 по 11.01.2019. Наказом Голови Служби безпеки України від 28.12.2018 № 1690-ос та наказом ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 11.01.2019 № 21-ос звільнений у запас СБ України та виключений зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61, підпунктом «г» пункту 63 та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, та підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач зазначив, що 23.04.2015 отримав статус учасника бойових дій та право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 16-2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки».

За період проходження військової служби додаткова відпустка, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», позивачу як учаснику бойових дій у 2015 - 2019 роках не надавалась, а під час звільнення грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки не нараховувалась та не виплачувалась. 21.05.2020 позивач звернувся до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях з відповідною заявою, в якій просив нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки. Проте, відповідач листом від 01.06.2020 вих.№ 78/3/19/К-101/21/154 повідомив про відсутність правових підстав для нарахування та виплати такої компенсації.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки протиправною, яка не відповідає нормам діючого законодавства, а також грубо порушує законні права та інтереси.

Ухвалою від 05 червня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 19-20).

Ухвалою від 25 червня 2020 року задоволено клопотання Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про продовження встановленого судом строку надання відзиву та витребуваних документів, продовжено Головному управлінню Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях строк на подання відзиву на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та витребуваних ухвалою суду від 05 червня 2020 року документів до 31 липня 2020 року (арк. спр. 28-29).

Відповідач позов не визнав, про що 23 липня 2020 року подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 34-41).

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач проходив військову службу в органах СБ України. Наказом Голови СБУ від 28.12.2018 № 1690-ос позивач звільнений у запас СБ України за п.п. «а» п. 61, п.п. «г» п. 63 та п. 88-1 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України та п.п. «в» п. 2 ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 11.01.2019 № 21-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу. Перед звільненням, під час бесід ОСОБА_1 ознайомлювався з розрахунками під час звільнення, зауважень та доповнень до проведених розрахунків позивачем не висувалося. Тому, у день звільнення відповідно до попередньо погоджених позивачем розрахунків, ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях було нараховано та виплачено: грошове забезпечення, компенсацію щорічної відпустки, винагороду залученим до ООС, одноразову допомога при звільненні. На момент звільнення та розрахунку не існувало будь-яких спорів про розміри належних позивачу сум, про що зазначається у позовній заяві.

Відповідач зазначив, що позивачем правильно зазначено, що відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, у рік звільнення зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Однак грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки для учасників бойових дій відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не може виплачуватися, оскільки відпустка, на яку військовослужбовець не набув права, не може вважатися невикористаною. Крім того, позивач під час проходження військової служби в ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях в період з 2015 року по 2019 рік не звертався з відповідними рапортами до керівництва ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях щодо надання йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також не звертався з рапортом на момент звільнення в 2019 році щодо виплати йому грошової компенсації за невикористанні дні відпустки як учасника бойових дій. Таким чином, відповідач вважає, що враховуючи положення чинного законодавства на момент звільнення позивача в ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях фактично були відсутні підстави для виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої учасникам бойових дій.

Відповідач зазначає, що неоднозначність правових норм, різне тлумачення та відсутність законодавчої норми, яка б містила вказівку щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої учасникам бойових дій свідчать про відсутність будь-яких протиправних дій з боку ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, відсутність в діях відповідача в т.ч. будь-якої бездіяльності.

Відповідач вказує, що претензії позивача щодо отриманої суми під час звільнення з`явилися лише 02.06.2020 з моменту відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . До моменту подання адміністративного позову ОСОБА_1 не звертався до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях з заявами/претензіями щодо неправильного проведення розрахунку.

На думку відповідача, претензії позивача щодо невиплати йому компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, з`явилися після прийняття постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18. Саме на неї позивач посилається позові. Проте, ОСОБА_1 та ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях не були сторонами у справі № 620/4218/18, відповідно, на думку відповідача, зазначена постанова не може створювати будь-яких правових наслідків для осіб, які не були її учасниками. Відповідач зазначає, що звільнення позивача відбулося до прийняття зазначеної постанови, відповідно вже на момент проведення розрахунку. Таким чином, на думку відповідача, враховуючи норми чинного законодавства, в ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях на сьогодні відсутні підстави для виплати грошової компенсації позивачу за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, як і відсутня протиправна бездіяльність в ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях щодо не нарахування та невиплати позивачу такої компенсації.

Просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій, з 01 лютого 1996 року до 11 січня 2019 року проходив військову службу на офіцерських посадах в органах СБ України, про що свідчать посвідчення Служби безпеки України серії НОМЕР_2 від 23 квітня 2015 року (арк. спр. 9), військовий квиток серії НОМЕР_3 від 11 квітня 2019 року (арк. спр. 10-11), довідка 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 15.06.2019 № 2151 (арк. спр. 12).

Наказом т.в.о. Голови СБУ від 28.12.2018 № 1690-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61, підпункту «г» пункту 63 та пункту 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України у запас Служби безпеки України (арк. спр. 45).

Наказом ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 11 січня 2019 № 21-ос ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу з 11.01.2019 (арк. спр. 44).

Згідно з інформацією, зазначеною в довідці від 03.07.2020 без номеру ОСОБА_1 з 2015 року по 2019 рік додаткова відпустка, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» не надавалась (арк. спр. 43).

На підставі вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

За змістом статті 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

У відповідності до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Приписами статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (пункт 17 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (пункт 18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до статті 1 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до частини восьмої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до абзацу третього частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2019 рік.

Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в рішенні Верховного Суду від 16 травня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18.

Окрім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, позивач, як учасник бойових дій, має право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами частини першої статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем доведено правомірність своїх вимог. Натомість відповідачем не доведено у встановленому законом порядку правомірності невиплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

При цьому суд вважає доводи відповідача, щодо відсутності рапорту позивача про надання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог необґрунтованими, оскільки відсутність такого рапорту не звільняє відповідача від обов`язку провести у день виключення позивача із списків особового складу повний розрахунок та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити повністю.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (місце знаходження: 84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 56, код ЄДРПОУ 20001504) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 січня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова