Рішення № 90725155, 21.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 р. № 520/2982/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Амельченко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить суд з урахуванням збільшених позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо невиплати належних йому сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України; постановити до стягнення на його користь заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 01.09.2012 року по 25.02.2020 року згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України; постановити до стягнення на його користь заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць, починаючи 01.11.2011 року по 25.02.2020 року включно згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при звільненні з роботи належні йому кошти з заробітної плати були перераховані зі значною затримкою з порушенням строків її виплати. У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства він має право на виплату йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 01.09.2012 року по 25.02.2020 року та на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць, починаючи 01.11.2011 року по 25.02.2020 року включно, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на наведені обставини.

Ухвалою суду від 03.06.2020 року виключено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (відповідач 1) зі складу сторін по справі та заявлені позивачем вимоги до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області ухвалено розглядати у відношенні до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (відповідача 2), як правонаступника відповідача 1.

Представник відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов, в контексті того, що при звільненні позивача відповідно до положень законодавства йому було виплачені всі належні виплати, розмір яких позивачем не заперечувався. Відповідач посилається на те, що виплата належних коштів позивачу у лютому 2020р. пов`язана з виникненням у відповідача такого обов`язку лише у січні 2020р. за результатами інспекційного відвідування Головним управління Держпраці у Харківській області. Отже, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

У своїй відповіді на відзив позивач посилався на імперативність норми щодо наявності у роботодавця обов`язку з виплати працівнику належних коштів з заробітної плати у повному обсязі саме в день звільнення, за невиконання чого передбачена відповідна компенсація.

В своїх додаткових поясненнях відповідач посилався на те, що позовні вимоги позивача є невірним способом судового захисту, що має основне значення при вирішенні справи. Також, відповідач посилався на необхідність врахування судом незначного розміру суми коштів, що були виплачені позивачу у лютому 2020р.; на те, що відповідач є органом державної влади; а також врахування принципу співмірності при визначенні розміру середнього заробітку за не проведення своєчасного розрахунку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 01.11.2011 року №200 ОСОБА_1 було призначено на посаду провідного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу відповідача з 01.11.2011 року (а.с. 6).

31.08.2012 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 28.08.2012 року №141 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу відповідача (а.с. 7).

31.08.2012 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області здійснено нарахування та виплату коштів у сумі 1492,38 грн. (оклад, доплата за ранг, доплата за вислугу років, надбавка за високі досягнення у праці, щомісячна премія, відпускні), що підтверджується розрахунковим листком за серпень 2012 року (а.с. 43) та не заперечується позивачем.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Вказані правові позиції викладені Верховним Судом є обов`язковими для врахування, в силу положень ч.5 ст. 242 КАС України.

Суд також зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України від 24.03.1995 N 108/95-ВР «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року N 100 (далі - Порядок N 100).

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку N 100, зокрема, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 Розділу IV Порядку N 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної

(годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку N 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Положеннями Розділу ІІІ Порядку N 100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини.

Так, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді (п. 3 Порядку N 100).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами інспекційного відвідування 29.01.2020р. Головним управління Держпраці у Харківській області складено акт №ХК8058/657/НД/АВ про порушення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області ст. 98 КЗпП України (а.с. 46-48) та надано припис про усунення виявлених порушень №ХК8058/657/НД/АВ/П, що не заперечується сторонами по справі.

З метою усунення виявлених порушень, ОСОБА_1 було нараховано до виплати 1332,50 грн., утримано 259,84 грн. та виплачено 1072,66 грн. премії за період з листопада по грудень 2011 року та з березня по серпень 2012 року, що підтверджується розрахунковим листком за лютий 2020 року (а.с. 44-45). Факт виплати зазначених коштів згідно платіжного доручення №103 від 24.02.2020 року (проведено Державною казначейською службою 25.02.2020р.) підтверджується самим позивачем.

Отже, відповідачем 2, як правонаступником відповідача 1, лише 25.02.2020 року перераховані позивачу належні йому при звільненні 31.08.2012 року кошти з заробітної плати в розмірі 1072,66 грн.

В свою чергу, позовні вимоги про постановлення до стягнення на користь позивача заробітної плати шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 01.09.2012 року по 25.02.2020 року згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, викладені без надання відповідного розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки або довідки щодо середнього заробітку позивача, у тому числі, кількості відпрацьованих робочих днів (годин), середньоденної заробітної плати, середньомісячного числа робочих днів у розрахунковому періоді, а також щодо наявності у позивача виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати.

У судовому засіданні ані позивачем, ані представником відповідача вищевказані розрахунки або довідки надано не було, пояснень з цього приводу також не надано.

За відсутності будь-яких розрахунків середнього заробітку позивача та її складових частин, суд не має повноважень проведення такого розрахунку та визначення розміру середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку з 01.09.2012 року по 25.02.2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про постановлення до стягнення на користь позивача заробітної плати шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 01.09.2012 року по 25.02.2020 року згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України - є неналежним способом судового захисту порушених прав позивача.

Щодо позовної вимоги про постановлення до стягнення на користь позивача заробітної плати шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць, починаючи 01.11.2011 року по 25.02.2020 року включно згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки вказана вимога є похідною від попередньої вимоги, щодо якої суд дійшов про невірний спосіб судового захисту порушених прав позивача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як такі, що заявлені в неналежний спосіб судового захисту порушених прав, передбачений ст. 5 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2020 року.

Суддя Заічко О.В.