Рішення № 90745159, 04.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 серпня 2020 року Справа № 280/2239/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування припису в частині,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 3 припису від 13.03.2020 №387 «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки», виданого відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 06.03.2020 Запорізьке міськрайонне управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області здійснило планову перевірку ФОП Ковальчука Олександра Михайловича щодо дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої якладено акт перевірки від 06.03.2020 №427. 13.03.2020 відповідачем винесено припис № 387 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. В приписі наведено дев`ятнадцять вимог щодо усунення виявлених порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, які слід усунути. Так, відповідачем зазначено у приписі (п. 3), що позивач використовує для обігріву свого приміщення пічне опалення, що суперечить п. 2.14 глави 2 розділу ІV Правил пожежної безпеки (затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 за № 1417, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697). Позивач зауважив у своїх запереченнях до акту перевірки, що для обігріву приміщення він використовує повітропідігрівач ВП-096-015, відповідно до ТУ У 23792096.016-98, який не відноситься до пічного опалення. За результатами досліджень, що проведені пожежною лабораторією ГУВС у Запорізькій області, встановлена відповідність вказаного обладнання вимогам ГОСТ 12.1.044-90 «Пожаровзрывоопасность веществ и материалов», про що свідчать листи від 14.06.1999 за № 41/11 - 99 г., від 21.07.1998 за № 38/10-98 г. Зі змісту вказаних листів з пожежної лабораторії слідує, що повітропідігрівач, який встановлений у позивача, не порушує правила пожежної безпеки і призначений для опалення в тому числі і промислових приміщень. На дане обладнання є висновки санітарно - гігієнічної експертизи про відповідність її вимогам технічної документації та вимогам експлуатації. В наданій відповіді на заперечення до акту перевірки, відповідач вказав, що оскільки повітропідігрівач працює на твердому паливі (відходах деревообробки), то він є піччю. Втім позивач зазначає, що згідно розділу 7 ДБН В.2.5-67:2013 наведені вимоги до вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря. А у п. 7.8. зазначений перелік обладнання для повітряного опалення, де прямо вказуються і повітронагрівачі. Отже, повітронагрівачі відносяться до повітряного опалення. Також позивач звертає увагу на те, що у п. 4.1. паспорту повітряпідігрівача встановлено, що паливна камера виготовлена з товстостінної сталі, на противагу цьому, СНиП ІІІ-Г.11-62 встановлюють вимоги до будівництва печей, і передбачають (п. 2.6.) використання глини, цегли, піску. Принцип роботи повітряпідігрівача позивача полягає в тому, що нагріте повітря за допомогою вентилятора розповсюджується на території приміщення. Вищевказаний повітрянагрівач виготовлений з використанням патенту № 20340, на який є посилання в технічному паспорті. В патенті винахід іменується як «сушильная установка», і наводиться принцип роботи винаходу. На думку позивача, вид палива не є визначальним для визначення системи опалення. Легальне визначення печі як виду опалення відсутнє у чинному законодавстві, ДСТУ, СНІП, ДБН та ін. В той же час же, аналіз принципу роботи печі, що є загальновизнаним, дозволяє прийти до висновку, що визначальною відмінністю печі від інших систем опалення є спосіб передачі теплової енергії. Також зауважує, що на здійснення викидів, в тому числі, з повітрянагрівачів позивача був отриманий дозвіл №2310137500-225 від Запорізької обласної облдержадміністрації. На сьогоднішній день, з приводу здійснення викидів, що забруднюють атмосферне повітря (мова йде в тому числі і про повітрянагрівачі), позивач регулярно надає декларацію про відходи, копію останньої такої декларації долучаю. Викладене свідчить, що використання повітрянагрівачів позивачем є абсолютно легальним та таким, що здійснюється із суворим дотриманням діючого законодавства. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/2239/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.04.2020 від представника позивача надійшла заява (вх. №20044) про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 14500,00 грн .

30.04.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №20169). У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та вважає його безпідставним, виходячи з наступних підстав. 13.03.2020 винесений припис № 387 «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки». Припис винесено на підставі акту від 06.03.2020 №427. В акті від 06.03.2020 №427 зазначено порушення щодо допущення застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А, Б, В. Визначальним у визначені поняття пічного опалення саме з боку забезпечення безпеки є наявність осередку горіння, чим і являється паливна камера пристрою позивача, а саме - повітронагрівача. Разом з тим, пунктом 4.4.1 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» встановлено, що системи опалення та внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування й охолодження повітря необхідно проектувати з урахуванням вимог безпеки, що встановлені у документах органів державного нагляду, а також згідно з інструкціями підприємств - виробників обладнання, арматури та матеріалів, якщо вони не суперечать вимогам цих Норм. Позивачем при здійснені заходу державного нагляду (контролю) не надано документів стосовно розрахунків та визначення категорій щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки будівель та приміщень, про що вказано в описі порушень (пункт 12) акту від 06.03.2020 №427 з посиланням на пункт 2.9 глави 2 розділу III ППБУ. У будівлі, яка перевірялась, і відносно якої видано припис пунктом 3 зазначено «заборону застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А, Б та В», знаходиться фарбувальна дільниця, яка не огороджена від основної площі будівлі будь якою огорожею. Тому будівля на якій позивачем застосовується повітронагрівачі ВП-096-015 (з осередком горіння) відноситься до категорії А, що нормами не допускається. Тобто, в будівлі наявні усі фактори, що можуть призвести до виникнення пожежі, легкозаймисті суміші (фарби, розчинник), відкрите фарбування тощо, та є наявність осередку горіння в повітропідігрівнику, що встановлено не відповідно до паспорту та листа від 14.06.1999 №41/1199 ВПЛ ГУВС Запорізької області МВС України. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

27.05.2020 від представника позивача подана відповідь на відзив (вх. №23787), в якій він спростовує аргументи відповідача.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Запорізьким міськрайонним управлінням ГУ ДСНС України у Запорізькій області за результатами планової перевірки додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки на об`єкті Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , а саме виробничих приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , що проводилась у період з 02.03.2020 по 06.03.2020, складено Акт від 06.03.2020 № 427.

В описі виявлених порушень вимог законодавства, відповідачем вказані наступні порушення:

- допускається експлуатація об`єкта без декларації відповідності матеріально- технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, що є порушенням ч. 2 та ч. 5 ст. 57 КЦЗУ;

- приміщення будівлі не обладнані системами протипожежного захисту у відповідності до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», що є порушенням п. 1.2 глави 1 розділу V ППБУ;

- не забезпечено сходові клітки, шляхи евакуації евакуаційним освітленням, що є порушенням п. 2.31 глави 2 розділу III ППБУ;

- допускається застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А,Б,В, що є порушенням п. 2.14 глави 2 розділу ІV ППБУ;

- фарбувальні камери (дільниці) не відділені від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу з межею вогнестійкості не менше ЕІ 45 та протипожежним перекриттям 3-го типу з межею вогнестійкості REI 45 відповідно до вимог п.2.10*СНиП 2.09.02-85* «Производственные здания» та п. 6.4 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека обєктів будівництва. Загальні вимоги», що є порушенням п. 2.23 розділу III ППБУ;

- посадовими особами та працівниками не пройдено навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзивайних ситуаціях», що є порушенням п. 16 розділу II ППБУ;

- не забезпечено проведення випробування на тиск та витрату води з оформленням акта мережі системи зовнішнього протипожежного водопроводу (ПГ) у відповідності до вимог Наказу МВС від 15.06.2015 №696, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок тримання, обліку та перевірки технічного стану джерел зовнішнього протипожежного водопостачання», що є порушенням пп. 4 п. 2.1 глави 2 розділу V ППБУ;

- не проведено технічне обслуговування пожежних кран-комплектів не рідше одного разу на рік і перевірку на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування, що є порушенням пп.9 п. 2.2. глави 2 Розділу V ППБУ;

- не розміщено пожежні кран-комплекти у вбудованих або навісних шафках, яка мають отвори для провітрювання і пристосовані для ополомбування та візуального огляду їх без розкриття, що є порушенням пп.6 п. 2.2. глави 2 розділу V ППБУ;

- лінію живлення до побутових кондиціонерів не забезпечено автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії (офісін приміщення), що є порушенням п. 2.26 глави 2 розділу IV ППБУ;

- не забезпечено знаками безпеки відповідно до ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» територію та приміщення об`єкта, що є порушенням п. 8 Розділу II ППБУ;

- не визначено для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», а також клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», що є порушенням п. 2.9 глави 2 розділу III ППБУ;

- електричні кабелі та проводка, які прокладені у пожежонебезпечних зонах, мають ізоляцію, що розповсюджує горіння в порушення вимог пукту 5.10.1. ДНАОП 0.00-1.32-01, що є порушенням п. 1.1, 1.2 глави 1 розділу IV ППБУ;

- на об`єкті не визначено необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок вікритих утсановок, що є порушенням п. 3.8 глави 3 розділу V ППБУ;

- не укомплектовано пожежний щит (стенд) на території об`єкта з комплектацією: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт., що є порушенням п. 3.11 глави 3 розділу V ППБУ;

- в виробничому приміщенні допускається розміщення вимикача та електророзеток на горючій основі (конструкції), що є порушенням п. 1.17 глави 1 розділу IV ППБУ;

- не проведено ідентифікацію об`єкту, що є порушенням п. 7 наказу МНС України від 23.02.2006 №98 «Про затвердження Методики ідентифікації потенційно небезпечних обєктів»;

- не проведено навчання фахівців, діяльність яких пов`язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту на територіях курсах навчально - методичного центру цивільного захисту та БЖД, що є порушенням ст. 91 п. 2 КЦЗУ, п. 15 ПКМУ від 26.06.2013 №444 «Про затвердження порядку здійснення навчання населення діям у надзвичаних ситуаціях»;

- не розроблено інструкції щодо порядку забезпечення техногенної безпеки, що є порушенням п. 3 розділу VI ПТБ;

- відсутній журнал вступних інструктажів з техногенної безпеки, що є порушенням п. 1 розділу 6, п. 4 розділу IV ПТБ.

12.03.2020 за вих. №12/03/2020 позивачем подані заперечення на акт від 06.03.2020 №427 щодо трьох порушень, які вказані у приписі, а саме: п. 1 опису виявлених порушень вимог законодавства в частині порушення ч. 2 та ч. 5 ст. 57 Кодексу цивільного захисту України; п. 4 опису виявлених порушень вимог законодавства зазначено щодо порушення 2.14 глави 2 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні; п. 5 опису виявлених порушень вимог законодавства зазначено про порушення п. 2.23 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні.

13.03.2020 Запорізьким міськрайонним управлінням ГУ ДСНС України у Запорізькій області винесено припис № 387 «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Пунктом 3 припису відповідач на підставі статті 69 Кодексу цивільного захисту України, частини восьмої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункту 48 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, з метою усунення виявлених під час перевірки порушень щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки вимагає вжити такий захід: заборонити застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А, Б та В відповідно до вимог пункту 2.14 глави 2 розділу IV «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417 (далі - ППБУ).

18.03.2020 відповідачем надана відповідь на заречення, в якій зазначено, що пункт 1 опису та п. 5 опису виявлених порушень не будуть включені до припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Однак, відповідач не погодився з доводами, які викладені в запереченнях на акт перевірки та включає вимогу пункту 4 Опису виявлених порушень вимог законодавства Акту від 06.03.2020 № 427 до припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Не погоджуючись із п. 3 припису відповідача від 13.03.2020, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 64 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.12 р. № 5403-VI (далі - КЦЗН) центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Згідно ст. 66 КЦЗН центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 67 КЦЗН до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: 1) здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; 11) складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; 12) звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно ч. 2 ст. 68 КЦЗН у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

В даному випадку, позивач не погоджується із п. 3 припису відповідача від 13.03.2020 №387.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 , зарестрований 20.03.2011, дата запису 22.11.2005, номер запису: 2 103 НОМЕР_1 . Вид діяльності Код КВЕД 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; Код КВЕД 31.02 Виробництво кухонних меблів; Код КВЕД 31.09 Виробництво інших меблів (основний); Код КВЕД 16.23 Виробництво інших деревяних будівельних конструкцій і столярних виробів (КВЕД написала все, как в ЄДРПОУ)

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні (далі - ППБУ), які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Вказані Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Згідно п.п. 1, 2, 3 розділу ІІ ППБУ діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів.

Згідно п. 2.14 глави 2 розділу IV ППБУ застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А, Б, В забороняється.

ДБН В.2.5-67:2013, затверджених наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.01.2013 №24 та від 28.08.2013 №410 (чинні з 01.01.2014 "Опалення, вентиляція та кондиціонування" встановлюють вимоги до систем опалення і внутрішнього теплопостачання, загальнообмінної, аварійної та протидимної вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря будівель з метою забезпечення нормованих санітарно-епідеміологічних параметрів мікроклімату приміщень, виконання вимог безпеки та охорони навколишнього середовища, раціонального

Відповідно до таблиці А.1 додатку А (обов`язковий) ДБН В.2,5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» у виробничих та складських приміщеннях категорій «А», «Б», «В» без виділення пилу та аерозолів, або з виділенням негорючого пилу, а також у виробничих та складських приміщеннях категорій «А», «Б», «В» виділенням горючого пилу та аерозолів допускається застосування наступних систем опалення (внутрішнього теплопостачання):

- повітряна (згідно з 4.4.8, 7.1.10).

- водяна та парова (згідно з 6.5.1, 6.5.2, 6.5.4) за температури теплоносія: води не більше ніж 120 °С, не більше ніж 150 °С для фонової або чергової системи; пари - не більше ніж 130 °С.

- електрична (крім складів категорій А, Б та В) з температурою зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів не більше ніж 85 °С у вибухозахшценому виконанні (для категорій А та Б) згідно з ПУЕ. Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 7.8.3 обладнання у вибухозахищеному виконанні слід передбачати:

а) якщо воно розміщено в приміщенні категорій А та Б або у повітроводах систем, які обслуговують ці приміщення.

б) для систем загально обмінної вентиляції, кондиціонування повітря та повітряного опалення (у тому числі з повітро-повітряними тепло утилізаторами), а також для протидимної вентиляції приміщень категорій А та Б.

Відповідно до пункту 7.9.2 ДБН В.2.5-67:2013 обладнання (крім обладнання повітряних та повітряно-теплових завіс із рециркуляцією та без рециркуляції повітря) не допускається розміщувати в приміщеннях складів категорій А. Б та В. які обслуговуються.

Розміщувати обладнання в приміщеннях складів категорії В, що обслуговуються, можливо за умов:

а) електрообладнання має ступінь захисту ІР54;

б) приміщення складів обладнані системою пожежної сигналізації, яка вимикає при пожежі вентиляційне обладнання.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, позивачем при здійснені заходу державного нагляду (контролю) не надано документів стосовно розрахунків та визначення категорій щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки будівель та приміщень, про що вказано в описі порушень (пункт 12) Акту від 06.03.2020 № 427 з посиланням на пункт 2.9 глави 2 розділу III ППБУ, яким передбачено, що для всіх будівель і приміщень виробничого» складського призначення повинні бути визначені категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», а також клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та ззовні.

Відповідно до ДСТУ Б В.1.1-36:2016, з урахуванням критеріїв таблиці 1, приміщення фарбування деревини легкозаймистими рідинами, а також сушки після фарбування (фарбувальні камери) відносяться до категорії А, приміщення дільниць деревообробки (шліфування деревини) до категорії Б.

Як зазначено у акті перевірки позивач, для обігріву свого приміщення, у т. ч. фарбувальної дільниці, використовує повітронагрівачі ВП - 096-015 9.

Позивач у позові стверджує, що не використовує пічне опалення посилаючись на положення ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», а застосовує в якості приладів опалення виробничих приміщень повітронагрівачі ВП-096-015, в яких згідно паспорту в якості палива використовуються відходи деревообробки: вугілля, брикети, торф.

Також позивач зауважує, що визначення печі як виду опалення відсутнє у чинному законодавстві, ДСТУ, СНиП, ДБН та ін.

Крім цього, позивач зазначає, що повітронагрівач виготовлений з використанням патенту № 20340, на який є посилання в технічному паспорті, та в якому іменується як сушильна установка.

