Ухвала суду № 90737338, 24.07.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/754/72/20

Справа № 754/3361/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

24 липня 2020 року м.Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

за участю представника скаржниці ОСОБА_1 ,

представника стягувача Яценко Є.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 , суб`єкт оскарження: старший державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Логвинська Каріна Леонідівна, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ», на дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що 10.10.2016 року державним виконавцем Деснняського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві Черепеніною В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 754/3361/15-ц, виданого Деснянським районним судом м.Києва 20.09.2015 року. Зазначену постанову заявник вважає такою, що винесена з грубим порушенням норм ЗУ «Про виконавче провадження», а дії державного виконавця з її винесення незаконними, оскільки державним виконавцем були порушені строки для винесення такої постанови, передбачені ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження». Так, заява про відкриття виконавчого провадження надійшла до відділу виконавчої служби 06.10.2016 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 10.10.2016 року. Крім того, копію оскаржуваної постанови не було їй направлено, чим було порушено її права.

Також, заявник вказує на те, що вищевказане виконавче провадження було передано старшому державному виконавцю Логвинській К.Л. , яка 16.01.2020 року винесла постанову про арешт коштів боржника. Вказаною постановою було накладено арешт на її пенсію, яку вона отримує у ПАТ КБ «ПриватБанк», що є неправомірним та суперечить ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження».

Посилаючись на викладені обставини, заявник просить визнати незаконними дії та скасувати постанову державного виконавця Черепеніної В.В. від 10.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження, а також визнати незаконними дії та скасувати постанову державного виконавця Логвинської К.Л. про арешт коштів боржника.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 21.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13.07.2020 року замінено заінтересовану особу - стягувача ПАТ «ВТБ Банк» його правонаступником - ТОВ «КА «Пактум».

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 скаргу підтримала та просила про її задоволення.

Представник стягувача Яценко Є.О. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Логвинська К.Л. в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність державного виконавця на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши пояснення представника заявника, представника стягувача, дослідивши матеріали справи та копію матеріалів виконавчого провадження, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на об`єктивному розгляді справи, керуючись законом, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 20.09.2015 року Деснянським районним судом м.Києва було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості в загальному розмірі 67 600,47 грн.

06.10.2016 року стягувачем було пред`явлено виконавчий лист на виконання до Деснянського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ в м.Києві.

10.10.2016 року державним виконавцем Черепеніною В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52584922 з виконання вищевказаного виконавчого листа.

16.01.2020 року в рамках вказаного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Логвинською К.Л. було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

Заявник просить задовольнити її вимоги, посилаючись на порушення державними виконавцями ЗУ «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження, а також винесенні постанови про накладення арештів на кошти, посилаючись на те, що у 2016 році було пропущено строк, встановлений для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також у передбаченому законом порядку їй не було направлено копію цієї постанови. Постанова про накладення арешту на кошти суперечить ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки вказаною постановою накладено арешт на її пенсію.

Суд вважає, що дані твердження заявника не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 8 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч.5 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» (який набрав чинності 05.10.2016 року в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови), виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як встановлено судом, заява про примусове виконання рішення суду надійшла до відділу виконавчої служби 06.10.2016 року (четвер). Доказів того, що саме в цей день вказаний виконавчий лист було передано на виконання державному виконавцю Черепеніній В.В. , відсутні. Відтак, неможливо однозначно стверджувати, що винесення нею 10.10.2016 року (понеділок) оскаржуваної постанови здійснено з порушенням вищевказаних строків.

Також, матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що державним виконавцем було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника, вказаною у виконавчому документі.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було дотримано вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а тому вимоги скарги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що ж стосується вимог заявника щодо оскарження постанови про накладення арешту на кошти боржника, то суд зауважує наступне.

Частинами 1, 2, 3 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно ст.68 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до ст.69 ЗУ «Про виконавче провадження», підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

Відповідно до ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Заявником не додано жодного доказу про те, що оскаржуваною постановою накладено арешт на її пенсійний рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк», відтак, зазначені посилання судом не враховуються. Крім того, заявник не була позбавлена можливості під час розгляду справи звернутись до державного виконавця з відповідною заявою для вирішення цього питання в порядку ЗУ «Про виконавче провадження» з наданням виконавцю відповідних документів. Проте, заявник наявним правом не скористалась. На даний час заявник цього права не позбавлена, а тому може звернутись з відповідною заявою до державного виконавця у встановленому законом порядку.

Той факт, що вказана постанова не була винесена під час відкриття виконавчого провадження, на висновки суду не впливає і підстав для задоволення скарги не дає.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що заявником не доведено факту незаконності дій державних виконавців при відкритті виконавчого провадження та накладенні арешту на кошти боржника, оскільки зазначені дії вчинені у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного, вказані посилання заявника підстав для задоволення скарги не дають.

Інших вимог чи інших підстав скарги заявником не заявлено.

Враховуючи наведене, враховуючи обґрунтування вимог скарги, суд вважає, що заявником не доведено її вимоги, а тому відмовляє в задоволенні скарги в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 447-451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_3 , суб`єкт оскарження: старший державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Логвинська Каріна Леонідівна, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ», на дії державного виконавця - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: