Рішення № 90742102, 03.08.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/33/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2020 Справа № 908/934/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Непомняща Н.П.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/934/20

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)” (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32)

про стягнення суми

За участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

09.04.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 14/4-2184-20 від 31.03.2020) Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)” про стягнення боргу у загальній сумі 23762,35 грн., у тому числі: 13824,36 грн. пені, 1952,92 грн. 3% річних, 7985,04 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/934/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.04.2020 вказану вище позовну заяву залишено без руху; позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

17.04.2020 до суду від Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2020 суддею Мірошниченко М.В. відкрите провадження у справі № 908/934/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 19.05.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.05.2020 задоволено заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про проведення судового засідання 19.05.2020 о 12.00 год. в режимі відеоконференції у справі 908/934/20 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку Easycon.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)” про зупинення провадження у справі № 908/934/20.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.05.2020 розгляд справи відкладено на 16.06.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.06.2020 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про проведення судового засідання 16.06.2020 о 11.30 год.в режимі відеоконференції у справі 908/934/20 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку Easycon.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.06.2020 продовжено строк розгляду справи № 908/934/20 на підставі Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Відкладено судове засідання у справі № 908/934/20 у зв`язку запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" на 25.06.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)” про зупинення провадження у справі № 908/934/20 та продовження процесуального строку, встановленого відповідачу на подання відзиву на позовну заяву. Відкладено розгляд справи № 908/934/20 у зв`язку із продовженням на території України карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" на 03.08.2020.

У судове засідання 03.08.2020 представники сторін не з`явилися, про час та місце слухання справи сторони повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 03.08.2020 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконував вчасно зобов`язань щодо оплати за договором постачання природного газу № 4359/16-БО-13 від 15.12.2015, внаслідок чого було нараховано 13824,36 грн. пені, 1952,92 грн. 3% річних, 7985,04 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтований ст.ст. 193, 216, 217, 231, 264-265 Господарського кодексу України та ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України.

31.07.2020 до суду від позивача надійшло письмове клопотання вих. № 39/5-749-20 від 31.07.2020 про проведення засідання 03.08.2020 без участі уповноваженого представника позивача, зазначено, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні 03.08.2020 не скористався, у судове засідання представник відповідача не з`явився, причини неявки суду невідомі. Ухвала суду від 25.06.2020 отримана представником відповідача 27.06.2020. Відзив на позов відповідач не подав.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», новим найменуванням якого є Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник, позивач) та Державним підприємством “Підприємство Біленківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99)”, новим найменуванням якого є Державне підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)” (споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу № 4359/16-БО-13.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2015) постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України).

Пунктом 3.4 договору закріплено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 6.1. договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2015) остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до п. 12 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вказує позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, у зв`язку з чим на суми простроченої заборгованості позивачем окремо по кожному акту нарахована пеня у загальному розмірі 13824,36 грн., 1952,92 грн. 3% річних та 7985,04 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Як встановлено судом, у період дії договору № 4359/16-БО-13 на виконання його умов позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 80913,53 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- акт від 31.01.2016 на суму 46679,28 грн. (за січень 2016);

- акт від 29.02.2016 на суму 29096,39 грн. (за лютий 2016);

- акт від 31.03.2016 на суму 5137,86 грн. (за березень 2016).

Вказані акти підписані представниками сторін (постачальником та споживачем) й скріплені круглими печатками підприємств (копії актів містяться в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, всупереч умовам пункту 6.1 договору, оплата за поставлений газ здійснювались несвоєчасно.

Відповідно до змісту пункту 6.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника з погашення основного боргу у черговості, незалежно від призначення платежу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати отриманого природного газу, позивачем на підставі п. 8.2. договору нараховано пеню за загальний період з 16.02.2016 по 03.09.2017 у розмірі 13824,36 грн.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним.

Період та розмір заявленої до стягнення пені визначний позивачем правильно, а тому вимога про стягнення з відповідача суми 13824,36 грн. пені підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1952,92 грн. за загальний період з 16.02.2016 по 03.09.2017 та інфляційні втрати у сумі 7985,04 грн., нараховані за березень-серпень 2017.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Судом перевірено розрахунки 3% річних і інфляційних втрат та встановлено, що вони є правильними, і тому 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

За змістом ст. 2 ГПК України суд при здійсненні судочинства зобов`язаний керуватися принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач проти позову не заперечив, контррозрахунку сум, заявлених до стягнення, не подав, позовні вимоги не спростував.

На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)” (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32, код ЄДРПОУ 08680106) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 13824 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 36 коп. пені, 1952 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 92 коп. 3% річних, 7985 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) 04 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 04 серпня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко