Ухвала суду № 90748427, 04.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

04 серпня 2020 року 320/3531/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І., розглянувши у місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Київській області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути податковий борг у розмірі 12500,40 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Через канцелярію суду надійшло клопотання позивача від 29.07.2020 про закриття провадження в адміністративній справі, у якому останній просить закрити провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову та повернути 50% сплаченого судового збору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви ГУ ДПС у Київській області про закриття провадження у справі.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Вирішуючи питання заяви в частині розподілу витрат, суд зазначає, що необхідною умовою для присудження на користь позивача судових витрат є задоволення адміністративного позову відповідачем після подання адміністративного позову, та виходить із наступного.

Статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Аналогічні приписи щодо повернення позивачу судового збору містить частина третя статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач зазначає, що після подання позовної заяви, відповідачем сплачено всю суму заявленого боргу в межах справи №320/3521/20, на підтвердження чого надав до суду копію інтегрованої картки платника з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік, зі змісту якої убачається, що станом на 17.01.2020 заборгованість у ОСОБА_1 у розмірі 12500,40 грн. була погашена.

Разом з тим, провадження у справі №320/3531/20 відкрито ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2020

Наведене свідчить, що станом на день звернення до суду, відповідачем вже було сплачено заборгованість у вигляді податкового боргу у суі 12500,40 грн.

Таким чином, доводи представника позивача про виконання позовних вимог відповідачем після подання адміністративного позову є помилковими та не підтверджуються документально, що вказує на необґрунтованість заяви в частині присудження на користь позивача судових витрат.

Що стосується витрат відповідача на професійну правничу допомогу у справі №320/3531/20, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що відповідачем надано в матеріали справи копії договору про надання правової допомоги від 08.10.2019, Розрахунок витрат на правову допомогу у справі №320/3531/20, Акт наданих послуг від 03.07.2020, платіжні доручення від 06.07.2020 №0.0.1759014966.1, №0.0.1759010851.1, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та Ордер про надання правової допомоги.

Судом враховується, що предметом адміністративної справи №320/3531/20 є вимога про стягнення податкового боргу ОСОБА_1 .

Дослідивши надані відповідачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

З огляду на надані суду документи, складність адміністративної справи, обсяг та зміст документів, наданих відповідачем по суті справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн за підготовку відзиву та подання його до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі № 320/3531/20 за позовом Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - закрити. .

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

3. Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.