Рішення № 90725875, 03.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 року м. Київ № 826/4672/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка»до Головного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, літера Х, оф. 23, код ЄДР: 36694340) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) (правонаступник Головного управління ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року;

2) визнати податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року із додатками такими, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» днем її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 19.01.2016.

Позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач наголошує на протиправності дій відповідача щодо відмови у прийнятті декларації з ПДВ за грудень 2015 року, оскільки у такій податковій декларації були зазначені усі необхідні обов`язкові реквізити, передбачені п. 48.3 Податкового кодексу України. При цьому, звертає увагу, що оскільки з 01.12.2015 ДПІ було протиправно в односторонньому порядку припинено договір про визнання електронних документів, товариство 15.01.2016 подало декларацію за грудень 2015 на паперовому носії.

Позиція відповідача.

У запереченнях на позовну заяву податковий орган заперечував проти задоволення позовних вимог, наголосивши що податкова декларація подається виключно в електронній формі, а зважаючи на те, що між ДПІ та платникам податків (позивачем) було розірвано договір про визнання електронних документів, підстав для прийняття податкової звітності в паперовому вигляді у податкового органу не було.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2016 року (суддя Федорчук А.Б.) відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідно до розподілу справ між суддями Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративну справу 826/4672/16 було передано на розгляд судді Качуру І.А.

Ухвалою судді Качура І.А. від 09.06.2016 вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 06.10.2016 зупинено провадження у справі № 826/4672/16 до вирішення адміністративної справи № 826/76/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 31.07.2017 провадження в адміністративній справі № 826/4672/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії поновлено та призначено до розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 № 6121 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 14.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

За результатами судового засідання 01.02.2018 ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 03.08.2020 здійснено заміну первинного відповідача на правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.01.2016 на адресу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві позивачем надіслано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року, яка отримана податковим органом 19.01.2016, про що, крім іншого, відповідачем не заперечується у листі від 22.01.2016 № 553/10/2656-68-62 (зворотній бік том 1 а.с. 26).

Натомість вказаним листом від 22.01.2016 № 553/10/2656-68-62 відповідачем відмовлено позивачу у прийнятті податкової звітності за грудень 2015 року, зокрема, у прийнятті податкової декларації з ПДВ. Підставою для відмови у прийнятті податкової звітності слугувало те, що дані податкової декларації є недостовірними, у зв`язку з чим не вважаються податковою декларацією відповідно до вимог п. 48.7 ст. 48 ПК України.

28.01.2016 позивач звернувся з листом № 1 до ДПІ у Голосіївському районі, в якому просив повідомити, які саме недостовірні дані зазначені позивачем в податковій декларації за грудень 2015 року.

Листом від 29.02.2016 № 1941/10/26500802 (том 1 а.с. 20) ДПІ повідомила позивача про те, що через недостовірність податкової адреси вказаної товариством у податковій декларації з ПДВ за грудень 2015 року поданий документ не може бути прийнятий, як податкова декларація.

Не погоджуючись в відмовою ДПІ у прийнятті податкової декларації за грудень 2015 року позивач звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у м. Києві, однак рішенням від 16.03.2016 № 6311/10/26-15-08-04-14 скаргу позивача залишено без розгляду, у зв`язку із пропуском строків звернення зі скаргою.

Натомість позивач вважаючи свої права порушеними, а дії посадових осіб ДПІ щодо відмови у прийнятті податкової декларації - протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції чинній на виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п/п. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

При цьому, відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України встановлено, що до обов`язкових реквізитів податкової декларації віднесено: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.7 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПК України).

Як передбачено п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

Отже, у податковій декларації в обов`язковому порядку повинно бути зазначено, зокрема, місцезнаходження платника податків такого платника податку який подає податкову звітність згідно з його реєстраційними документи, в протилежному випадку, у разі якщо податкова звітність складена з порушення вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України така звітність не вважається податковою декларацією, у зв`язку з чим контролюючий орган повідомленням протягом п`яти робочих днів відмовляє у прийнятті такої звітності платника податків.

Як вже було встановлено судом, відмовою у прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року слугувало недостовірність даних позивача у такій декларації щодо його місцезнаходження.

Разом з тим, перевіряючи вказані обставини судом встановлено, що як видно з податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2015 року (том 1 а.с. 10), у ній зазначено, шо місцезнаходженням ТОВ «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» є: м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, літера Х, оф. 23.

В той же час, згідно витягну з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.12.2015 місцем знаходження позивача було: 03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, літера Х, оф. 23.

Тобто, відомості зазначені позивачем у податковій декларації за грудень 2015 року, зокрема, щодо місцезнаходження платника податку відповідають відомостям щодо його місцезнаходження, зазначених у реєстраційних даних такого платника податку, що свідчить про протиправність дій податкового органу відносно відмови у прийнятті такої податкової звітності.

Щодо посилання відповідача у запереченнях на позовну заяву про те, що податкова звітність подається виключно в електронній формі, то суд оцінює вказані доводи податкового органу критично, оскільки, по-перше, як вже було зазначено судом, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року слугували, на думку відповідача, що викладені у листі від 29.02.2016 № 1941/10/20500802 (том 1 а.с.20), недостовірні відомості щодо місцезнаходження позивача, проте у згадуваному листі податковий орган жодного разу не звертає увагу позивача на те, що податкова звітність подається виключно в електронному вигляді.

По-друге, надаючи оцінку доводам відповідача, викладених у запереченнях відносно подання звітності виключно в електронному вигляді суд звертає увагу податкового органу на наступне.

Так, відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з абз. 3 п. 49.4 ст. 49 ПК України у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Отже, у разі розірвання податковим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків до складання нового договору має право подавати податкову звітність за відповідний період шляхом надсилання такої звітності поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

В той же час, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2017 по справі № 826/76/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» задоволено, зокрема, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві з одностороннього припинення Договору про визнання електронних документів № 191220141 від 19.12.2014 (реєстраційний номер 9073752624 ).

Тобто, рішенням суду у справі № 826/76/16 визнано протиправними лії ДПІ у Голосіївському районі щодо одностороннього припинення з ТОВ Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» договору про визнання електронних документів № 191220141 від 19.12.2014.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, зважаючи на те, що ДПІ у Голосіївському районі в односторонньому порядку розірвало договір про визнання електронних документів № 191220141 від 19.12.2014, укладений між ТОВ «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» та ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві позивач у відповідності до п. 49.3 та абз. 3 п. 49.4 ст. 49 ПК України мав право на подання податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року до податкового органу шляхом надсилання останньої поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Таким чином, підсумовуючи викладені обставини у сукупності, в контексті викладених норма права, суд приходить до висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року та, як наслідок суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві визнати податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року із додатками такими, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» днем її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 19.01.2016.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2015 року.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України - шляхом зобов`язання відповідача прийняти, зареєструвати та облікувати декларацію датою її фактичного надходження та враховувати її у складі податкової звітності цього звітності.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс "ДОНБАСВУГЛЕПЕРЕРОБКА» (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119 Х, офіс 23, код ЄДР: 36694340) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року.

3. Зобов`язати Головне управлінням ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 43141267) прийняти, зареєструвати та облікувати податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року (із додатками), подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка», датою її фактичного надходження 19.01.2016 та враховувати її у складі податкової звітності цього звітності.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс "ДОНБАСВУГЛЕПЕРЕРОБКА» (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119 Х, офіс 23, код ЄДР: 36694340) судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін