Рішення № 90745060, 13.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року 16 год. 15 хв.Справа № 280/6208/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

представника позивача - Лучко О.М.

представника відповідача - Дяченко Ю.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромекологія"

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромекологія" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 19 вересня 2019 року №0001400507 та № 0001390507.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу про непідтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки фактичне (реальне) здійснення господарських операцій із контрагентом підтверджується усіма наявними первинними документами, а саме: договорами, рахунками, податковими накладними та товаро-транспортними накладними. Так, товар, який був придбаний у ТОВ «АВРОРА БЕСТ» був використаний у власному виробництві. Податковим органом не надано доказів того, що ТОВ "НВО "Укрпромекологія" та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави, з метою отримання матеріальних благ. На момент укладення угоди та вчинення господарських операцій контрагент ТОВ "НВО Укрпромекологія" був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у ТОВ "НВО Укрпромекологія" не було. Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом своїх податкових обов`язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку повинно нести саме це підприємство. Отже, посилання податкового органу на відсутність у контрагента основних фондів, кількості працівників, транспорту, тощо, як на підставу, що ТОВ "НВО Укрпромекологія" здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 06.02.2020 вх. №5821 вказав на те, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що угода, укладена та така що виконувалась протягом перевіряємого періоду між позивачем та контрагентом-постачальником не спричиняє реального настання правових наслідків, а відтак не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів від ТОВ «АВРОРА БЕСТ» за перевіряємий період до ТОВ "НВО "Укрпромекологія". Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податного обліку. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції. Окрім того зазначає, що в провадженні Слідчого управління ФР ГУ ДФС у Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження №32016080000000067 від 21.07.2016 за фактом порушення вимог податкового законодавства службовими особами ТОВ "НВО "Укрпромекологія" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування проведено судову металознавчу експертизу за результатами якої складено висновок експерта №163-19 від 28.03.2019 відповідно до якого встановлено необґрунтованість використання скрапленого газу при виплавці феросилікомарганцю марки МнМ-17 в умовах ТОВ "НВО "Укрпромекологія" у період з 01.01.2017 по 30.06.2017 та відсутність конструктивних елементів у виробничому обладнанні - дуговій сталеплавильній печі для подачі скрапленого газу при виробництві феросилікомарганцю марки МнС-17. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДПС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.01.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/6208/19 та призначено підготовче судове засідання на 17.02.2020.

Ухвалою суду від 17.02.2020 відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі №280/6208/19 на 16 березня 2020 року

Ухвалою суду від 16.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №280/6208/19 строком на 30 (тридцять) днів. У судовому засіданні 16.03.2020 оголошено перерву до 16.04.2020.

Ухвалою суду від 16.04.2020 відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі №280/6208/20 на 27 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 27.04.2020 відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі №280/6208/20 на 27 травня 2020 року.

У судовому засіданні 27.05.2020 судом оголошено перерву до 10.06.2020.

Протокольною ухвалою суду від 10.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.07.2020.

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2020 відкладено судове засідання 13.07.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2020 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

У судове засідання прибув представник відповідача та підтримав відзив з підстав викладених вище. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 243 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 13.07.2020.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Максименко Л.Я. з 20.07.2020 по 02.08.2020 перебувала у відпустці, рішення в повному обсязі складено та підписано у перший робочий день, 03.08.2020.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ "НВО "Укрпромекологія" (код ЄДРПОУ 31329313) є юридичною особою, яка зареєстрована 05.02.2001, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності є 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів.

На підставі направлень № № 1747, 1748 від 07.08.2019, наказу від 07.08.2019 №2745, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп.75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями Головного управління ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "НВО "Укрпромекологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні показників, включених до декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ «АВРОРА БЕСТ» та показників фінансової звітності за І квартал 2019 року з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт № 507/08-01-14-07/31329313 від 20.08.2019.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

1) п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за І квартал 2019 року у сумі 187 500 грн.;

2) п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету за січень 2019 року на суму 208 333,00 грн.

На підставі Акту перевірки № 507/08-01-14-07/31329313 від 20.08.2019 та виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001390507 від 19.09.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 281 259,00 грн., у т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 187 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 750,00 грн.;

№ 0001400507 від 19.09.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 312 499,50 грн., у т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 208 333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 104 166,50 грн.

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДФС України, однак рішенням ДФС України про результат розгляду скарги №11573/6/99-00-08-05-01 від 02.12.2019 податкові повідомлення- рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "НВО "Укрпромекологія" звернулось з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «АВРОРА БЕСТ».

Зокрема, між позивачем (покупець) та ТОВ «АВРОРА БЕСТ» (постачальник) укладено договір поставки № 17/01/19 від 17.01.2019, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (скраплений газ), а покупець прийняти та оплатити його на умовах договору.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано видаткові накладні № 70 від 31.01.2019, № 71 від 29.01.2019, № 72 від 30.01.2019, товаро-транспортні накладні № Р2901 від 29.01.2019, № Р3001 від 30.01.2019 та № Р3101 від 31.01.2019, податкові накладні, виписані ТОВ «АВРОРА БЕСТ» та зареєстровані у ЄРПН. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, що підтверджуються платіжним дорученням № 9336 від 20.02.2019 згідно рахунку-фактури № 51 від 28.01.2019.

Надалі товар, придбаний у ТОВ «АВРОРА БЕСТ» було використано у своєму виробництві, зокрема, у виробництві ферикосилікомарганцю марки МнС17.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Щодо висновків податкового органу стосовно не доцільності використання позивачем придбаного скрапленого газу у виробництві феросплавів, суд зазначає наступне.

ТОВ "НВО "Укрпромекологія" спеціалізується на виплавці феросплавів, складнолегованих сталей та лігатур. Одним з основних напрямків є виплавка феросилікомарганцю марки МнС-17, лігатур марок Мн 40 та Мн 55. На підприємстві наявні дві печі для виплавки феросплавів електродугова піч ДП 116-1 -УХЛ та індукційна ІСГ-0,7/032 И1. Дані печі працюють від електричної мережі.

Виплавка феросилікомарганцю та лігатур Мн40 та Мн55 ведеться в електродуговій печі ДП 116-1 -УХЛ. У якості вихідної сировини може використовуватись сировина різного походження та складу, наприклад марганцева руда, шлаки які утворюються під час виробництва марганцевих феросплавів (феросилікомарганцю та феромарганцю), а також шлаків, які утворюються під час виплавки конструкційних, легованих марганцем сталей, діоксид марганцю, феромарганець тощо. Цільовим компонент, що входить до складу цієї сировини є марганець, який може знаходитись у сировині як у вигляді оксидів марганцю (МnO2, Мn3О4, Mn5O8 , Мn2О3 , МnО3, Мn2О7, тощо) так і у металічній формі (Мп). Основною метою при переробці сировини, що містить у своєму складі оксиди марганцю є повнота відновлення оксидів марганцю до металічної форми (карбідів марганцю), які і містить у своєму складі феросилікомарганець та лігатури марганцю. Основним відновником, що використовується у процесі відновлення оксидів марганцю є вуглець, що використовується у виробництві у вигляді коксового дріб`язку, матеріалу вуглець місткого, коксу та ін. Але, в наслідок різної термодинамічної стійкості оксидів марганцю в ході плавки вони відновлюються при різних умовах і з різною повнотою. Це відбувається у зв`язку з різним хімічним складом оксидів та їх різною активністю у сполуках та шлаці. Внаслідок цього деякі оксиди є дуже стійкими, що дуже важко піддаються відновленню, тому переходять в шлак. В результаті чого шлаки піддаються повторній переробці, що тягне за собою значні витрати електроенергії, що є економічно не вигідним.

Як встановлено судом, у період з січня 2017 року по квітень 2017 року, для виробництва феросилікомарганцю в якості сировини позивачем було використано діоксид марганцю, феромарганець, феросиліцій. В даній суміші відновлення потребує тільки діоксид марганцю. Він не потребує високих температурних режимів для відновлення.

Як пояснено представником позивача, з лютого 2017 року на підприємстві позивача відбулася заміна вихідної сировини на шлаки марганцевмісні різного походження. При плавці сировини такого походження основною задачею є повне відновлення оксидної форми марганцю, що міститься у шлаках. Так, у лютому 2017 року була перероблена пробна партія шлакометалевої суміші у кількості 137500 т., при цьому середній показник витрати електроенергії на 1т. феросилікомарганцю складав 2304 кВт, такі витрати електроенергії є значними.

Так, у березні 2017 року позивачем зроблена спроба зі зменшення показника витрат електроенергії на 1 т феросилікомарганцю. Була переплавлена та ж сама шлакометалева суміш з меншими витратами електроенергії 928 кВт/т, але у відвальних шлаках було виявлено вміст оксидів марганцю більш ніж 15%. В результаті чого, у квітні 2017 року було повторно переплавлені дані відвальні шлаки, витрати електроенергії були значними(2791 кВт/т).

Для вирішення проблеми переробки такої сировини та зменшення показника витрати електроенергії на 1 т готової продукції на підприємстві почав використовуватися скраплений газ. Було затверджено технологічний регламент з виробництва феросилікомарганцю. Технологія виплавки включає в собі такі стадії:

- приймання за хімічним складом вихідної сировини;

-підготовка шихтових матеріалів та обладнання до плавки;

-розплавлення шихтових матеріалів;

-продувка розплаву скрапленим газом;

-відокремлення, дроблення та упаковка готової продукції;

Як вказано представником позивача у поясненнях від 27.05.2020 вх. № 24409, мета використання скрапленого газу полягає у тому, що при продувці через розплав він значно підвищує температуру розплаву за рахунок горіння, що сприяє більш повному відновленню оксидів марганцю із шлаку при менших витратах електроенергії та часу, та зменшує витрати вуглецевого відновника, за рахунок того, що сам по собі є відновником.

Крім того, позивачем надано висновок ДП "УкрНДІспецсталь" за результатами обстеження технології виплавки сплаву МнС17 в умовах ТОВ "НВО Укрпромекологія", в якому зазначено, що оглянувши технологію виплавки сплаву МнС17 в умовах ТОВ "НВО Укрпромекологія", експертом зроблено висновок, що сплав отримують шляхом переплаву відходів , що містять марганець як у металевій формі, та і у формі оксидів. При цьому під час плавки відбувається часткове відновлення оксидів марганцю завдяки наявності у шихті вуглецевого відновника, у технології, що застосовується безпосередньо на ТОВ "НВО "Укрпромекологія", використання природного газу є обґрунтованим, оскільки під час продувки має місце досить інтенсивне перемішування рідкого шлаку (який містить оксиди марганцю) з вуглецевим відновником на його поверхні. Це перемішування робить процес відновлення оксиду марганцю зі шлаку значно ефективнішим, за рахунок чого отримують більший ступень вилучення марганцю з шихти до металу.

Щодо посилання відповідача на висновок експерта №163-19 від 28.03.2019, суд зауважує наступне.

Так, судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запорожжя Воробйової А.В. про проведення судової металознавчої експертизи від 26 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 32016080000000067 від 21 червня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, вченого ч. 2 ст. 212 КК України, на вирішення експертизи поставлені наступні питання:

1) чи використовувався ТОВ "НВО "Укрпромекологія" у період часу з 01.01.2017 по30.06.2018 скраплений газ при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17?

2) чи наявні в дуговій сталеплавильній печі - установці марки УШ-116-І XЛ 4 (паспорт станом на 2000 рік), марки ДП-116-І УХЛ 4 (паспорт на 2017 рік) конструктивні елементи для подачі скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17? Якщо так, то чи відповідають зазначені інструктивні елементи печі паспортам дугової сталеплавильної печі марки УШ-116-1 УХЛ 4 (паспорт станом на 2000 рік) та марки ДП-116-1 УХЛ 4 (паспорт станом на 2017 рік)?

Так, у висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №163-19 від 28.03.2019 надані наступні висновки:

По питанню № 1: У зв`язку з відсутністю об`єктивних даних про умови проведення технологічного процесу виплавки феросиликомарганцю марки МнС-17 в умовах ТОВ "НВО "Укрпромекологія" у період часу з 01.01.2017 по 30.06.2018 встановити, чи використовувався ТОВ "НВО "Укрпромекологія" у період часу з 01.01.2017 по 30.06.2018 скраплений газ при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17 не надається за можливе. Документально, а саме Технологічним регламентом виробництва феросиликомарганцю МнС-17, підтверджується, що у період часу з 01.04.2017 по 30.06.2018 в умовах ТОВ "НВО "Укрпромекологія" було можливим використання скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17. Використання природного газу при виплавці феросиликомарганцю марки МнС-17 в умовах ТОВ "НВО "Укрпромекологія" у період часу з 01.04.2017 по 30.06.2018, що підтверджується документально, для відновлення металів із шлакового розплаву і барботажу є необґрунтованим за причин, викладених в дослідницькій частині висновку.

По питанню № 2: У представленій на дослідження Установці дуговій плавильній ДП-116-1 УХЛ 4 конструктивному виконанні Установки УШ-116-1 УХЛ4 згідно Паспорту і керівництву з монтажу і підготовці до експлуатації (станом на 2000 рік) конструктивні елементи для подачі скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17 відсутні. У представленій на дослідження Установці дуговій плавильній ДП-116-І УХЛ 4 і конструктивному виконанні Установки УШ-116-1 УХЛ4 згідно Паспорту МТ2670-ПС (станом на 2017 рік) конструктивні елементи для подачі скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17 відсутні.

Тож, твердження податкового органу щодо необґрунтованості використання скрапленого газу при виплавці феросиликомарганцю марки МнМ-17 в умовах ТОВ "НВО "Укрпромекологія" у період з 01.01.2017 по 30.06.2017, не знаходять свого підтвердження у висновку №163-19 від 28.03.2019.

Більш того, зазначений висновок зробений щодо можливості та обгрунтованості використання ТОВ "НВО "Укрпромекологія" скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17 у період часу з 01.01.2017 по 30.06.2018. Натомість, перевірка, за висновками якої винесено спірні податкові повідомлення-рішення, стосувалась господарської діяльності позивача у січні 2019 року.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано докази модернізації та технічного переоснащення дугової печі ДП-116-1 УХЛ 4, зокрема, договір підряду № 10/04/17 від 10.04.2017, інтентарна картка обліку основних засобів, протокол загадьних зборів ТОВ "НВО "Укрпромекологія" щодо реалізації проекту модернізації та технічного переоснащення дугової печі, план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій затверджений Головним управлінням ДСНС у Запорізькій області 16.09.2019 тощо.

Вказані документи підтверджують, що виробництво феросилікомарганцю на підприємстві позивача у період 2017-2018 роки зазнало змін, які саме стосуються запровадження можливості використання скрапленого газу. Як свідчить інвентарна картка основних засобів введення в експлуатацію переобладнаних основних засобів відбулося до грудня 2018 року.

Відтак, твердження контролюючого органу про неможливість використання у господарській діяльності позивачем скрапленого газу у січні 2019 року спростовується дослідженими судом доказами.

Крім того, відповідачем в обгрунтування своїх доводів надано копію листа від 12.02.2020 № 10016/10/08-01-08-0410 ректору національної металургійної академії України, в якому запитано: «…інформацію щодо технології виробництва та використання високотемпературних дугових електропечей або газових печей при виготовленні електрокорунду та карбіду кремнію, а також інформацію щодо технології виробництва сплаву МнС17 (66,8% марганцю, 15,3 % кремнію, 0,40 % фосфору та 14,9 заліза) з шихтового матеріалу: шлако - металічна суміш, у якості вуглецевого відновника - матеріал вуглемісткий, у якості флюсу - вапняк. А також «..щодо необхідності використання природного (скрапленого) газу при виробництві зазначеного сплаву, з урахуванням того, що плавка проводиться на електродуговій двоелектричній печі...».

У відповідь на вказаний лист Національна металургійна академія України повідомила (лист від 19.05.2020 № 15/11-63) наступне «…виробництво силікомарганцю марки МнС17 здійснюється на АТ «Запорізький завод феросплавів» в руднотермічних електропечах. Виплавка зазначеного сплаву з шлако-металевої суміші, вуглецевого відновника та вапняку також здайснюється в електропечах. Природний газ в цій технології використовується для сушки ковшів.».

На думку суду, листом Національної металургійної академії України не підтверджено доводи ГУ ДФС у Запорізькій області щодо неможливості використання ТОВ "НВО "Укрпромекологія" скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17. Більш того, у своєму запиті контролюючий орган навіть не ставив перед академією питання щодо використання саме позивачем скрапленого газу у своєму виробництві та не надавав необхідні документи для дослідження зазначених обставин.

Щодо посилань в Акті перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальника контрагентів позивача майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Так, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Вказана позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №1570/4299/12.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007, справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з цим, посилання відповідача, на результати опрацювання зібраної податкової інформації, отриманої від податкових органів на обліку в яких перебуває контрагент позивача, суд розцінює безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача не можуть бути допустимими доказами по справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і можливі неправомірні дії і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), так як згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об`єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об`єктом документальної перевірки та не є належними доказами.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 №808/3412/16 (касаційне провадження №К/9901/41648/18) дійшов висновку, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (пункт 14 постанови ВС).

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Більш того, відповідачем ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаних правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромекологія"за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромекологія" (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3, код ЄДРПОУ 31329313) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний 166, код ЄДРПОУ 43143945) про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19 вересня 2019 року №0001400507 та № 0001390507.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромекологія" судовий збір у розмірі 8906 (вісім тисяч дев`ятсот шість) гривень 24 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.08.2020.

Суддя Л.Я. Максименко