Рішення № 90723658, 31.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/11247/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токарева М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо відмови у перерахуванні пенсії, ОСОБА_1 , відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати, провести доплату та виплачувати в подальшому, а у разі змін в законодавстві проводити відповідні перерахунки з урахуванням заробітної плати в зоні ЧАЕС на виконання постанови КМУ № 543 від 26.06.2019 , згідно даних у довідці № 33/16 від 18 грудня 2018 року, (яка міститься в матеріалах пенсійної справи), ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , починаючи з 01 липня 2019 року, пенсію як постраждалого від Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням нарахованої та отриманої заробітної плати в період з 03 травня 1986 року по 21 травня 1986 року та з урахуванням кофіцієнта і зон робіт.

Встановити факт, що він згідно з рішенням Житомирської обласної Ради народних депутатів № 6 від 02.05.1986 в складі зведеного мобільного загону спеціального захисту цивільної оборони Житомирської області приймав участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в групі 16- підвозу на посаді водія з 03.05. по 21.05. 1986 у складі загону в 30-ти кілометровій зоні відчуження в населених пунктах: с. Лубянка, с. Стара Красниця.

В обґрунтування позову вказано, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з письмовою заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позивачеві було повідомлено, що йому відмовлено в перерахунку пенсії з посиланням на те, що ним не було надано документи, що підтверджують факт роботи в зоні відчуження.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що під час перевірки було виявлено в особовому рахунку по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 за 1986 рік де відображено нарахування під шифром 9 "Бригадирские" дописку олівцем абривіатури "ЧАЕС" в сумі 271.78 крб. тому в головному управлінні відсутні підстави для врахування довідки №33/16 від 18.12.2018р згідно перевірки. Тому пенсія Позивачу виплачується без врахування цієї довідки.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

Сторонами не заперечується факт того, що 02.01.2019 ОСОБА_1 звернувся за перерахунком пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування збитків, як ліквідатор Чорнобильської катастрофи, згідно ст. 54 Закону України №796-12 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

До заяви про перерахунок було подано довідку №33/16 від 18.12.2018 та розрахунок заробітної плати до зазначеної довідки (написаний вручну), видані ТДВ "Житомирське АТП 11855".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.01.2019 позивачеві було повідомлено, що йому відмовлено в перерахунку пенсії з посиланням на те, що ним не було надано документи, що підтверджують факт роботи в зоні відчуження.

Вказаний факт підтверджується також листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 30.07.2019 №21612/03.7

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону України № 796-ХІІ встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 10 Закону України № 796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як слідує з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону України № 796-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Отже метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Частиною третьою статті 59 Закону №796-ХП у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь: у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом над, 1 січня відповідного року.

Суд зазначає, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової"», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Словосполучення "дійсної строкової", що міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХП зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

З аналізу вищезазначених правових норм у вищевказаних редакціях вбачається, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з урахуванням Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019 розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: на військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Отже, відповідно до зазначеної норми Закону право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, є у осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Сторонами також не заперечується факт того, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, інвалідність якої настала у результаті захворювання пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Крім того, необхідно наголосити, що факт роботи позивача у зоні відчуження підтверджуються не лише особовим рахунком по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 за 1986 рік, а й іншими наданими позивачем до територіального органу Пенсійного фонду документами, зокрема, наказом начальника автоколони № 2193 від 23 травня 1986 року про відрядження ОСОБА_2 та інших працівників підприємства у відрядження в період з 3 (третього) травня 1986 року по 21 (двадцять перше) травня 1986 року в 30 (тридцяти) кілометрову зону по ліквідації наслідків на ЧАЕС, а також довідкою ВАТ Житомирський завод хімічного волокна № 01/129 від 03.03.2012 в якій вказано, що ОСОБА_2 згідно з рішенням Житомирської обласної Ради народних депутатів № 6 від 02.05.1986 у в складі зведеного мобільного загону спеціального захисту цивільної оборони Житомирської області приймав участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в групі 16- підвозу на посаді водія з 03.05. по 21.05. 1986 року в складі загону в 30-ти кілометровій зоні відчудження в населених пунктах: с. Лубянка, с. Стара Красниця, с. Варовичі, с. Ковшилівка, які безпідставно та без жодного обгрунтування не було взято відповідачем до уваги.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо відмови у перерахуванні пенсії, ОСОБА_1 , відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зобов`язати нарахувати, провести доплату та є обґрунтованими та їх слід задовольнити.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати в подальшому, а у разі змін в законодавстві проводити відповідні перерахунки з урахуванням заробітної плати в зоні ЧАЕС на виконання постанови КМУ № 543 від 26.06.2019 , згідно даних у довідці № 33/16 від 18 грудня 2018 року, (яка міститься в матеріалах пенсійної справи), ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , починаючи з 01 липня 2019 року, пенсію як постраждалого від Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням нарахованої та отриманої заробітної плати в період з 03 травня 1986 року по 21 травня 1986 року та з урахуванням кофіцієнта і зон робіт суд вважає за необхідне зазначити, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженнями зобов`язувати відповідача до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє, оскільки порушення ще не відбулося. Тому, ця вимога є також є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Також суд не вбачає підстав для додаткового встановлення факту, що позивач згідно з рішенням Житомирської обласної Ради народних депутатів № 6 від 02.05.1986 в складі зведеного мобільного загону спеціального захисту цивільної оборони Житомирської області приймав участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в групі 16- підвозу на посаді водія з 03.05. по 21.05. 1986 у складі загону в 30-ти кілометровій зоні відчуження в населених пунктах: с. Лубянка, с. Стара Красниця, оскільки це підтверджено відповідними документами зауважень до яких у Пенсійного фонду не було, що знайшло своє відображення у даному рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003 , код ЄДРПОУ 37927490) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо відмови у перерахуванні пенсії, ОСОБА_1 , відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язати нарахувати, провести відповідну доплату.

У задоволенні позову в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати в подальшому, а у разі змін в законодавстві проводити відповідні перерахунки з урахуванням заробітної плати в зоні ЧАЕС на виконання постанови КМУ № 543 від 26.06.2019 , згідно даних у довідці № 33/16 від 18 грудня 2018 року, (яка міститься в матеріалах пенсійної справи), ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , починаючи з 01 липня 2019 року, пенсію як постраждалого від Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням нарахованої та отриманої заробітної плати в період з 03 травня 1986 року по 21 травня 1986 року та з урахуванням кофіцієнта і зон робіт та встановити факт, що він згідно з рішенням Житомирської обласної Ради народних депутатів № 6 від 02.05.1986 в складі зведеного мобільного загону спеціального захисту цивільної оборони Житомирської області приймав участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в групі 16- підвозу на посаді водія з 03.05. по 21.05. 1986 у складі загону в 30-ти кілометровій зоні відчуження в населених пунктах: с. Лубянка, с. Стара Красниця відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева