Ухвала суду № 90742925, 27.07.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"27" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/4546/15

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.,

за участю представників сторін:

від заявника: адвокат Грищенко О.М. – довіреність,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

від ДВС: не з`явився,

розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс” (вх. №2-3163/20 від 15.07.2020р.) на бездіяльність державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подану в порядку, передбаченому ст. ст. 339-343 ГПК України, по справі № 916/4546/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРООЛІЯ»

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.01.2016р. по даній справі справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРООЛІЯ» було задоволено шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 36104,00 грн. та судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

01.02.2016р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідний наказ.

15.07.2020р. до Господарського суду Одеської області надійшла скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. у справі №916/4546/15, згідно якої скаржник просить суд:

- прийняти скаргу ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №2916/4546/15, до розгляду та задовольнити її;

- визнати за період із 19 червня 2020 року по 13 липня 2020 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15, котра виразилась у порушенні строків та порядку поновлення виконавчого провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15 із врахуванням статті 41 Закону України “Про виконавче провадження”;

- зобов`язати державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом відновлення виконавчого провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15 із врахуванням статті 41 Закону України “Про виконавче провадження”.

Ухвалою суду від 16.07.2020 року призначено розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в засіданні суду на "27" липня 2020р. о 12:00 год.

23.07.2020р. на адресу господарського суду надійшло клопотання Кропивницького РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відповідно до якого органом державної виконавчої служби було повідомлено, що з огляду на ненадходження до відділу скарги ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс” у органу державної виконавчої служби відсутня можливість підготувати письмові пояснення, у зв`язку з чим, останнім було заявлено клопотання про направлення скарги позивача на електронну пошту відділу.

Необхідно зауважити, що з доданих до скарги ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс” документів вбачається, що скарга була надіслана позивачем на адресу органу державної виконавчої служби 13.07.2020р.

В судовому засіданні 27.07.2020р. представник скаржника повністю підтримав вказану скаргу, надав пояснення щодо обставин, викладених в скарзі та просив її задовольнити.

Відповідачі та Кропивницький РВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, при цьому представники сторін в судове засідання не з?явились, причин неявки суду не повідомили та вимог суду не виконали. що в силу вимог ч.2 ст.342 ГПК України не перешкоджає розгляду скарги.

В обґрунтування вищезазначеної скарги позивач вказує, що постановою Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) від 21 квітня 2020 року закінчено виконавче провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15 на підставі п.11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Ухвалою у справі №916/4546/15 від 14.05.2020р. задоволено скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця, визнано, зокрема, неправомірними дії державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. по справі №916/4546/15, котрі виразились у винесенні постанови Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) від 21.04.2020р. про закінчення виконавчого провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15 на підставі п.13 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; визнано незаконною постанову Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) від 21.04.2020р. про закінчення виконавчого провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15 на підставі п.13 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник вказує, що ухвала господарського суду від 14.05.2020р. по справі №916/4546/15 залишається невиконаною. Зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Частиною 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Крім того позивач зазначає, що 30.05.2020р. заявником направлено на адресу виконавчої служби клопотання про відновлення виконавчого провадження №53804695, заяву було отримано 18.06.2020р., однак виконання наказу не відновлено, наказ не виконаний.

При цьому вказує, що виконавчою службою не враховано, що ухвала набирає законної сили негайно, тобто 14.05.2020р., а звернення з апеляційною скаргою не виключає обов`язку здійснити відновлення виконавчого провадження.

Оцінивши доводи, що наведені скаржником в обґрунтування поданої ним скарги, дослідивши матеріали скарги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2016р. по справі №916/4546/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРООЛІЯ» було задоволено шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 36104,00 грн. та судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

01.02.2016р. Господарським судом Одеської області у порядку ст. 116 ГПК України на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 11.01.2016р. видано відповідний наказ.

Як встановлено господарським судом, постановою виконавчої служби від 21.04.2020р. закінчено виконавче провадження №53804695 з примусового виконання наказу від 01.02.2016р. по справі № 916/4546/15 на підставі п.11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, державним виконавцем було зазначено, що підставою для закінчення виконавчого провадження є ненадходження до відділу оригіналу виконавчого документу.

Вказане підтверджується відомостями АСВП, а також встановлено ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2020р. у справі №916/4546/15.

Так, ухвалою у справі №916/4546/15 від 14.05.2020р. задоволено скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на дії та бездіяльність державного виконавця:

- визнано дії Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №53804695 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15 котрі виразились у винесені постанови від 21.04.2020р. про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” неправомірними;

- визнано незаконною та скасовано постанову Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 21.04.2020р. про закінчення виконавчого провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15.

Відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Водночас, відомостями АСВП (інформація про виконавче провадження) встановлено, що виконавче провадження на дату подання скарги, а також станом на дату винесення ухвали знаходиться у стані закінченого, а виконавчий документ є таким, що повернутий стягувачу.

Таким чином, ухвала господарського суду від 14.05.2020р. по справі №916/4546/15 залишається невиконаною, а виконавче провадження №53804695 таким, що знаходиться у стані завершеного.

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Як встановлено судом, ухвалу про скасування постанови від 21.04.2020р. було винесено 14.05.2020р., повний текст ухвали було складено 19.05.2020р. При цьому подання апеляційної скарги не зупиняє набрання чинності ухвалою суду.

Судом встановлено, що 30.05.2020р. заявником направлено на адресу виконавчої служби клопотання про відновлення виконавчого провадження №53804695, заяву було отримано 18.06.2020р, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, однак виконання наказу не відновлено, наказ не виконаний.

Отже, отримавши 18.06.2020р. копію ухвали суду від 14.05.2020р., державний виконавець мав відновити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня.

Проте, станом на момент розгляду даної скарги в матеріалах справи відсутні докази відновлення виконавчого провадження № 53804695.

Водночас, інформація про винесення державним виконавцем постанови про відновлення виконавчого провадження № 53804695 в Автоматизованій системі виконавчого провадження не міститься.

Згідно з п.2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказ Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. №2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016р. за №1126/29256, автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Відповідно до п.п.2,3 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Згідно з положеннями п.п.1,2 розділу VІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, Міністерство юстиції України забезпечує вільний та безоплатний доступ до інформації Системи у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (на основі поширених веб-оглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово. Доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується через інструменти електронної ідентифікації відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", а також через ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження. Система забезпечує: можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації; доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.

Отже, державним виконавцем вносяться відомості про вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні, а також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця до автоматизованої системи виконавчого провадження, доступ до якої є відкритим у мережі Інтернет з урахуванням наявного у сторони виконавчого провадження ідентифікатору для доступу до інформації про виконавче провадження.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що наявні відомості про вчинення виконавчих дій, які відображені у Інформації про виконавче провадження, за відсутності доказів зворотного, є достовірними та повними.

Між тим, державним виконавцем не надано до суду жодних доказів на підтвердження відновлення виконавчого провадження у порядку, передбаченому ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", що в свою чергу надає можливість суду визнати обставину невчинення державним виконавцем таких дій встановленою.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно з ч.1, п.3 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

При розгляді скарги суд враховує, що скаржником не пропущений строк звернення до суду, оскільки 30.05.2020р. заявником було направлено на адресу органу виконавчої служби клопотання про відновлення виконавчого провадження за вих.№ 30-1/05 із копією ухвали господарського суду від 14.05.2020р. по справі №916/4546/15, яке було отримано 18.06.2020р. Не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення виконавче провадження мало бути відновлено в силу ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник, зі свого боку, вчинив дії, направлені на отримання органом виконавчої служби відповідної копії ухвали, а тому мав усі підстави розраховувати на відновлення виконавчого провадження не пізніше 19.06.2020р., крім того, у своєму клопотанні просив повідомити про результати розгляду клопотання.

Так, із врахуванням приписів статті 341 ГПК України, десятиденний строк на подання даної відповідної скарги сплив 29 червня 2020 року.

Поряд із цим, суд наголошує на тому, що відповідно до норм та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» - розділ 11, зокрема в частині, що стосується Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349 ГПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із врахуванням внесених відповідних змін та доповнень, установлено із 12 березня 2020 року по 31 липня 2020 року на усій території України карантин.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У ч.ч.2,4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

У рішенні Європейського суду від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах "Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції".

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", рішення Європейського суду від 15.10.2009р.).

Положеннями ст. 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною третьою ст. 8 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов`язки, передбачені законом.

Згідно з п. 7 частини першої ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням розумності строків виконавчого провадження.

Права та обов`язки державних виконавців визначені ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". Так, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Частинами першою та другою ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повинен вчиняти виконавчі дії в повному обсязі, неупереджено, своєчасно та ефективно, виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, а також вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень з дотриманням розумності строків виконавчого провадження.

Разом з тим, виконавчим законодавством чітко визначено перелік дій, які виконавець повинен вчинити у разі стягнення з боржника відповідних грошових сум, під час здійснення яких він приймає певні рішення шляхом винесення постанов, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень або інших процесуальних документів, та які в обов`язковому порядку долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Згідно з ч. 2 вказаної норми, у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-якої інформації та будь-яких доказів щодо вчинення певних дій направлених на відновлення виконавчого провадження № 53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. у справі № 916/4546/15 Кропивницьким РВДВС Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) до суду не надано.

Отже суд дійшов висновку, що Державною виконавчою службою не спростовано, а матеріали справи не містять доказів, що державним виконавцем вживалися усі передбачені законом дії, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у цій справі.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

З наведеної норми частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог статей 339, 340 ГПК України, вбачається, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства відповідно.

Таким чином, державним виконавцем Кропивницького РВДВС Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) не було вчинено всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій спрямованих на відновлення виконавчого провадження № 53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. у справі № 916/4546/15 із врахуванням статті 41 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, враховуючи наявні у матеріалах справи документи та інформацію, отриману з автоматизованої системи виконавчого провадження, вбачається бездіяльність державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. у справі № 916/4546/15, невжиття заходів, передбачених Законом, для своєчасного та повного виконання рішення суду, чим порушено загальні засади виконавчого провадження такі як обов`язковість виконання судового рішень, неупередженість, об`єктивність та розумність строків виконавчого провадження.

З врахуванням викладеного та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (вх. № 2-3163/20 від 15.07.2020р.) на бездіяльність державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. у справі № 916/4546/15.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 339, 340, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-тайс” на бездіяльність Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) – задовольнити.

2. Визнати за період з 19 червня 2020 року по 13 липня 2020 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15, котра виразилась у порушенні строків та порядку поновлення виконавчого провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15 із врахуванням статті 41 Закону України “Про виконавче провадження”.

3. Зобов`язати державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) усунути допущене порушення шляхом відновлення виконавчого провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі № 916/4546/15 у зв`язку із врахуванням статті 41 Закону України “Про виконавче провадження”.

Ухвала Господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.08.2020р.

Суддя О.В. Цісельський