Рішення № 90748639, 03.08.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/743/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за роботу в нічний час під час здійснення розрахунку у зв`язку зі звільненням зі служби в поліції за період: з 21.09.2019 по 23.12.2019;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції по день фактичного розрахунку за період: з 21.09.2019 по 23.12.2019;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області обчислити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за чергування в нічний час, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період: з 01.11.2016 по 23.12.2019.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.08.2019 ОСОБА_1 на підставі складеного 31.07.2019 рапорта, звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частиною першою статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи те, що відповідачем у день звільнення позивача не були виплачені всі належні суми грошового забезпечення, 18.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Луганській області із заявою щодо виплати за службу в нічний час. 23.12.2019 на зарплатний картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 1276 гривень 08 копійок.

Із посиланням на положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України позивач вважає, що відповідачем має бути виплачений середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції по день фактичного розрахунку.

Зазначає, що затримка розрахунку при звільненні з позивачем складає 121 доба. Згідно довідки УФЗБО ГУНП від 23.09.2019 № 787/111/22-2019 середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 766 гривень 28 копійок. При множенні зазначеного середньоденного заробітку на кількість днів затримки (766 гривень 28 копійок X 121 добу = 92719.88) середній заробіток за весь час затримки складає 92719 гривень 88 копійок.

Крім того, позивачем із посиланням на положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Закону України «Про оплату праці» зазначено, що відповідачем у зв`язку із порушенням строків виплати частини заробітної плати, має бути виплачена відповідна компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за чергування у нічний час.

12.06.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 23235/2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили у задоволенні позову відмовити у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю (арк. спр. 125-129).

16.06.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 23620/2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 162-167).

23.06.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 25010/2020 від представника відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про уточнення позовних вимог (арк. спр. 179-180).

01.01.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 25995/2020 від позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача (арк. спр. 187).

06.07.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 25516/2020 від представника відповідача надійшла відповідь на заперечення відповідача (арк. спр. 190-191).

09.07.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 27156/2020 від представника відповідача надійшли письмові пояснення (арк. спр. 200).

13.07.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 27881/2020 від позивача надійшли письмові пояснення (арк. спр. 203-205).

Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:

- ухвалою суду від 12.05.2020 залишено позовну заяву без руху (арк. спр. 73);

- ухвалою суду від 22.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі (арк. спр. 93-94);

- ухвалою суду від 16.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 2010);

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кам`янобрідським РВ УМВС України в Луганській області 19.01.2004, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_3 від 29.09.2015 (арк.спр. 11-14).

Відповідно до витягу з наказу від 23.08.2019 № 730 о/с "По особовому складу" звільнено зі служби в поліції підполковника поліції Тіткова Руслана Олександровича (0120524), заступника начальника управління-начальника відділу оперативних обліків та супроводження Інтегрованої інформаційно-пошукової системи управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Луганській області за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу), з 23.08.2019, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 24 роки 00 місяців 12 днів, у пільговому обчисленні: 32 роки 00 місяців 08 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 24 роки, встановивши відсоток премії за серпень 2019 року 32,19% (арк. спр. 44).

18.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати довідку обліку несення служби в нічний час за останні три роки, відповідно до форми, встановленої додатком 1, затвердженої наказом МВС України «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» від 06.04.2016 № 260, та здійснити нарахування і виплату грошового забезпечення за службу у нічний час (арк. спр. 84).

30.09.2019 за вихідним реєстраційним номером 4249/111/20-2019 ГУНП в Луганській області надано відповідь на заяву позивача від 18.09.2020 разом із довідкою обліку несення служби у нічний час ОСОБА_1 за останні три роки служби у поліції (арк. спр. 140-143).

23.12.2019 ГУНП в Луганській області на картковий рахунок № НОМЕР_4 проведено виплату ОСОБА_1 за несення служби у нічний час у розмірі 1276,08 гривень. Вказане підтверджується випискою по картковому рахунку АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_4 (арк. спр. 85), розрахунковим листом за грудень 2019 року (арк. спр. 145, звор. бік арк. спр. 145), зведеною відомістю для зарахування на карткові рахунки співробітникам ГУНП у Луганській області (арк. спр. 138) та платіжним дорученням від 21.12.2019 № 5788 (арк. спр. 137).

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено виплату позивачу за службу у нічний час 23.12.2019.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постанови № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських був затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260).

Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

Таким чином, у даному випадку пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що непоширення норм Кодексів законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського (зокрема, затримку виплати доплати за службу у нічний час) не врегульовано положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі -КЗпП України), тому застосуванню підлягає трудове законодавство - КЗпП України.

Відтак посилання представника відповідача на те, що до вказана категорія спору не застосовуються положення КЗпП України, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем при звільненні позивачу не було виплачено належні суми доплати за службу у нічний час, які входять до складу грошового забезпечення поліцейського та служба у поліції відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію», статті 4 КАС України відноситься до публічної служби, тому даний спір має розглядатися саме з урахуванням положень КЗпП України.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 лютого 2015 року №21-8а/15.

Оскільки відповідачем проведено виплату позивачу за службу у нічний час не у день звільнення, а лише 23.12.2019, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив права позивача, у зв`язку суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за роботу в нічний час під час здійснення розрахунку у зв`язку зі звільненням зі служби в поліції.

При цьому, враховуючи проведення остаточної виплати відповідачем позивачу вказаної вище доплати 23.12.2019, в наявності підстави для визнання протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за роботу в нічний час під час здійснення розрахунку у зв`язку зі звільненням зі служби в поліції за період: з 21.09.2019 по 22.12.2019.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Луганській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції по день фактичного розрахунку за період: з 21.09.2019 по 23.12.2019, суд дійшов наступного.

Статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Зважаючи на зміст трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними працівникові при звільненні сум" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем (заробітна плата, індексація, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

При цьому Верховний Суд України у постанові від 15.09.2015 у справі №21-1765а15 сформулював правовий висновок згідно, якого не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносин, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, однак жодного разу не знаходило підстав для такого відступу (справи №821/1083/17, № 810/451/17).

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду України при розгляді даної справи.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, лише 23.12.2019 відповідач здійснив виплату позивачу доплати за службу у нічний час у розмірі 1276,08 гривень.

Таким чином, в наявності правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною другою статті 117 КЗпП України.

Позивачем самостійно у позовній заяві наведений розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 92719,88 гривень (746,28 гривень х 121 день).

Вирішуючи питання щодо встановлення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 щодо дотримання судом, який розглядає спір про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, принципів розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування, та зменшення за певних умов розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.

Судом встановлено, що з позовом про стягнення з відповідача доплати за службу у нічний час позивач до суду не звертався. Виплата була здійснена добровільно відповідачем після звернення позивача із заявою про нарахування та виплату належної суми за час служби у нічний час.

Також суд бере до уваги, що розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 доплати за служу у нічний час становить 1276,08 гривень, що становить приблизно 1,3 % від заявленого позивачем розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, беручи до уваги ті обставини, що між позивачем та відповідачем, починаючи з вересня 2019 року існував спір з приводу виплати позивачу доплати за службу у нічний час, яка не була виплачена позивачу на час звільнення, та не звернення позивача до суду з позовом щодо стягнення вказаної доплати, зважаючи на співмірність розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача та заявлених позивачем до стягнення суми, яка у відсотковому співвідношенні між розміром несвоєчасно виплачених сум та розміром розрахованого середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні становить лише 1,3 %, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача та стягнення на його користь сум, які дорівнюють сумі виплаченій відповідачем у вигляді доплати за службу у нічний час.

Таким чином, розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1276,08 гривень.

Визначений судом розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача повністю відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, та застосовуючи критерії розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково з самостійним визначенням розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Луганській області обчислити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за чергування в нічний час, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період: з 01.11.2016 по 23.12.2019, суд виходить із такого.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

З аналізу наведеної норми слідує, що вказана компенсація виплачується у разі нарахованих, але не виплачених доходів у разі затримки більш ніж на один календарний місяць. Тобто, відповідна компенсація виплачується саме у разі нарахованих але не виплачених доходів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що доплата за службу в нічний час була нарахована та виплачена позивачу у грудні 2019, відтак відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Національної поліції в Луганській області обчислити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за чергування в нічний час, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», оскільки відповідна компенсація виплачується саме у разі нарахованих але не виплачених доходів.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, та у постанові від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Отже підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Судом не вирішується питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кам`янобрідським РВ УМВС України в Луганській області 19 січня 2004 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ: 40108845, місцезнаходження юридичної особи: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок,1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за роботу в нічний час під час здійснення розрахунку у зв`язку зі звільненням зі служби в поліції за період: з 21 вересня 2019 року по 22 грудня 2019 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ: 40108845, місцезнаходження юридичної особи: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок,1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кам`янобрідським РВ УМВС України в Луганській області 19 січня 2004 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1276 (одна тисяча двісті сімдесят шість) гривень 08 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова