Рішення № 90723960, 03.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2020 року (10 год. 45 хв.)Справа № 280/2280/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0058255205.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ознайомившись з матеріалами справи № 280/67/20 позивачу стало відомо що за результатами проведеної камеральної перевірки від 15.10.2019 прийнято податкове повідомлення рішення від 03.12.2019 № 0058255205 відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20% від суми затримки сплати грошового зобов`язання в розмірі 107 333,50 грн. Розрахунок до вказаного рішення не додавався, податкове повідомлення-рішення та акт камеральної перевірки позивачу не надсилались. Так, у спірному рішенні невірно вказана сума основного несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання. Як встановлено рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 07.11.2018 по справі №327/1/18 несвоєчасне виконання грошового зобов`язання мало місце лише за 2 періоди - 2016 та 2017 роки загальна сума нарахованої орендної плати за ці періоди становила 67000,79 грн., в той час як в оскаржуваному ППР вона визначена на рівні 107 333,50 грн., що не відповідає дійсності та є протиправним. Більш того розрахунок не доданий до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що унеможливлює чітко встановити період за який нараховано грошове зобов`язання. З огляду на те, що розрахунок є невід`ємною частиною ППР, він має містити підпис посадової особи яка його виконала та інші реквізити (зокрема дату складання) які ставляться до документу. Наявність істотних недоліків в оформленні ППР є підставою для визнання прийнятого рішення протиправним, оскільки з його змісту неможливо чітко встановити суть порушення. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 08.04.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 05.05.2020.

04.05.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №20540), в останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому, доказів надіслання (надання) позивачу відзиву на позовну заяву представником відповідача не надано.

Ухвалою суду від 05.05.2020 розгляд справи відкладено до 26.05.2020.

Ухвалою суду від 26.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 09.07.2020 та відкладено розгляд справи до 06.07.2020. Зобов`язано відповідача надати суду докази надсилання (надання) відзиву позивачу.

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 28.07.2020.

28.07.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № 34310).

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

При цьому, суд зазначає, що доказів надіслання (надання) позивачу відзиву на позовну заяву представником відповідача не надано, вимоги ухвали суду від 26.05.2020 в частині зобов`язання надати такі докази відповідачем не виконані, а відтак відзив (вх. №20540 від 04.05.2020) є неналежно оформленим в розумінні КАС України, з огляду на що судом не прийнятий.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

15.10.2019, фахівцями відповідача, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75, ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати з фізичних осіб платника податку ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт №004169/08-01-52-05/2070414378 від 15.10.2019 (а.с.18-19).

У акті камеральної перевірки зазначено, що при перевірці використано податкові повідомлення - рішення № 11659-13 від 23.08.2016, № 17039-0000 від 30.06.2017, №890-00000-0815 від 30.06.2018.

За результатом камеральної перевірки встановлено що, платник порушив терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб, визначені ст.287 Податкового кодексу України

На підставі Акту камеральної перевірки №004169/08-01-52-05/2070414378 від 15.10.2019, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0058255205 від 15.10.2019, яким до позивача за затримку на 604, 579, 548, 293, 42 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 107333,50 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 21466,70 грн. (а.с.17).

Суд зазначає, що Розрахунок штрафних санкцій до Акту перевірки 004169/08-01-52-05/2070414378 від 15.10.2019, в якому зазначено про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 21466,70 грн. передбаченої п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України судом не досліджувався оскільки, розрахунок відсутній в матеріалах справи.

Позивачем з цього приводу зазначено, що зазначений розрахунок разом з податковим повідомлення-рішення №0058255205 від 15.10.2019 контролюючим органом на адресу позивача не надсилався. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений у статті 76 ПК України, якою встановлено, зокрема, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Доказів надсилання Акту №004169/08-01-52-05/2070414378 від 15.10.2019 на адресу позивача податковим органом не надано.

Згідно з п 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до ст. 58.1 ст. 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

В порушення ст. 58.1 ст. 58 ПК України, спірне податкове повідомлення-рішення не надіслано на адресу позивача. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Форма та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків визначені Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (далі - Порядком №1204).

Відповідно до п.3 Розділу 2 Порядку №1204 податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі п.9 Розділу 2 Порядку №1204 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Тобто, і Податковий кодекс України, і підзаконні акти вимагають до кожного податкового повідомлення-рішення складати та надсилати платнику розрахунок податкового зобов`язання (зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість) та штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судом, до спірного податкового повідомлення-рішення вказаний розрахунок податкових зобов`язань не надано, шо є порушенням Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204.

Тому доводи позивача про порушення відповідачем вимог Порядку №1204 під час формування спірного ППР є обґрунтованими.

Вказані приписи Податкового кодексу України та Порядку №1204 є цілком логічними та послідовними, оскільки кожне застосування штрафу повинно бути чітко визначене і розраховане, щоб платник мав можливість зрозуміти, яким чином контролюючим органом розраховано податкове зобов`язання та/чи застосовані штрафні санкції, і відповідно мав можливість перевірити правильність відповідного розрахунку ППР.

Однак, позивачем зазначено, що ним не було отримано разом із податковим повідомленням-рішенням розрахунків нарахування штрафу. Відсутність такого розрахунку грубо порушує вимоги податкового законодавства щодо порядку оформлення податкового повідомлення-рішення, права позивача на його оскарження, що є підставою для його скасування.

Щодо посилання позивача на наявні дефекти в оформлення оскаржуваного рішення, суд наголошує, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не сприймаються судом як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення оскільки, з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання.

Щодо незгоди позивача із визначеними контролюючим органом грошовими зобов`язаннями з орендної плати з фізичних осіб за 2016 та 2017 роки у податкових повідомленнях-рішеннях № 11659-13 від 23.08.2016, № 17039-0000 від 30.06.2017, №890-00000-0815 від 30.06.2018, які були використані під час проведення камеральної перевірки, суд зазначає, що платник податків не скористався своїм правом на оскарження зазначених рішень у відповідності п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, а відтак твердження про неправомірність нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями № 11659-13 від 23.08.2016, №17039-0000 від 30.06.2017, №890-00000-0815 від 30.06.2018 наразі суд відхиляє.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, суд акцентує увагу, що Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, зазначено, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0058255205.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.08.2020.

Суддя Ю.В. Калашник