Рішення № 90723597, 03.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/574/20

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №Ф-165502-50 від 19 листопада 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, з 13.01.1996 року була зареєстрована як фізична особа підприємець та здійснювала господарську діяльність за КВЕД 47.89 «Роздрібна торгівля з лотків на ринках». 17.01.2019 було подано до державного реєстратора заяву, про припинення державної реєстрації фізичної особи підприємця. 14.12.2019 від Головного управління ДПС у Житомирській області, надійшла на адресу позивача вимога № Ф-165502-50 від 19.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску (ЄСВ), який станом на 28.02.2019 рахується заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 8448,00 грн. Зазначила в позові, що відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 25.03.2005, з 01.09.2004 рахується пенсіонером за віком. Позивач, зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядно його нарахування і сплати врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вважає, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

17.03.2020 ГУ ДПС у Житомирській області подано до суду відзив на адміністративний позов, у якому відповідач вказує, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки за обліковими даними інформаційної системи за позивачем рахується недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. на підставі чого, було сформовано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-165502-50 від 19.11.2019 на суму 8448,00 грн. правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено законом України ««Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Враховуючи обов`язок нарахування ЄСВ до сплати, навіть у різа відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. Посилання позивача на пенсійний вік, також не обґрунтована, оскільки запис до реєстраційної картки про статус пенсіонера за віком Позивача було внесено 01.01.2018, а нарахування єдиного соціального внеску було за 2017 рік.

22.06.2020 в судовому засіданні судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники позивача у проведених судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала з мотивів, зазначених у відзиві.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13.01.1996 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності позивача є «Роздрібна торгівля з лотків на ринках» - код КВЕД 47.89.

17.01.2019 позивачем було подано до державного реєстратора заяву для проведення реєстраційної дії щодо проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

Відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_1 від 25.03.2005 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.

14.12.2019 ОСОБА_1 від ДПС у Житомирській області отримала вимогу № Ф-165502-50 від 19.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в розмірі 8448,00 грн.

21.12.2019 позивач звернулась до ГУ ДПС у Житомирській області зі скаргою на податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки).

08.01.2020 надійшла відповідь ГУ ДПС у Житомирській області за №136/14/06-30-10-11, де було зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом та протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у п. 1 Порядку вимоги суми недоїмки, штрафів, пені.

Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) за вимогою № Ф-165502-50 від 19.11.2019 з єдиного соціального внеску в розмірі 8448,00 грн., позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в статтю 4 якого було внесено зміни згідно із Законом № 3609-У1 від 07.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-У111 від 06.12.2016, № 2148-УІІ1 від 03.10.2017, зокрема, її було доповнено частиною 4 наступного змісту: Особи, зазначені у пунктах 4 (фізичні особи - підприємці, в тому числі ті. які обрали спрощену систему оподаткування) та 54 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, як вбачається з вказаної норми, законодавець більш чітко заповнив прогалину, вказавши, що пенсіонери не сплачують ЄСВ при отриманні ними пенсії за віком або якщо вони є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску винятково за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що пенсіонер - особа, яка згідно з цим Законом отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію у разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду України у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.4.1.4. статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство базується на наступних принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зміст положень статей 12-18 розділу другого Закону №1788 свідчить про те, що пенсії за віком підрозділяються на:- пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема для працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії (статті 13 і 14);- пенсії за віком громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи (стаття 15);- пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім`ям загиблих (померлих) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських (стаття 16);- пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства (стаття 17)- пенсії за віком окремим категоріям громадян, а саме: особам, хворим на гіпофізарний нанізм (ліліпутам), і диспропорційним карликам (стаття 18).

Отже, аналіз вище зазначених норм пенсійного законодавства свідчить про те, що пенсія, призначена за віком, може бути призначена достроково, тобто до досягнення особою пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058.

Пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Про це зазначено у першому абзаці пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За змістом вказаних законів та у відповідності з висновком, якого дійшов Конституційний Суд України в своєму рішенні від 26 листопада 2013 року №1-14/2013 (№11-рп/2013), право на пенсію за віком особа набуває не лише після досягнення загально визначеного пенсійного віку чи пенсійного віку, встановленого спеціальним законодавством, а також у разі дострокового виходу на пенсію за певних обставин (п. 2.1 мотивувальної частини).

Згідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Аналіз норм наведених вище законів дає підстави вважати, що «пенсіонер за віком» - це особа, яка набуває право на отримання пенсії не лише після досягнення загально визначеного пенсійного віку, а також після досягнення віку, встановленого спеціальним законодавством, і у разі дострокового виходу на пенсію за певних обставин.

Фізична особа-підприємець, яка є пенсіонером і отримує інший вид пенсії, ніж пенсія за віком, набуває прав особи, що отримує пенсію за віком, відповідно до частини першої статті 10 Закону України №1058, згідно з якою особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Тобто, якщо фізична особа-підприємець мала право на пенсію за віком, але вибрала іншу, то така фізична особа-підприємець має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов`язане з певним віком.

Суд звертає увагу відповідача на те, що на сьогодні обмін даними між Державною податковою службою України, Пенсійним фондом України та фондами соціального страхування відбувається відповідно до протоколів обміну інформацією, розроблених на виконання Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 р. № 494, постановою правління ПФУ від 19.09.2013 р. № 16-1.

Відповідно до норм Порядку, ПФУ щомісяця надає ДПС інформацію щодо фізичних осіб (платників єдиного внеску) про те, що вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності. На підставі інформації, отриманої в ПФУ, в реєстрі страхувальників встановлюються/знімаються відповідні ознаки «фізична особа - пенсіонер за віком», або «особа з інвалідністю», або «пенсіонер, який досяг пенсійного віку».

Право щодо визначення фізичних осіб - підприємців, які відповідають всім вимогам, зазначеним в частині четвертій статті 4 Закону № 2464, належить виключно ПФУ.

Отже, фізичні особи - підприємці звільняються від обов`язку сплачувати єдиний внесок за себе, якщо вони отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статті 26 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому окремо повідомляти контролюючий орган про набуття відповідного статусу пенсіонера або особи з інвалідністю не потрібно.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію за віком з 01.09.2004. Відтак, позивач як особа, яка досягла пенсійного віку та як фізична особа-підприємець звільнена від сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік, вказаний у вимозі № Ф-165502-50 від 19.11.2019.

Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VІ (Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-91886-50 від 04.06.2019, винесена контролюючим органом, є протиправною, а тому підлягає скасуванню, оскільки єдиною підставою для нарахування позивачу заборгованості по ЄСВ стало те, що відповідний запис до реєстраційної картки про статус пенсіонера за віком позивача було внесено лише 01.01.2018, а нарахування єдиного соціального внеску було проведено за 2017 рік.

Вирішуючи позовну вимогу позивача в частині стягнення судових витрат суд зазначає.

За визначенням частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Виходячи з положень статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.

Частина 2 статті 30 Закону № 5076 відносить порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) до умов, що визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Тому не зважаючи на порядок обчислення гонорару у договорі, для визначення суми компенсації необхідно зазначати і (або тільки) вартість однієї години роботи адвоката, при цьому вартість години роботи встановлюється за згодою сторін договору, але компенсації буде підлягати лише сума, що не перевищує 40% МЗП на момент надання правової допомоги, що відповідає вимогам частині 2 статті 5 КАС України.

Таким чином, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді.

При цьому частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зокрема, згідно з положенням статті 134 КАС України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду: Договір про надання правничої допомоги від 21.01.2020 року; Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу в розмірі 1500 грн.; Ордер про надання правової допомоги від 27.01.2020 року; Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність.

З аналізу положень статті 134 КАС України видно, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Однак, у договорі про надання правової (правничої) допомоги, учасниками цього договору не наведено жодних аргументів та не обумовлено будь-яких мотивів про віднесення тієї чи іншої послуги до певної категорії складності і визначення відповідних сум.

Отже, обґрунтовуючи понесені витрати на професійну правову (правничу) допомогу за даним Договором, позивач мав довести наявність причинно -наслідкового зв`язку між понесеними витратами (або витратами, які можуть бути понесені у майбутньому) та послугами, наданими в межах розгляду даної конкретної справи.

Крім того позивачем, не надано жодних доказів того, що дані послуги були надані саме у зв`язку з розглядом Житомирським окружним адміністративним судом справи №240/8435/19.

Разом з тим, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні акт приймання - передачі наданої правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною 2статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог.

Згідно приписів частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь ОСОБА_1 , наявні підстави для стягнення на користь останньої 840,80 грн. судових витрат по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо винесення вимоги про сплату боргу № Ф-165502-50 від 19.11.2019.

Вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області № Ф-165502-50 від 19.11.2019 скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир,10003, код ЄДРПОУ 39459195) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 840 грн. 80коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.В. Чернова