Рішення № 90725347, 03.08.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2778/20

РІШЕННЯ

іменем України

03 серпня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто" звернулось до суду з позовом до Подільської митниці Держмитслужби в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення UA401160/2020/000232/2 від 13.04.2020 Подільської митниці про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що поставив з Німеччини покупцеві легковий автомобіль марки "Renault" модель "Megane Scenic", номер кузова НОМЕР_1 , 2009 року випуску та сплатило за нього 1194 Євро та подало до Подільської митниці Держмитслужби декларацію №UA401160/2020/010850, якою було задекларовано для митного оформлення автомобіль легковий марки "Renault" модель "Megane Scenic".

Подільською митницею Держмитслужби була надана картка відмови в прийнятті митної декларації № UA401160/2020/010850, якою було відмовлено у митному оформленні (випуску) автомобіля та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.04.2020 №401160/2020/000232/2, відповідно до якого було скориговано митну вартість автомобіля з 1194 Євро до 2000 Євро.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення, оскільки вважає, що подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Крім того, декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено числові значення усіх складових митної вартості товарів, підтверджено та обґрунтовано документально усі складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, транспортні витрати.

Ухвалою суду від 04.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив в якому останній вказує, що до митного оформлення уповноваженою особою позивача надано документи, які не повністю підтверджують заявлену вартість автомобіля. Такі обставини виключали можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта додаткові документи та відомості. Надані декларантом додаткові документи, виявлену розбіжність не усунули, тому відповідно до частини 6 статті 54 МКУ відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій вказано, що стосовно позиції відповідача про те, що до митного оформлення було подано лише рахунок-проформу, стосовно умов поставки слід зазначити, що обставиною прийняття рішення про коригування митної вартості товарів ІІА401160/2020/000232/2 від 13.04.2020 (графа 33) не було питання надання Позивачем рахунку-проформи та питання умов поставки.

Щодо позиції Відповідача про те, що "автомобіль до кордону України переміщувався на іншому автомобілі, а не самоходом, як про це заявлено в калькуляції транспортних витрат" слід зазначити, що в калькуляції транспортних витрат № б/н від 10.04.2020 Позивач не заявляв про те, що автомобіль доставлявся самоходом.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення в яких останній вказує, що не може погодитись з тим, що "Позивач не зобов`язаний підтверджувати митну вартість калькуляцією". Крім цього, не зрозуміло який аналіз ч. 2 ст. З МКУ зробив Позивач, що прийшов саме до такого висновку (не зобов`язаний підтверджувати митну вартість). Хоча Позивач сам посилається на частину 2 статті 53 МКУ : "Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є : транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів".

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, та заперечення, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач придбав в Німеччині легковий автомобіль марки "Renault" модель "Megane Scenic", номер кузова НОМЕР_1 , 2009 року випуску. Відповідно до платіжного доручення №1 від 01.04.2020 позивач сплатив за нього 1000 Євро, згідно контракту №03/18 від 01.10.2018 та інвойсу №145/2020 від 31.03.2020.

Уповноваженою особою позивача Нараєвським О.Ю. подано до відповідача декларацію №UA401160/2020/010850, якою було задекларовано для митного оформлення автомобіль легковий марки "Renault" модель "Megane Scenic".

Декларантом було визначено митну вартість за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) в розмірі 1000 Євро.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом було надано, наступні документи: - рахунок-проформа N-145/2020 від 31.03.2020, автотранспортна накладна б/н від 31.03.2020, декларація про походження товару N-145/2020 від 31.03.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу WS182984 від 26.07.2016, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ZBI172742380 від 26.07.2016, калькуляцію транспортних витрат б/н від 10.04.2020, документ що підтверджує вартість страхування б/н від 10.04.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується 03/18 від 01.10.2018, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 03.05.2019, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA401160.2020.010850 від 13.04.2020

Додатково на вимогу митниці уповноваженою особою декларанта надано експортну декларацію країни відправлення №20PL412020E0201101 від 08.04.2020 та платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 01.04.2020.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.04.2020 №UA401160/2020/000232/2, відповідно до якого було скориговано митну вартість автомобіля до 2000 Євро.

Не погоджуючись із вказаними рішення Подільської митниці Держмитслужби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 51 та частиною першою статті 52 Митного кодексу України (далі - МК України) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 39.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд встановив, що декларант надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 МК України.

Крім того, декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено числові значення усіх складових митної вартості товарів, підтверджено та обґрунтовано документально усі складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар.

Жодних розбіжностей у документах поданих для митного оформлення не було.

Відповідач під час декларування спірного товару не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною 2 статті 5 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що у наданому позивачем платіжному документі, а саме в платіжному дорученні №1 від 01.04.2020 відсутнє посилання на Контракт від 01.10.2018, що не дозволяє ідентифікувати платіжне доручення / платіжний документ з поставкою оцінюваного товару.

Суд звертає увагу, що сплата за автомобіль здійснена безготівковим способом через банківську установу відповідно до умов Контракту від 01.10.2018, на примірнику у п.4.2 вказано про оплату у безготівковий спосіб, а також на платіжному дорученні №1 від 01.04.2020 в графі призначення платежу вказано, контракт №03/18 від 01.10.2018 та інвойс №-145/2020 від 31.03.2020.

Крім того, в платіжному дорученні №1 від 01.04.2020 в наявності є всі реквізити для ідентифікації ввезеного товару, передбаченого умовами Контракту №03/18 від 01.10.2019, а саме: - ідентифікаційні дані щодо продавця компанії "NarS-Handels-GmbH"; - дані щодо покупця; - ціна: 1000,00 (одна тисяча) Євро; - місце та дата; - в платіжному дорученні зазначено, що плата проведена за контрактом №03/18 від 01.10.2018.

За таких обставин, ідентифікація ввезеного автомобіля, додаткового підтвердження не потребує.

Суд також зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а.

Отже, позивач - декларант фактично сплатив за автомобіль - 1000 Євро, що підтверджується відповідними письмовими доказами, які були подані митниці та копії, яких додаються до позовної заяви.

Факт наявності у позивача автомобіля, а також платіжного доручення про сплату вартості автомобіля №1 від 01.04.2020, свідчать про повну сплату вартості автомобіля за ціною 1000,00 Євро.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що вказані декларантом відомості підтверджені документально, а їх достовірність не спростована відомостями від уповноважених органів, зокрема, що видані позивачу документи є фіктивними.

Таким чином, відповідач безпідставно визначив митну вартість імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав. Отже, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Подільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA401160/2020/000232/2 від 13.04.2020.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто" судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто" (вул. Грушевського, 2/2,Старокостянтинів,Хмельницька область,31100 , ідентифікаційний код - 33965307) Відповідач:Подільська митниця Держмитслужби (вул. Лебединського, 17,Вінниця,Вінницька область,21034 , ідентифікаційний код - 43350542)

Головуючий суддя О.П. Шевчук