Рішення № 90742503, 04.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2020Справа № 910/7375/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 5 556,82 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 5 556,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незабезпеченням залізницею збереження вантажу в процесі перевезення, що завдало позивачу збитків на загальну суму 5 556,82 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 10.06.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 71630540.

06.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

21.07.2020 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив на позов.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до умов договору поставки №19/159 від 10.10.2019 року, укладеного Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) з Державним підприємством «Держвуглепостач» (постачальник), на адресу позивача по залізничній накладній №52763000 у вагонах №58335381, №63528475, №56591068 надійшло вугілля кам`яне марки г, вантажовідправник -ДП «Шахта ім. М.С. Сургая».

До відправки вказані вагони надійшли з вагою, зазначеною у залізничній накладній, а саме: вагон №58335381 - 58, 9 тон, вагон №63528475 - 59 тон, вагон №56591068 - 59,2 тон.

Після прибуття вагону на станцію Авдіївка Донецької залізниці органом траспорту проведено комісійне переважування маси вантажу та встановлено вагову нестачу вантажу у вагоні №58335381 - 1700 кг, у вагоні №63528475 - 1650 кг, у вагоні №56591068 - 2900 кг про що складені комерційні акти №482803/367 від 02.12.2019, №482803/368 від 02.12.2019, №482803/369 від 02.12.2019.

В комерційному акті №482803/367 від 02.12.2019 вказано, що за документом значиться: вантаж вугілля г. Згідно документів значиться вага: нетто 58 900 кг, тара 23 700 кг. При зважуванні виявилось: брутто 80 900 кг, тара 23 700 кг, нетто 57 200 кг, що менше ваги зазначеної в накладній на 1 700 кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка щільно закриті, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 30-40 см, розрівнена, маркована повздовжньою смугою вапном, над 6, 7 люками ліворуч є виїмка 1м х 1,5м х 1м. В місці виїмки маркування порушене.

В комерційному акті №482803/368 від 02.12.2019 вказано, що за документом значиться: вантаж вугілля г. Згідно документів значиться вага: нетто 59 000 кг, тара 23 500 кг. При зважуванні виявилось: брутто 80 850 кг, тара 23 500 кг, нетто 57 350 кг, що менше ваги зазначеної в накладній на 1 6500 кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка щільно закриті, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 30-50 см одним холмом зі скосами до бортів, потоптана.

В комерційному акті №482803/369 від 02.12.2019 вказано, що за документом значиться: вантаж вугілля г. Згідно документів значиться вага: нетто 59 200 кг, тара 22 200 кг. При зважуванні виявилось: брутто 78 500 кг, тара 22 200 кг, нетто 56 300 кг, що менше ваги зазначеної в накладній на 2 900 кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка щільно закриті, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 30-50 см, одним холмом зі скосами, над 6, 7 люками ліворуч є виїмка 1м х 1,5м х 1м. В місці виїмки маркування порушене.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вагонах №58335381, №63528475, №56591068, яка була розрахована позивачем з урахуванням природної втрати (2%) становить 5 556,82 грн.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію рахунку на оплату №535 від 27.11.2019 року, акт прийому-передачі від 27.11.2019 року та банківську виписку за 17.12.2019 року про оплату рахунку.

Вартість однієї тони вантажу складає 2 052,00 з ПДВ.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача збитки, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 5 556,82 грн.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 556,82 грн. збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням 2,708 тон при його перевезенні у вагонах №58335381, №63528475, №56591068 за залізничною накладною №52763000 від 27.11.2019 року.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як свідчать матеріали справи, складений комерційні акти №482803/367 від 02.12.2019, №482803/368 від 02.12.2019, №482803/369 від 02.12.2019 року за своїми формами та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній №52763000 від 27.11.2019 року фактичній масі вантажу, який перевозився у вагонах №58335381, №63528475, №56591068.

Відповідно до ч. 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Вартість 1 тонни у вагонах №58335381, №63528475, №56591068 відповідно до рахунка №535 від 27.11.2019 року становить 1 710 без ПДВ (2 052,00 грн. з ПДВ).

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:

- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;

- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

У графі 20 залізничної накладної № 52763000 від 27.11.2019 зазначено, що рівень вологості вантажу складає 6%, а отже вантаж зданий до перевезення у вологому стані, а тому при визначенні розміру недостачі маси вантажу у спірних вагонах необхідно враховувати норму недостачі (суму норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) - 2 %.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам`яне, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2 % від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах при розрахунку збитків.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд погоджується із ним.

Як було зазначено вище, результати комісійного зважування вантажу у відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України, п. 2 Правил складання актів підтверджуються комерційними актами №482803/367 від 02.12.2019, №482803/368 від 02.12.2019, №482803/369 від 02.12.2019, а отже, за висновками суду, позивачем надані достатні докази на підтвердження втрати вантажу та спричинення позивачеві збитків у розмірі 5 556,82 грн., які складаються з вартості відповідної недостачі.

В свою чергу контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку завданих збитків відповідачем суду не подано.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність документів на підтвердження завданих збитків та на підтвердження оплати спірного вантажу, оскільки позивач разом з позовом надав банківську виписку б/н від 17.12.2019 з реєстром оплачуваних рахунків по платіжному дорученню №4500046455 від 17.12.2019., відповідно до якої рахунок №535 від 27.11.2019 було закрито шляхом попередньої оплати на суму 2 822 200, 20 грн.

Враховуюче вищезазначене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді нестачі у розмірі 5 556,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) збитки в розмірі 5 556 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 82 коп. та судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий