Вирок № 90746993, 04.08.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2346/20

Провадження № 1-кп/206/224/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2020 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Грицаюк Н.М.,

при секретареві - Норі І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12020040700000297 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хмелево, Тернопільської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, раніше судимого, в останнє:

- 03.04.2018 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;

- 03.12.2019 року Самарським районним судом

м. Дніпропетровська за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано до покарання невідбуту частину покарання за вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 03.04.2018 року, а саме 1 рік позбавлення волі. До відбуття покарання остаточно призначено 4 роки позбавлення волі;

- 10.04.2020 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст.185, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст.185, ч. 1 ст.70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано до покарання невідбуте покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2019 року і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 3 місяці;

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Лихолата Б.Д.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ :

Обвинувачений ОСОБА_1 ,будучі раніше засудженим за умисні злочини проти власності, маючи не зняту і не погашену, у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, знов вчинив новий умисний корисливий злочин.

Так, 02 квітня 2020 року, приблизно о 14 годині 05 хвилин,

ОСОБА_1 знаходився на вулиці Космонавтів у місті Дніпро, де неподалік будинку № 14 побачив на відкритій ділянці місцевості вмонтовану у колодязь кришку чавунного люку типу «ЛД» 40 кг., кр. 620х30, 3т, яка знаходиться на балансі КП «Дніпроводоканал». В цей час у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

Далі 02.04.2020, у той же час, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел,направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, діючи умисно, з корисливого мотиву, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди потерпілому та бажаючи її настання, впевнившись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, підійшов до вказаного чавунного люку, та за допомогою металевого прута, який знаходився при ньому, від`єднав кришку чавунного люку від колодязя.

Після чого ОСОБА_1 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, тримаючи при собі вищевказане майно у вигляді однієї кришки чавунного люку типу «ЛД» 40 кг., кр. 620х30, 3т, покинув місце скоєння злочину, в подальшому, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними, незаконними діями ОСОБА_1 , відповідно

до висновку судово-товарознавчої експертизи №1409-20 від 10.04.2020, заподіяв потерпілому КП «Дніпроводоканал» матеріальну шкоду на загальну суму 272 грн. 92 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_1 провину визнав та пояснив, що 02.04.2020 року знаходився на вул. Космонавтів у м. Дніпро, де неподалік будинку №14 побачив вмонтовану у колодязь кришку чавунного люку. Йому потрібні були кошти, тому вирішив здійснити крадіжку кришки люку. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вказаного чавунного люку та за допомогою металевого прута, який знайшов неподалік, від`єднав кришку чавунного люку від колодязя. Потім цей люк покотив через футбольне поле, де його побачив хлопець із якоюсь дівчиною. Там же неподалік, він був затриманий поліцією.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його участі, тому суд, відповідно до ст. 325 КПК України, розглядає справу за його відсутності.

Враховуючи клопотання учасників судового провадження про недоцільність дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за необхідне обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, характеризуючих його особу і при цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Так, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною за ч.2 ст.185 КК України, що виразилась у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України воно віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винного, те що він раніше судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого його щире каяття.

Обставина, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого є рецидив злочину, оскільки останній був засуджений за умисний злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, судимість за який незнята і непогашена у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення нових злочинів призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить, про його стійку антисуспільну установку, в зв`язку з цим суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 не можливе застосування положень ст.ст. 69,75 КК України.

Суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням йому покарання у вигляді позбавлення волі.

При цьому покарання ОСОБА_1 слід призначити із урахуванням вимог ч. 4 ст.70 КК України, оскільки вказаний злочин він вчинив до його засудження вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням.

Також, згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь експерта підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів, слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 369, 371-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, обраним ОСОБА_1 за даним вироком, поглинути покаранням, обраним йому за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року, і остаточно визначити до відбування покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 3(трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 25 травня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь експерта ОСОБА_2 документально підтверджені витрати за проведення судової експертизи №1409/20 від 10.04.2020 року у розмірі 300,00 грн.

Речові докази: металевий предмет, схожий на кришку люка типу «ЛД» 40 кг. Кр. 620Х30 3., залишити власнику КП «Дніпроводоканал».

Вирок згідно зі статтями 395, 396 КПК України, з особливостями, визначеними ч. 4 ст. 394 КПК України, може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 (тридцяти) діб з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Н.М. Грицаюк