Рішення № 90725866, 03.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 року м. Київ № 826/13766/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з позовом до ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДР: 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2017 № 1368080-1305, яким нараховано земельний податок у розмірі 10 681,76 грн.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Позивачу на праві приватно власності на другому поверсі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 - належать нежитлові приміщення площею: 1 приміщення - 6,1 кв.м; 2 приміщення - 12,4 кв.м: 3 приміщення - 18,0 кв.м; 4 приміщення - 10,2 кв.м.; 5 приміщення - 9,6 кв.м (всього 56.3 кв.м.).

Пояснює, що як вбачається з розрахунку до оскаржуваного рішення відповідачем нараховано земельний податок позивачу на земельну ділянку площею 0,00992 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка розташована у 587 зоні та на якій знаходиться нежитловий фонд (0311), однак, за словами позивача у розрахунок до рішення не уточнено, що це саме нежитлові кімнати площею 56,3 кв.м.

Посилаючись на п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України позивач зазначив, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності. В той же час, дата, з якої повинен сплачуватися земельний податок якщо наявний випадок володіння будівлею кількома особами без наявності оформленого права власності на земельну ділянку - вказана в ст. 287 ПК України, пункт 287.6 якої передбачає, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Тобто, за твердженням позивача, починаючи з 2015 року земельний податок для власників нежитлових будівель (їх частин), непов`язаних з багатоквартирними будинками, сплачується до бюджету з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

На думку позивача, оскільки він є власником декількох приміщень у будівлі нежитлового фонду, яка не пов`язана з багатоквартирними будинками, та за позивачем не проводилося державна реєстрація права власності, права постійного користування чи оренди на земельну ділянку площею 0,00992 га. за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 60, яка розташована у 587 зоні, про що свідчить відсутність відомостей у державному земельному кадастрі відносно нього.

Позивач додає, що він не набував статусу платника земельного податку, у нього не має об`єкту оподаткування цього податку, з огляду на що, за словами позивача, він не повинен сплачувати земельний податок.

Крім іншого позивач також акцентує увагу суду на тому, що у його власності перебуває декілька нежитлових приміщень на другому поверсі нежитлової будівлі загальною площею 56,3 кв.м.

Натомість з доданого розрахунку до спірного рішення вбачається, що відповідач використав тільки такі показники: адреса земельної ділянки: АДРЕСА_2 ; площа: 0,00992 га; період: 2017 рік; назва зони: 587; тип: (0311) нежитловий фонд (окремі будівлі, споруди га їх частини). Тобто, за твердженням позивача, розрахунок не відображає змісту суми земельного податку у розмірі 10 681,76 грн., а саме: не містить ставки податку; коефіцієнтів, що були застосовані до площі земельної ділянки; кадастрового номеру земельної ділянки; загальної площі нежитлової будівлі; загальної площі земельної ділянки; площі нежитлових приміщень, що знаходяться у власності позивача; відсотків власності на земельну ділянку у співвідношенні до інших власників чи землекористувачів цієї земельної ділянки; площі прибудинкової території; даних про наявність нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2017 році, у зв`язку з чим, на думку позивача, такий розрахунок є недостовірним та зроблений без дотримання принципу пропорційності.

Також додає, що на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у власності позивача перебувають нежилі приміщення площею 56,3 кв.м., які використовуються у господарській діяльності, оскільки надані ФОП ОСОБА_1 , в оренду. Додає, що надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (згідно коду КВЕД 68.20) згідно витягу з ЄДР є основним видом діяльності позивача. Відтак, за словами позивача, ФОП ОСОБА_1 , звільнений від сплати земельного податку з фізичних осіб, оскільки такий є платником єдиного податку третьої групи та здійснює на вказаній земельній ділянці господарську діяльність.

Підсумовуючи викладене у сукупності позивач наголошує на протиправності спірного рішення та просить суд його скасувати.

Позиція відповідача.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Пояснює, що громадянину ОСОБА_1 на праві власності належать нежилі приміщення № 5 другого поверху загальною площею 56,3 кв.м, в тому числі: приміщення 1- площа 6,1 кв.м , приміщення 2 - площа 12,4 кв.м, приміщення 3 - площа 18,0 кв.м, приміщення 4 - площа 10,2 кв.м, приміщення 5 - площа 9,6 кв.м. Загальна площа приміщень складає 6/100 частин від нежилого будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , яке належить йому на підставі договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 12.10.2005 № 1-2702 та зареєстровано в Комунальному підприємстві Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за № 1050-П.

Так, відповідно до витягу з бази даних ПК «Кадастр» станом на 07.04.2017 наданого Департаментом земельних ресурсів КМДА загальна площа земельної ділянки під даним нежитловим будинком по АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 62:009:0098 складає 0,1653га (1653,38 кв.м.), базова вартість 1-го м. кв. становить 892,40 грн/кв.м.

Додає, шо розрахунок податку було проведено наступним чином: пропорційна частка земельної ділянки -1653,38 кв.м. х 6/100 = 99,2 кв.м, де 1653,38 кв.м. - загальна площа земельної ділянки під даним нежитловим будинком по АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 62:009:0098;

6/100 - частка нежитлового приміщення в нежитловій будівлі.

Сума земельного податку на 2017:

99,2 кв.м. х 3589,30 грн. х 3% = 10681,76 грн. де,

99,2 кв.м - площа частини земельної ділянки;

3589,30 грн - нормативна грошова оцінка за 1 кв.м.?

3% - ставка податку (п.5.4 Положення «Про плату за землю в місті Києві»).

За словами відповідача, згідно листа Департаменту земельних ресурсів КМДА від 03.04.2017 № 05707/5718 нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки кадастровий номер 62:009:0098 по вул. Оноре де Бальзака, 60 складає 3589,30 грн.

При цьому, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку з врахуванням підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Відтак, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку, яка придбала будівлю, споруду (їх частину), нежиле приміщення (їх частину) у багатоквартирному жилому будинку, але право власності на таку земельну ділянку не оформила, сплачує земельний податок на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території незалежно від обраного нею виду господарської діяльності, у звяку з чим прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу визначено суму земельного податку.

Підсумовуючи викладене представник відповідача наголошує на правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що тільки витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, виданий Держгеокадастром або його територіальним органом (у даному випадку Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві) є належним доказом для обрахунку земельного податку.

При цьому, позивач подає, що лист Департаменту земельних ресурсів від 03.04.2017 № 05707/5718 відповідач надавав у іншій справі № 826/13766/17, де іншій власник мав іншу площу нежитлових приміщень, але сума податку нарахована така сама як і позивачу. Також із відзиву на позов вбачається, що відповідач не володіє інформацією щодо загальної площі нежитлової будівлі, з огляду на що не можливо визначити пропорційну частку для нарахування земельного податку.

За словами позивача відповідач не звернувся із запитом до органів державної влади у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва за відповідною інформацією, що свідчить про порушення відповідачем принципу пропорційності при нарахуванні земельного податку та не забезпечення виконання передбаченого процесуальним законом обов`язку доказування правомірності своїх дій.

Також позивач акцентує увагу, що в даному випадку ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не поширюється на позивача, оскільки у його власності перебувають нежитлові приміщення у нежитловій будівлі.

При цьому, відповідач не надав доказів, що за позивачем зареєстровано право власності чи право користування земельною ділянкою, з огляду на що, на думку позивача, підстав нараховувати земельний податок у відповідача не було, оскільки позивач не має статусу платника земельного податку.

Крім іншого позивач додає, що при нарахуванні земельного податку підповідач не врахував, що позивач має статус платника єдиного податку, що згідно з ПК України є ще однією підставою чому позивач не повинен сплачувати цей податок.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою суду від 01.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За результатами судового засідання 22.02.2018 ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.04.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 27181-1305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 10681,76 грн.

Зазначене податкове зобов`язання визначено позивачу на загальну площу нежитлових приміщень - 0,000992 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

В той же час, право приватної власності позивача на нерухоме майно загальною площа відчужуваних приміщень площею 56,30 кв.м. підтверджується наявним у матеріалах справи копією договору купівлі-продажу приміщення 12.10.2005 (т. 1 а.с.55-60).

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що земельний податок розрахований згідно даних державного земельного кадастру на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 62:009:0098 складає 0,1653 га (1653,38 кв.м.), базова вартість 1-го м. кв. становить 892,40 грн/кв.м.

Розрахунок податку проведено наступним чином: пропорційна частка земельної ділянки - 1653,38 кв.м. х 6/100 = 99,2 кв.м, де 1653,38 кв.м. - загальна площа земельної ділянки під даним нежитловим будинком по АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 62:009:0098;

6/100 - частка нежитлового приміщення в нежитловій будівлі.

Сума земельного податку на 2017:

99,2 кв.м. х 3589,30 грн. х 3% = 10681,76 грн. де,

99,2 кв.м - площа частини земельної ділянки;

3589,30 грн - нормативна грошова оцінка за 1 кв.м.;

3% - ставка податку (п. 5.4 Положення «Про плату за землю в місті Києві»).

За словами відповідача, згідно листа Департаменту земельних ресурсів КМДА від 03.04.2017 № 05707/5718 нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки кадастровий номер 62:009:0098 по вул. Оноре де Бальзака, 60 складає 3589,30 грн.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення таким, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Приписи ст. 270 ПК України закріплюють, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При цьому положеннями п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Приписи п. 286.1 ст. 286 ПК України визначають, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В абз. 1 п. 286.5 ст. 286 ПК України закріплено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу). А землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника чи землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Згідно приписів ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні правила переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентовані у ст. 377 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За результатами аналізу наведених вище правових норма суд приходить до висновку, що фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Між тим, відповідно до п. 269.2 ст. 269 ПК України особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Підпункт 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України передбачає, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Відтак, особа, яка придбала будівлю, має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй прав, у разі набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 ч. 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Водночас, можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Поряд з цим, правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

При цьому, надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.05.2020 у справі №826/13115/16.

Однак, як вже було зазначено судом, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1 статті 271 ПК України). При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Разом з тим, суд зазначає під час розгляду даної справи в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено виконання пункту 286.1 ПК України в частині надання документального підтверджених відомостей із Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки (витягу з технічної документації) стосовно якої нараховано земельний податок та які (дані ДЗК) є підставою для нарахування податку.

Більш того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що сума земельного податку на 2017 рік розрахована позивачу за 99,2 кв.м., однак, за наявних матеріалів - позивачу на праві власності належить нежитлові приміщення загальною площею 56,3 кв.м.

Таким чином, беручи до уваги викладені обставини, в контексті зазначених норм діючого законодавства на момент прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшла висновку, що податковим органом невірно розраховано суму податкового зобов`язання, встановленого оскаржуваним рішенням, та не надано обґрунтованим пояснень щодо застосуванні у формулі розрахунків показників, які не підтвердженні належними доказами, що у свою чергу вказує на необрунтованість розрахунку земельного податку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено законності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та не доведено обґрунтованості розрахунку суми земельного податку з фізичних осіб, визначеному у такому податковому повідомленні-рішенні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2017 № 1368080-1305, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980) сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін