Рішення № 90730285, 03.08.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження: 2/225/521/2020

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/1530/20

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мигалевича В.В.,

за участю

секретаря - Голубової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі за лютий-травень 2016 року та лютий-травень 2017 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що працювала оператором при черговому по станції у регіональній філії ПАТ «Українська залізниця» та 23 травня 2017 року була звільнена на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. У зв`язку з тим, що відповідачем по справі за період лютий-травень 2016 року та лютий-травень 2017 року заробітна плата позивачу не виплачувалася, просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованість із заробітної плати в розмірі 34786,63 грн., яка утворилася за період: лютий 2016 р. - 4553,61 грн.; березень 2016 року - 4047,29 грн.; квітень 2016 року - 3239,61 грн.; травень 2016 року - 4621,18 грн.; лютий 2017 року - 6032,87 грн.; березень 2017 року - 4644,05 грн.; квітень 2017 року - 1249,66 грн.; травень 2017 року - 6398,36 грн.

Крім того, просить допустити негайне виконання судового рішення в межах місячної суми стягнення (встановленого окладу) в розмірі 6972,00 грн.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала до суду заяву з проханням справу розглядати без її участі, наполягала на задоволенні вимог.

12 травня 2020 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що заборгованість із заробітної плати перед позивачем у відповідача відсутня. За період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року заробітна плата позивача в розмірі 8666,96 грн. була перерахована на особовий рахунок ОСОБА_1 в банківській установі. За період з 01.03.2017 року по 15.03.2017 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 1877,75 грн., яка 07.09.2017 року отримана нею у касі м. Лиман. Заборгованість по заробітній платі за період березень - травень 2017 року відсутня, оскільки нарахування заробітної плати за другу половину березня-травень 2017 року не здійснювалася через відсутність первинних документів, які залишилися у виробничих підрозділах структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», розташованих на тимчасово непідконтрольній території України.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі з урахуванням відзиву на позовну заяву. Просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявлених вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, виходячи з принципів законності, об`єктивності, справедливості та розумності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 23 травня 2017 року, де працювала в якості оператора при черговому по станції у регіональній філії ПАТ «Українська залізниця»(а. с. 9-10).

Відповідно до Наказу (розпорядження) № 700/ДН-ОС від 23.05.2017 року ОСОБА_1 була звільнена на підставі п.1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін (а.с.35).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200, прийнятої у відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі, на базі Державного підприємства «Донецька залізниця», згідно додатку № 1.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».

«Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.

Позивач в своєму позові зазначає, що відповідачем у справі на її користь не сплачено заробітну плату в розмірі 34786,63 грн., яка утворилася за період: лютий 2016 р. - 4553,61 грн.; березень 2016 року - 4047,29 грн.; квітень 2016 року - 3239,61 грн.; травень 2016 року - 4621,18 грн.; лютий 2017 року - 6032,87 грн.; березень 2017 року - 4644,05 грн.; квітень 2017 року - 1249,66 грн.; травень 2017 року - 6398,36 грн.

У зв`язку з викладеним позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості по заробітній платі.

З огляду на викладене суд зазначає таке:

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі звільнення працівника йому також виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України).

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Так, відповідно до ч.3, 4 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Поняття доказів розкрито у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє в реалізації ними прав, передбачених кодексом. У відповідності до вимог процесуального права, сторонам роз`яснено обов`язок надати докази на підтвердження зазначених ними обставин.

Проте в матеріалах справи відсутні розрахунково-платіжні відомості ОСОБА_1 та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період.

На доведеність своїх вимог, позивачем ОСОБА_1 , до суду надано розрахунки заробітної плати за період лютий-травень 2016 року та лютий-травень 2017 року. Так, відповідно до розрахунку заробітної плати за лютий 2016 року, позивачу з урахуванням всіх належних утримань нараховано до сплати 1388,42 грн.; за березень 2016 року - 3278,47 грн.; за квітень 2016 року - 2624,08 грн.; за травень 2016 року - 3743,16 грн. Відповідно до розрахунку заробітної плати за лютий 2017 року, позивачу з урахуванням всіх належних утримань нараховано до сплати 1831,11 грн.; за березень 2017 року - 3692,87 грн.;за квітень 2017 року - 993,72 грн.; за травень 2017 року - 2066,57 грн.

Сума нарахованої заробітної плати позивачу ОСОБА_1 за період лютий-травень 2016 року та лютий-травень 2017 року згідно з наданими нею розрахунками складає - 34786,63 грн.

Разом з цим, відповідно довідки про доходи, виданої структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період січень-травень 2017 року з урахуванням утримань складає 10544,71 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Так, у виконання норм ст.ст. 12, 84 ЦПК України судом були прийняти відповідні заходи щодо встановлення фактів наявності або відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем шляхом витребування з Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» виписки по зарплатному картковому рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про всі надходження грошових коштів в період з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2020 року включно, із зазначенням джерела їх надходження та призначення.

З наданої на вимогу суду виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в ПАТ «Державний Ощадний банк України» убачається, що за період з березня 2016 року по березень 2017 року на її картковий рахунок було зараховано заробітну плату на загальну суму 35597,03 грн.

Крім того, копією видаткового касового ордеру № 1631 від 07 вересня 2017 року підтверджується отримання нею особисто депонованої заробітної плати за першу половину березня 2017 року в розмірі 1877,75 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5) за період лютий - травень 2016 року позивачу нараховано суму заробітної плати в розмірі 16461,89 грн. (4553,61 грн. за лютий 2016 року +4047,49 за березень 2016 року +3239,61 за квітень 2016 року +4621,18 за травень 2016 року), яка фактично ОСОБА_1 не сплачена, що підтверджується відсутністю зарахувань коштів заробітної плати на картковий рахунок ОСОБА_1 , який відкритий в ПАТ «Державний Ощадний банк України» за період часу з березня 2016 року по червень 2016 року, та відсутністю сплати страхових внесків за цей період. Також суд підкреслює, що доказів виплати заробітної плати позивачу за зазначений період відповідачем не надано.

Крім того, за період січень-березень 2017 року нараховано та фактично сплачено заробітну плату в розмірі 13251,94 грн. Вказані обставини сплати заборгованості по заробітній платі за період з квітня по травень 2017 року та відсутності нарахувань в квітні-травні 2017 року також підтверджено довідкою про доходи № 766/2 від 28.04.2020 року, виданою структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в ПАТ «Державний Ощадний банк України». Також, згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5) за період з квітня по травень 2017 року відомості про нарахування позивачу заробітної плати відсутні.

Таким чином суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, про стягання з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з лютого по травень 2016 року (включно) в розмірі 16461,89 грн., яка була нарахована, однак фактично їй не сплачена.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці» а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на день подання позовної заяви, законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102,00 грн.

Таким чином сума судового збору за подання до суду дійсної позовної заяви складає 840,80 грн.(0,4*2102)

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 397,89 грн.(840,80*16461,89/34786,63).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. У зв`язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за лютий 2016 року в розмірі 4553,61 грн.

Керуючись ст.ст.3,10,11,76-81,89, 141, 229,258-259,263-265,273,274,279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 16461,89 грн. (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят одна гривня, 89 копійок).

Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» ЄДРПОУ 40075815 утримати з суми заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню, податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 397,89 грн. (триста дев`яносто сім гривень, 89 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заборгованості по заробітній платі за один місяць - за лютий 2016 року в розмірі 4553,61 грн.(чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят три гривні, 61 копійка).

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: