Рішення № 90748379, 03.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 року № П/320/1183/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області управління обслуговування громадян Яготинського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області управління обслуговування громадян Яготинського відділу обслуговування громадян (сервісний центр), в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області управління обслуговування громадян Яготинського відділу обслуговування громадян;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області управління обслуговування громадян Яготинського відділу обслуговування громадян прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», здійснивши перерахунок пенсії з дня смерті її чоловіка ОСОБА_2 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3, з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 18.12.1979 по 22.12.2018 перебувала у зареєстрованому шлюбі із громадянином ОСОБА_2 , інвалідом І групи, ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, який 22.12.2018 помер. Звернувшись 02.01.2020 із заявою до відповідача про переведення з одного виду пенсії на інший у зв`язку із втратою годувальника у відповідності до положень статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», останній було відмовлено з підстав, не передбачених законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Від позивача 27.02.2020 до суду надійшла заява про виправлення описки в ухвалі суду від 17.02.2020 та про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.03.2020 заяву позивача частково задоволено, виправлено описку в ухвалі суду від 17.02.2020, а також прийнято до розгляду заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог від 27.02.2020.

03 березня 2020 року представником відповідача через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Стверджував, що на обчислення розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ по втраті годувальника за померлого чоловіка позивач не має права, в той же час, із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день звернення з цим адміністративним позовом до суду позивач до відповідача не зверталася.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Яготинським РВ ГУ МВС України в Київській області 05.10.1999 (а.с. 7-8).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого УСЗН Яготинської РДА від 02.01.2020, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_7 від 12.04.2002, позивач є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності з 01.04.2002 довічно.

Як убачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18.12.1979 було зареєстровано шлюб, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 18.12.1979.

ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловік позивача - ОСОБА_2 помер, про що складено відповідний актовий запис за № 392, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 21.02.2019.

02 січня 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка, інваліда І групи, ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15 січня 2020 року відповідачем прийнято рішення № 480, яким відмовлено позивачу у переході на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка, інваліда І групи, ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС.

Відмовляючи у переході на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка відповідач вказав про недоцільність такого переходу.

Не погоджуючись із правомірністю прийняття спірного рішення, позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що пенсія у зв`язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно з вимогами статей 6, 80-83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які мають одночасне право на різні державні пенсії, призначається виключно одна пенсія за їх вибором.

Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України за заявою особи. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови видає орган, що призначає пенсії. Пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пунктом 2.3 якого визначено вичерпний перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії по втраті годувальника, зокрема:

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника;

- свідоцтво про шлюб;

- довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності);

- свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

- документи про місце проживання;

- документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку № 22-1).

Судом встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії по втраті годувальника був поданий вичерпний перелік усіх необхідних документів, що не заперечувалося відповідачем.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_1 та додані нею документи, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем до заяви було додано довідку, виданої Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації від 28.01.2009 № 01-08/73 ОСОБА_2 , в якій зазначено, що він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби ЦО Київської області від Яготинського АТП 11030 у складі зведеної автоколони Мінавтотранспорту УРСР. ОСОБА_2 , на дату смерті перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ. Отже, на обчислення розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ по втраті годувальника за померлого чоловіка позивач не має права.

В той же час, у спірному рішенні відповідача вказано, що для обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, позивачеві необхідно надати довідку про підтвердження статусу «військовослужбовця» або «військовозобов`язаного», призваного на військові збори, якої особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів).

Однак, суд не може погодитись із доводами відповідача, на підставі яких відмовлено в задоволенні заяви позивача про перехід на інший вид пенсії у зв`язку із ненаданням довідки про підтвердження статусу «військовослужбовця» або «військовозобов`язаного», призваного на військові збори, якої особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів), оскільки таке право для позивача передбачено статтею 36 Закону № 1058-ІV, а перелік документів, передбачений пунктом 2.3 Порядку № 21-1 є вичерпним та не містить серед зазначених довідки, на яку посилається відповідач.

Отже, не зважаючи на вказані обставини, відповідач без повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, прийняв оскаржуване рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії, на яке позивач має беззаперечне право.

В той же час, у відповідності до вимог статті 36 Закону № 1058-ІV, однією із умов для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є, зокрема, перебування члена сім`ї на утримання померлого годувальника.

Так, відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 11.05.2019 у справі № 382/563/19, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 21.05.2018, померлий чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2 був інвалідом І групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а також був громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що Київською обласною державною адміністрацію на ім`я ОСОБА_2 було видано відповідне посвідченні категорії 1, серії НОМЕР_8.

Вищевказані факти залишені відповідачем поза увагою.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивач не зверталася із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки наведені обставини не були покладені в основу відмови у призначенні та перахунку пенсії. Позаяк позивачем у заяві встановленої форми вказано про перехід та перерахунок пенсії у разі втрати годувальника.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про наявність в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства, які полягали у прийняти рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В силу вимог частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду справи встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у прийняти рішення про призначення позивачу пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення відповідача від 15.01.2020 № 480.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій відповідача, які полягали у прийняті рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому належним, правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у прийняти рішення про призначення позивачу пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначенні ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», здійснивши перерахунок пенсії з дня смерті її чоловіка ОСОБА_2 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3, з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про наявність в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо відмови у прийняти рішення про призначення позивачу пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області управління обслуговування громадян Яготинського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) щодо відмови у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області управління обслуговування громадян Яготинського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) від 15.01.2020 № 480.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», здійснивши перерахунок пенсії з дня смерті її чоловіка ОСОБА_2 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3, з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення суду 03.08.2020

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.