При цьому в жодному з цих документів не вказано допустимі місця розміщення установки, в тому числі з урахуванням категорій будівель та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

В пункті 1.2 глави 1НПАОП 45.25-1.01-92 (НАПБ 01.033-92, НАОП 9.0.24- 1.01-92) «Правила виконання робіт щодо ремонту печей та димових каналів» (нормативно-правовий акт зазначений в пункті 12 розділу «Будівництво» Покажчика нормативно-правових актів з охорони праці станом на 16 вересня 2019 року, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці 16.09.2019 року N° 86) дані основні визначення печей.

Визначальним у визначені поняття пічного опалення саме з боку забезпечення безпеки є наявність осередку горіння, чим і являється паливна камера вищезазначеного пристрою.

В Акті від 06.03.2020 № 427 зазначено порушення щодо допущення застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А, Б, В.

Разом з тим пунктом 4.4.1 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» встановлено, що системи опалення та внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування й охолодження повітря необхідно проектувати з урахуванням вимог безпеки, що встановлені у документах органів державного нагляду, а також згідно з інструкціями підприємств - виробників обладнання, арматури та матеріалів, якщо вони не суперечать вимогам цих Норм.

Відповідно до пункту 7.1.10 ДБН В.2.5-67:2013 повітряне опалення у приміщеннях слід передбачати з урахуванням вимог додатка А. Витрату повітря і температуру припливного повітря треба визначати відповідно до додатка Ф з урахуванням вимог 4.4.8.

Повітропідігрівник, відповідно до наданих документів (паспорт технічного опису, інструкції по експлуатації), свідчить про використання для процесу горіння твердого палива. В пункті 1.2 глави 1 НПАОП 45.25-1.01-92 (НАПБ 01.033-92, НАОП 9.0.24-1.01-92) «Правила виконання робіт щодо ремонту печей та димових каналів» (нормативно- правовий акт зазначений в пункті 12 розділу «Будівництво» Покажчика нормативно-правових актів з охорони праці станом на 16 вересня 2019 року, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці 16.09.2019 року № 86) вказано основні визначення печей. Визначальним у поняття пічного опалення саме з боку забезпечення безпеки є наявність осередку горіння, чим і являється паливна камера вищезазначеного пристрою. Згідно пункту 4.5. Паспорт)' та листа від 14.06Л999 року №41/11_99 ВПЛ ГУВС Запорізької області МВС України повітропідігрівник встановлюється в малоповерхових виробничих, побутових приміщеннях, для сушіння зернових культур, лісів, грибів та ягід при згоранні твердого, рідкого та газоподібного палива.

На час перевірки було встановлено, що будівля де встановлений вище визначений апарат, зазнала суттєвих змін з боку функціонального призначення, а саме пожежонебезпечна споруда почала використовуватись, як вибухопожежнонебезпечна, тобто допущено відкрите зберігання в будівлі фарб, розчинників та проводиться відкритий процес фарбування, відповідно до ДСТУ Б В. 1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою» сталася зміна класифікаційної характеристики пожежної (вибухопожежної) небезпеки будинку, приміщення, зовнішньої установки що визначається кількістю та вибухопожежнонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, що знаходяться (обертаються) в них, з урахуванням особливостей технологічних процесів виробництв.

Відповідно до вимог пункту 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Тобто в будівлі наявні усі фактори що можуть призвести до виникнення пожежі, тобто легкозаймисті суміші (фарби, розчинник), відкрите фарбування тощо, та е наявність осередку горіння в повітропідігрівнику, що встановлено не відповідно до Паспорту та листа від 14.06.1999 року №41/1199 ВПЛ ГУВС Запорізької області МВС України.

Щодо посилання представника позивача на дозвіл №2310137500-225, який виданий Запорізькою обласною облдержадміністрацією, суд зазначає.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі відповідного документу, наданого дозвільним органом.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» унормовує, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Предметом розгляду даної адмінстративної справи є використання позивачем повітропідігрівника, як засобу пічного опалення. Дозвіл №2310137500-225, а також декларації про відходи, не можуть бути доказами по даній справі щодо правомірності використання пічного опалення, оскільки стосуються безпеки навколишнього середовища.

Отже позовні вимоги позивача є необгрунтованими, а контролюючий орган при прийняті пункту 3 припису, діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством України. .

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування наведених у позові обставин, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат, в тому числі і витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65) про визнання протиправним та скасування припису в частині - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 04.08.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко