Рішення № 90728524, 20.07.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5423/18

провадження 2/216/911/20

РІШЕННЯ

іменем України

20 липня 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бутенко М.В.,

за участю

секретаря судового засідання Крейси О.О.,

без участі сторін та згідно зі ст. 247 ЦПК України, без застосування технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Криворізької міської ради, про виділення позивачу в натурі, належну йому на праві власності Ѕ частину домоволодіння, визнання права власності на самочинно збудовані приміщення господарського призначення, -

СУТЬ СПОРУ:

25.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Криворізької міської ради, про виділення позивачу в натурі, належну йому на праві власності Ѕ частину домоволодіння, визнання права власності на самочинно збудовані приміщення господарського призначення.

Ухвалою суду від 02.07.2020 залишено без розгляду позовну вимогу позивача щодо визнання за ним права власності на самочинно збудовані на території домоволодіння АДРЕСА_1 : відкриту веранду літ «а1», площею забудови 3.3 кв.м, гараж літ. «Б» площею забудови 29,3 кв.м, погріб літ «М» площею забудови 20,2 кв.м., літню кухню-сарай літ «Е» площею забудови 1,3 кв.м., сарай літ «Ж» площею забудови 5,0 кв.м, сарай «З» площею забудови 9,0 кв.м, душ літ. «К» площею забудови 3.3. кв.м. (літерація та нумерація відповідно до технічного паспорту від 09.04.2009 року)».

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами, за якими у 1979 році позивач успадкував за заповітом 1/6 частку домоволодіння АДРЕСА_2 . Усе домоволодіння станом на 1979 рік складалось з двох окремих житлових будинків: А1 площею 43,13 (28,93) кв.м., Б1 площею 62,84 (30,72) кв.м, Сараїв Б,Г,Д. 14.07.1980 позивач придбав за нотаріально посвідченим договором купівлі- продажу 2/6 частки того ж домоволодіння АДРЕСА_2 . Усе домоволодіння станом на час складання договору складалось з тих же частин: двох окремих житлових будинків: А1 площею 43,13 (28,93) кв.м, Б1 площею 62,84 (30,72) кв.м, сараїв Б,Г,Д, при цьому в користування покупцю переходили: кімнати у будинку А1. Власником іншої частки домоволодіння до 2013 року була ОСОБА_3 . Право власності ОСОБА_3 встановлене за рішенням судді Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу п. Бутенко М.В. від 07.12.2010 року (справа № 2-428/10). При цьому у вказаному рішенні вказане, що Подколзіна має право на 1/4 частку домоволодіння АДРЕСА_3 , яке в цілому складається з тих же самих жилих будинків А1 житловою площею 28,93 кв.м., Б1 житловою площею 30,72 кв.м, сараїв Б,Г,Д. Відповідач №1 ОСОБА_2 - власник іншої частки домоволодіння з 2013 року. Право власності він придбав на підставі двох нотаріально посвідчених Договорів дарування від 31.07.2013 року № 739 (1/4 будинку № 12), та № 740 (1/4 частка будинку № 10-12 ). 11.11.1983 рішенням виконавчого комітету Центрально-міської районної ради народних депутатів №437 Позивачу надана згода на будівництво сараю та перебудову існуючого сараю Б на літню кухню. У подальшому Позивач з метою покращення житлових умов побудував: Відкриту веранду а1, гараж «Б», літню кухню-сарай, вбиральню «Л», погріб «М», душ «К», сарай «Ж» сарай «З», усі наведені вище побудови за результатами інвентаризації 09.04.2009 визнані самочинно збудованими. Усі вказані вище добудови розташовані в межах земельної ділянки, не порушують будівничих норма та правил, що-неодноразове визнавалось під час експертних досліджень. При цьому з`ясувалось, що сарай Ж розмішений біля межі з сусіднім домоволодінням № 8 , та потребує погодження з власником цього домоволодіння . Власник домоволодіння № 8 таке погодження надав. Позивач протягом декількох років намагався легалізувати самочинні побудови шляхом звернення до відповідних державних органів, але останні від такого ухилялись, роз`яснювали що позивачу слід звернутись до суду. Виділ Позивачу у натурі Ѕ частки домоволодіння згідно з фактичним порядком користування технічно можливий. В даному випадку плутанина з нумерацією домоволодіння. Відсутність належного законодавчого врегулювання подібних питань створює позивачу значні перешкоди у користуванні житлом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Якименко С.Г., які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, просив розглянути справу у їх відсутність, про що надали письмову заяву, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що факти викладені у позовній заяві ОСОБА_1 відповідають дійсності та ним визнаються, однак він заперечує проти стягнення з нього судового збору, оскільки ніколи не чинив перешкоди для розподілу та одразу визнав його доцільність.

Представник відповідача - виконавчого комітету Криворізької міської ради Сеїна О. в судове засідання не з`явилася надала суду заяву про розгляд справи без участі представника виконкому, у своєму відзиві на позовну заяву зазначила, що заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, оскільки користуючись спрощеною процедурою, громадяни можуть ввести в експлуатацію, зокрема побудовані (без дозвільних документів) в період з 05 серпня 1992 року до 09 квітня 2015 року індивідуальних (садибних) житлових будинків садових дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарських будівель і споруд площею до 300 квадратних метрів за умови, що вони побудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення, та при наявності у громадянина права власності або користування на вищезазначену земельну ділянку, при цьому позивачем не надано жодних доказів того, що йому було надано у власність або користування земельну ділянку під розташування самочинно збудованого нерухомого майна.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог установив наступне.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 1979 році ОСОБА_1 успадкував за заповітом 1/6 частку домоволодіння АДРЕСА_2 , яке станом на 1979 рік складалось з двох окремих житлових будинків: А1 площею 43,13 (28,93) кв.м., Б1 площею 62,84 (30,72) кв.м, Сараїв Б,Г,Д, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.05.80.

14.07.1980 ОСОБА_1 придбав 2/6 частки того ж домоволодіння АДРЕСА_5 . Усе домоволодіння станом на час складання договору складалось з тих же частин: двох окремих житлових будинків: А1 площею 43,13 (28,93) кв.м, Б1 площею 62,84 (30,72) кв.м, сараїв Б,Г,Д, при цьому в користування покупцю переходили: кімнати у будинку А1, що підтверджується за нотаріально посвідченим договором купівлі- продажу.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07.12.2010 визнано право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку домоволодіння АДРЕСА_3 , яке в цілому складається з тих же самих жилих будинків А1 житловою площею 28,93 кв.м., Б1 житловою площею 30,72 кв.м, сараїв Б,Г,Д.

Відповідно до договір дарування від 31.07.2013 ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар ј частину домоволодіння АДРЕСА_3 , яке в цілому складається з тих же самих жилих будинків А1 житловою площею 28,93 кв.м., Б1 житловою площею 30,72 кв.м, сараїв Б,Г,Д.

11.11.1983 рішенням виконавчого комітету Центрально-міської районної ради народних депутатів №437 Позивачу надана згода на будівництво сараю та перебудову існуючого сараю Б на літню кухню. У подальшому Позивач з метою покращення житлових умов побудував: Відкриту веранду а1, гараж «Б», літню кухню-сарай, вбиральню «Л», погріб «М», душ «К», сарай «Ж» сарай «З», усі наведені вище побудови за результатами інвентаризації 09.04.2009 визнані самочинно збудованими.

Відділом з питань держаного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради Бударіну В.І. повідомлено про що станом на 16.05.2018 не урегульоване питання щодо Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт та рекомендовано звернутися для вирішення цього питання до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація речових прав на нерухоме майно в м. Кривому Розі з 01.01.2013 року проводиться структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції, а на теперішній час проводиться реєстраторами центру адміністративних послуг «Віза (пл. Молодіжна, 1) або в його територіальних підрозділах».

Частиною 1 статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

При цьому частиною 3 статті 364 ЦК України передбачено, шо у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Статтею 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Статтею 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Постановою КМУ від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами сертифіката.

Таким чином, враховуючи, що рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 28 березня 1986 року № 151 було закріплено за ОСОБА_1 , проживаючим по АДРЕСА_2 , вільну земельну ділянку, площею 28,0 кв.м (для догляду за домом), а листом Відділу з питань держаного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради від 16.05.2018 ОСОБА_1 повідомлено про що станом на 16.05.2018 не урегульоване питання щодо Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт та рекомендовано звернутися для вирішення цього питання до суду, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Отже, дослідивши обставини справи, перевіривши їх наданими належними та допустимими доказами, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи відносяться витрати на правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та при зверненні до суду з даним позовом, станом на 2018 рік, складала 680 грн.

Однак, враховуючи те, що відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 141 ЦПК України, позивач звільнений від сплати судового збору при звернені до суду з позовом, тому з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 340 грн з кожного (680 грн / 2 = 340).

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги з рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність в договорі про надання правничої допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Так матеріали справи не містять договору про надання адвокатських послуг, яким передбачена вартість правової допомоги адвоката Якименко С.Г., також суду надано не було акту виконаних юридичних послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом Якименком С.Г. та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, враховуючи заперечення іншої сторони, вважає за необхідне зменшити заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг не була доведена належним чином, зокрема відповідно до акту виконаних юридичних послуг, про який вказано в довіреності на надання юридичних послуг, суд дійшов висновку про відмову у задоволення таких витрат.

Зазначена правова позиція знайшла відображення в додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 264-265 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 38,78, 79, 79-1,81 90, 120 ЗК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Криворізької міської ради, про виділення позивачу в натурі, належну йому на праві власності Ѕ частину домоволодіння, визнання права власності на самочинно збудовані приміщення господарського призначення - задовольнитичастково.

Виділити позивачу ОСОБА_1 у натурі належну йому на праві власності частину домоволодіння АДРЕСА_7 ) згідно з висновком № 30/18 експертного будівельно-технічного та оціночно- будівельного дослідження складеного судовим експертом Ткаленко О.М. 27.08.2018 року, а саме: житловий будинок літ. «А-1», в/колонку -1, вимощення - II, огорожу 1-4 (літерація та нумерація відповідно до технічного паспорту від 09.04.2009 року).

Стягнути з ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Криворізької міської ради, в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 340 грн (триста сорок гривень) з кожного.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ,

- відповідач: виконавчий комітет Криворізької міської ради, розташований за адресою: 50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1.

Суддя М.В. Бутенко