Постанова № 9073599, 09.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-15453/08/0570

час прийняття постанови: 15-50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро», м. Маріуполь

до 1) Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, 2) Головного управління державного казначейства України в Донецькій області, 3) Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

за участю представників:

від позивача: Бабич Л.Б. – за дов. від 04.01.2010р.

від першого відповідача: Мороз О.О. – за дов. від 21.01.2010р.

від другого відповідача: Вертела М.В. – за дов. від 29.12.2009р.

від третього відповідача: Ястремського В.П. – за дов. від 23.02.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» заявлено позов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області, Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з Державного бюджету України в сумі 333333 грн.

Ухвалою суду від 25 березня 2010 року залучено до участі у справі у якості третього відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Маріуполі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», факт наявності заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку із надмірною сплатою податку на додану вартість, а також визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким податковий орган зменшив бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року у заявленій до стягнення суми.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, доводить відсутність підстав для відшкодування податку на додану вартість позивачу.

Другий відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неможливість відшкодування податку на додану вартість, з огляду на відсутність належним чином оформленого висновку першого відповідача в органі державного казначейства з реєстром суб’єктів підприємницької діяльності на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Представник третього відповідача під час судового розгляду справи підтримав правову позицію першого відповідача.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33012180, є платником податку на додану вартість, на час розгляду даної справи знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Маріуполі. Дані обставини не є спірними між сторонами та не спростовані відповідачами.

Як платник податку на додану вартість позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 333333 грн. (код рядка 25, 25.1). До складу позовних вимог увійшла сума заборгованості у розмірі 333333 грн.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету. Отже, органи державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов’язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.7.1 даного Закону передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:

-          наявність від’ємного значення звітного податкового періоду;

-          зарахування від’ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

-          фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

-          здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

-          включення залишку від’ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару. Обов’язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку – покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З 18 по 29 грудня 2006 року першим відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на рахунок платника у банку за період з 1 липня 2005 року по 31 жовтня 2006 року, за наслідками якої складений акт від 12 січня 2007 року № 2/23-7/33012180.

За висновком перевірки першим відповідачем встановлено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на суму 333333 грн.

На підставі даного акту першим відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2007 року № 0000022344/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року у розмірі 333333 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 11 червня 2007 року у справі № 31/114а дане податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2007 року № 0000022344/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року у розмірі 333333 грн., було визнано недійсним.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2007 року постанова господарського суду Донецької області від 11 червня 2007 року була залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2010 року ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2007 року та постанова господарського суду Донецької області від 11 червня 2007 року були залишені без змін.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою господарського суду Донецької області від 11 червня 2007 року встановлено, що позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту вересня 2006 року суму податку на додану вартість у розмірі 333333 грн. по податковій накладній від 12 вересня 2006 року за правилом першої події. Зазначена сума податкового кредиту є складовою частиною від'ємного значення податку на додану вартість за результатами податкового періоду (вересень 2006 року), яке зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (жовтень 2006 року) відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і оскільки позивачем в попередньому податковому періоді (вересень 2006 року) сплачена частина цього від'ємного значення в сумі 333333 грн. податку на додану вартість, то позивачем обґрунтовано в розрахунку бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року) визначена ця сума як сума бюджетного відшкодування.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2010 року встановлено, що можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування пов’язується нормами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» лише із сумою фактично сплаченого податку в попередньому податковому періоді постачальником товарів в ціні товарів в межах від'ємного значення попереднього податкового періоду і не містить умов щодо можливості отримання такого бюджетного відшкодування лише при наявності факту отримання товарів (основних засобів).

Відповідно до частини 4 статті 105 КАС України позовна заява може містити інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Суд дійшов висновку, що у разі, коли податковий орган не надає належним чином оформлений відповідний висновок органу державного казначейства, після визнання недійсним в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, яким було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з Державного бюджету України в сумі 333333 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь «Укртрансагро» заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 333333 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 квітня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 14 квітня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Суддя                                                                       Смагар С.В.