Рішення № 90746807, 04.08.2020, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/745/20

2/0187/282/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Іщенко І.М., за участі секретаря судового засідання Клисак Н.Г., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кам`янської міської ради, Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину,

В С Т А Н О В И В

05.06.2020 року до суду звернувся керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кам`янської міської ради, Комунального некомерційного підприємства КМР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Підставою своїх вимог вважає, те що 16 жовтня 2017 року близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_1 керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «Хюндай», р.н. НОМЕР_1 , їхавши по другорядній дорозі до перехрестя нерівнозначних автодоріг «Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка» та Дніпродзержинськ - Петриківка - Магдалинівка», в с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області, не поступився дорогою легковому автомобілю марки «Део Матіз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що наближався до даного перехрестя по головній дорозі з боку м. Кам`янське в напрямку с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області, та скоїв з ним зіткнення. Невиконання ОСОБА_1 правил дорожнього руху та дорожнього знаку «2.1», призвело до настання дорожньо - транспортної пригоди, в результаті якої, водію автомобіля марки «Део Матіз» ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми правої верхньої кінцівки з переломом ліктьової кістки, забійної рани правої кісті, які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовлює тривалий розлад здоров`я, що підтверджується матеріалами висновку судово-медичної експертизи № 51-Е від 10.04.2019 року. Правова кваліфікація умисних дій ОСОБА_1 визначена, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, передбачене ч.1 ст. 286 КК України.

З моменту закінчення лікування ОСОБА_2 , а саме з 24.10.2017 до теперішнього часу жодних заходів з метою відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_1 не вжито, тому керівник Новомосковської місцевої прокуратури просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Кам`янської міської ради кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 6248,88 грн та судовий збір на користь держави.

Прокурор Петриківського відділу Новомосковської місцевої прокуратури Самойлюк Р.О. у підготовчому судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник Кам`янської міської ради у підготовче судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомленим, про причини неявки суду не повідомив.

Представник Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» у підготовче судове засідання не з`явився, надали заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, позов підтримали в повному обсязі (а.с. 34).

Відповідач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав повністю (а.с. 33).

Згідно зі ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення про його задоволення за наявності для того законних підстав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

16 жовтня 2017 року близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_1 керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «Хюндай», р.н. НОМЕР_1 здійснював рух по асфальтованій автодорозі Н-31 «Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка» з боку м. Дніпро в напрямку смт Царичанка. Під час руху ОСОБА_1 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, не переконавшись в безпеці подальшого руху та проявляючи крайню неуважність щодо дорожньої обстановки, їхавши по другорядній дорозі до перехрестя нерівнозначних автодоріг «Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка» та Дніпродзержинськ - Петриківка - Магдалинівка», в с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області, не поступився дорогою легковому автомобілю марки «Део Матіз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що наближався до даного перехрестя по головній дорозі з боку м. Кам`янське в напрямку с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області, та скоїв з ним зіткнення передньою частиною автомобіля марки «Хюндай» з правою боковою передньою частиною автомобіля марки «Део Матіз», в якому за кермом знаходився ОСОБА_2 . Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 11/10.1/572 від 24.06.2019 дії ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 16.11 і дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Невиконання ОСОБА_1 вищевказаних правил дорожнього руху та дорожнього знаку «2.1», призвело до настання даної дорожньо - транспортної пригоди, в результаті якої, водію автомобіля марки «Део Матіз» ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми правої верхньої кінцівки з переломом ліктьової кістки, забійної рани правої кісті, які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовлює тривалий розлад здоров`я, що підтверджується матеріалами висновку судово-медичної експертизи № 51-Е від 10.04.2019.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» у період з 16.10.2017 по 24.10.2017 - тобто 6 ліжко-днів та на його лікування витрачено 6248 грн. 88 коп., що підтверджується довідкою калькуляцією бюджетної вартості лікування, виданою медичним закладом, чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму (а.с. 26).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Петриківського районного суду від 29.07.2019 року затверджено угоду про примирення від 27.06.2019 року, укладену між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 . Визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено узгоджене угодою покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. на користь держави без позбавлення права керування транспортними засобами (а.с. 12-14).

Оскільки, саме злочинними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, внаслідок якого він лікувався у КНП КМР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» та, враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку шкода не відшкодована, тому є всі підстави для стягнення з відповідача витрат на лікування потерпілого, тобто матеріальних збитків завданих державі внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» зазначено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 (далі-Порядок). Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить заклад. Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 року встановлено, що поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно ч. 3 ст. 1206 Цивільного кодексу України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до Статуту Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», затвердженого рішенням міської ради № 1532-35/VII від 04.09.2019, засновником підприємства являється Кам`янська міська рада та виконавчі органи. Одним із джерел формування майна та коштів є кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти), тобто Міська лікарня швидкої медичної допомоги є бюджетним підприємством (а.с. 15-22).

Разом з тим, ані Кам`янська міська рада, ані Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» з моменту закінчення лікування ОСОБА_2 , а саме з 24.10.2017 до теперішнього часу жодних заходів з метою відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення не вжито, до суду не звертались у зв`язку з відсутністю відомостей про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, це підтверджується листами Кам`янської міської ради № 8 вих-12/270 від 13.05.2020 та Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» № 249 від 05.05.2020 (а.с. 23-24).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» районна ради є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлює, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Вказані положення Закону надають Кам`янської міської ради право на захист інтересів громади щодо забезпечення належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення галузі охорони здоров`я, у тому числі право на звернення до суду в спосіб, передбачений ст.16 ЦК України.

Таким чином, Кам`янська міська рада неналежним чином виконує покладені на неї обов`язки, що дає право Новомосковській місцевій прокуратурі Дніпропетровської області вживати заходи представницького характеру на захист інтересів держави в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 встановлено, що поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Відповідно до п. 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ від 16.07.1993 року № 545 передбачено, що стягнуті в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відповідно до п. 3 Постанови КМ України № 545 від 16.07.1993 року «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільний позов в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно ч. 3 ст. 1206 ЦК України якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховується до відповідного бюджету.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь Кам`янської міської ради Дніпропетровської області слід стягнути кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в розмірі 6248,88 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати в разі задоволення позову, а тому судовий збір в розмірі 2102 грн необхідно покласти на відповідача – ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 2-13, 141, 223, 206, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 1206 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року №11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат", суд

В И Р І Ш И В

Позовну заяву керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кам`янської міської ради, Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож.: АДРЕСА_1 , на користь Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 24604168, майдан Петра Калнишевського, 2, м. Кам`янське, 51931) кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в розмірі 6248 (шість тисяч двісті сорок вісім) гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні на користь держави.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. М. Іщенко