Постанова № 90734502, 29.07.2020, Василівський районний суд Запорізької області

Провадження № 3/311/783/2020

Справа 311/1817/20

29.07.2020

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року місто Василівка

Суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., за участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Лисенко І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка адміністративний матеріал (протокол серії ОБ №064747 від 31 травня 2020 року), який надійшов з Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, громадянина України, працюючого ТОВ «Місто для людей», аварійником, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

31 травня 2020 року о 14-00 годині, в с.Балки по вул.Миру буд.28, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106 державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода). Від усіх форм та методів освідування на предмет вживання спиртних напоїв відмовився в присутності двох свідків, а також від продуття приладу «Драгер», чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП України, кваліфікуючими ознаками якого є: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився, про день та час проведення судових засідань, призначених на 11.06.2020 року, 18.06.2020 року, 30.06.2020 року, 13.07.2020 року, 23.07.2020 року, 29.07.2020 року повідомлявся судом своєчасно, належним чином, та у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовими конвертами, що повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.18,22,23,36), «за закінченням терміну зберігання» (а.с.21), також належне сповіщення ОСОБА_1 здійснено судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик особи, яка притягується до адміністративної відповідальності до суду (а.с.32,34,35). Проте, відповідно до положень ст.268 КУпАП, неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

У зв`язку з чим, враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , за участю його захисника в особі адвоката Лисенко І.Ю. При цьому суд також враховує, що інкримінована ОСОБА_1 ч.1 ст.130 КУпАП не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Таким чином, відповідно до ст. 268 КУпАП неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи.е

За змістом Закону підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко І.Ю. вважає, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в ході розгляду справи не здобуто, та з урахуванням наведеного і відсутності належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, просить закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що 31.05.2020 року він їхав з м.Дніпрорудне в сторону с.Балки та біля магазину по вул.Миру в с.Балки, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2106 державний номер НОМЕР_2 , порушив Правила дорожнього руху та скоїв дорожньо-транспортну пригоду за участю їх транспортного засобу, яким він ( ОСОБА_3 ) керував та в салоні знаходилася його дружина. Коли водій ОСОБА_1 вийшов зі свого автомобіля та підійшов до них, він відчув від ОСОБА_1 запах алкоголю та той просив не викликати працівників поліції для складання протоколу з приводу ДТП, посилаючись на те, що він вживав алкоголь та вони добровільно можуть домовитися стосовно спричиненої автомобілю шкоди. Однак, на місці ДТП ніякої узгодженості вони не досягли та він викликав працівників поліції для складання протоколу. По приїзду працівників поліції, останні склали відносно ОСОБА_1 два адміністративні протоколи, як за ст.130, так і ст.124 КУпАП, оформили схему ДТП. Під час складання поліцейським протоколу за ст.124 КУпАП, ОСОБА_1 в присутності його ( ОСОБА_3 ), а також та в присутності другого свідка жінки вірменської національності, відмовився від проходження огляду на місці зупинки та не бажав їхати у лікарню м.Дніпрорудне для медичного огляду, оскільки не заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши показання свідка ОСОБА_3 , заслухавши думку захисника адвоката Лисенко І.Ю., суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена у повному обсязі та підтверджується: протоколом серії ОБ №064747 від 31.05.2020 року, а також усними та письмовими поясненнями ОСОБА_3 , письмовими поясненнями ОСОБА_4 ; рапортом поліцейського СРПП №1 Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Притули М. від 31.05.2020 року; довідкою поліцейського СРПП №2 Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Притули М. від 31.05.2020 року; Атом медичного огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 31.05.2020 року, складеного поліцейським Дніпрорудненського ВП Семеновим М.С.; копією посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 ; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.05.2020.

Врахувавши всі обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є доведеною.

Незважаючи на обрану ОСОБА_1 захисну позицію, його вина у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених судом письмових доказів, показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , які не викликають сумнівів у своїй достовірності. Підстав не довіряти вказаним доказам за відсутності конкретних відомостей про упередженість поліцейського ОСОБА_5 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 064747, судом не встановлено.

Під час розгляду справи судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський СРПП Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Семенов М.С. був упереджений при складанні вищевказаного протоколу, що у нього були підстави фальсифікувати протокол про адміністративне правопорушення.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Аналіз зазначених вище нормативних документів дає підстави стверджувати те, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як очевидців відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, відповідає положенням п.6 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до яких у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду; не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Підстав не довіряти показанням свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , наданих останнім безпосередньо і в залі судових засідань, а також викладених у їх письмових поясненнях, за відсутності конкретних відомостей про їх упередженість, судом не встановлено.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.п.2,3,7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння-порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.п.6,8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

У зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки саме алкогольного сп`яніння, які зазначені у протоколі серії ОБ № 064747, водію було обґрунтовано запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, від проходження якого водій відмовився в порушення п.2.5 ПДР України.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в присутності двох свідків, в порушення вимог п.8 вказаного вище Порядку до п. 2.5 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення.

З приводу раніше поданого стороною захисту клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку зі змінами в законодавстві, зокрема, внаслідок набуття чинності 01 липня 2020 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», суд вважає клопотання безпідставним, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

У даному випадку ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 31.05.2020 року, тобто до набрання 01.07.2020 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VIII.

Крім того, відповідно до вказаного Закону, ч.1 ст.130 КУпАП викладена в новій редакції, яка не передбачає відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. У цей же час, Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1, що передбачає відповідальність за вказані дії.

Таким чином, у даному випадку відбулось посилення відповідальності за вчинене правопорушення, а тому, на думку суду, застосуванню підлягають норми ч.1 ст.130 КУпАП, що діяли на час його вчинення.

Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку не відбулось скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, а до такого акта були внесені певні зміни, внаслідок яких відповідальність за вчинене правопорушення була посилена, а відповідні положення ч.1 ст.130 КУпАП втратили чинність. У той же час закриття провадження у справі за п.6 ст.247 КУпАП є можливим саме у разі скасування такого акта.

Також суд звертає увагу, що вищезазначеним Законом не було внесено змін до правил здійснення провадження у справах про адміністративне правопорушення (ч.3 ст.8 КУпАП).

З огляду на викладене, суд зазначає, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП в редакції, чинній на час вчинення правопорушення.

Диспозиція ст.130 ч.1 КУпАП, зокрема, передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 ч.1 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.

Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права – одне з підвалин демократичного суспільства – закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та вважає, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законодавством, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що слід вирішити справу в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.

Суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, як того і вимагають вимоги КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.

Із врахуванням фактичних обставин справи, суд доходить до висновку про законність і обґрунтованість складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із порушенням ним п.2.5 Правил дорожнього руху. Тому, цей протокол приймається судом як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі доказами.

Відповідно до ст.252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративні правопорушення, викладеними у ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення та його особу, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

В силу положень ст.ст.34,35 КУпАП обставин, які б пом`якшували або обтяжували відповідальність, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги характер та обставини вчинення правопорушення, його суспільну небезпеку, враховуючи особу правопорушника, його ставлення до скоєного, позицію захисту, відповідно до якої ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнає, також суд також приймає до уваги, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності. Разом з тим, згідно зазначених у протоколі даних ОСОБА_1 працює, займається суспільно-корисною працею, має регулярний дохід та постійне джерело прибутку, проте утриманців не має, та враховуючи обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність, його вік, матеріальний та сімейний стан, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що передбачено санкцією ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.31, 33, 40-1, 130 ч.1, 276, 279, 280, 283 КУпАП, суддя –

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати ОСОБА_2 адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі - 10200,00 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі – 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок (Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету – 22030106).

Отримувач коштів ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA708999980313000149000008001, Код класифікації доходів бюджету 21081300, Призначення платежу - Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подаються до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО