Ухвала суду № 90725833, 03.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

03 серпня 2020 року м. Київ № 640/12539/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., ознайомившись із заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про повернення судового збору у адміністративній справі \

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»

до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті

К иєві Центрального міжрегіонального управління Міністерства

юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДР: 40075815) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11, код ЄДР: 34979022), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020 № 61444897.

Ухвалою суду від 10.06.2020 позовну заяву повернуто позивачу з підстав, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Разом з тим, 24.07.2020 від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» надійшла заява про повернення судового збору.

Вирішуючи питання про повернення судового збору, суддя виходить з наступного.

В першу чергу слід зазначити, що заява про повернення судового збору підписана із зазначенням, що підпис вчинено представником позивача адвокатом - Галагур Зоєю Андріївною.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду (ч. 2 ст. 167 КАС України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Стаття 57 Кодексу передбачає, хто може бути представником в адміністративному процесі.

Частиною 1 ст. 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи або свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 3 ст. 59 КАС України).

В той же час, ч. 6 ст. 59 КАС України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Як видно з доданих до заяви документів, представником позивача на підтвердження повноважень надано копію нотаріальної довіреності від юридичної особи - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», яка видана на ім`я представника - Галагур Зої Андріївни. Копія нотаріальної довіреності посвідчена представником позивача.

Разом з тим, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів.

При цьому, ст. 75 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

Крім того, виходячи з положень п. 3 Глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, вірність копії (фотокопії) документа засвідчується нотаріально, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.

Враховуючи викладене, у разі якщо повноваження представника визначені у довіреності, яка посвідчена нотаріально, належною копією такої довіреності може бути виключно нотаріально засвідчена копія такої довіреності.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.01.2018 у справі № 490/11396/16-а (провадження К/9901/970/18) та від 15.01.2019 у справі № 6/14-НМ (№ К/9901/67269/18), від 03.07.2019 у справі № 820/148/18 (провадження № К/9901/17803/19) та у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 810/5119/18 (провадження № К/9901/6328/19).

У даному випадку, як вбачається із заяви про повернення судового збору, до неї не надано оригіналу довіреності від юридичної особи, як і не надано нотаріально засвідченої копії довіреності юридичної особи на ім`я представника.

Надана копія довіреності, в силу вищевикладених вимог законодавства, не є належним та допустимим доказом наявності повноважень у особи, яка підписала заяву про повернення судового збору, а відтак повноваження Галагур Зої Андріївни діяти від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» не підтверджені в установленому законом порядку. Вказані обставини і слугували безпосередньою підставою для повернення позовної заяви.

Відтак, повноваження Галагур Зої Андріївни діяти від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» не підтверджені у визначеному законодавством порядку.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що заяву про повернення судового збору подана особою, яка не має повноважень на її подання, тобто подана всупереч порядку, визначеного КАС України, суд дійшов висновку про необхідність її повернення без розгляду, відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. 167, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про повернення судового збору повернути без розгляду.

Ухвалу про повернення заяви про повернення судового збору надіслати заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін