Рішення № 90722866, 17.07.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/113/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши справу

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО", м. Київ,

до: Міського комунального підприємства "Херсонелектротранс", м. Херсон,

про стягнення 614 294,73грн.

за участю секретаря судового засідання Рудченко І.О.,

та представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

у с т а н о в и в:

Позиція та докази позивача

Правовими підставами позову Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (позивач) до Міського комунального підприємства "Херсонелектротранс" (відповідач) про стягнення 614294,73грн, з яких 391 953,41грн пені, 54523,96грн інфляційних втрат, 167817,36грн річних (15%), вказано ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.ст.229-232 Господарського та ст.ст.612, 625 Цивільного кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем строків оплати спожитої електричної енергії, які встановлено за укладеним між цими підприємствами договором від 05.02.2019 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", через що у позивача, в силу закону та договору, виникло право на нарахування пені, річних та інфляційних втрат.

На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею копії: 1) договору від 05.02.2019 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", з комерційною пропозицію № 2 від 27.12.2018 для постачання електроенергії (додаток 1 до цього договору), з відомостями щодо ціни на електроенергію постачальників "останньої надії"; 2)акту від 31.03.2019 № 002437 купівлі-продажу електроенергії за березень 2019 року до вказаного договору від 05.02.2019; 3)рахунку №000003328635/20/О03/06186 від 08.04.2019 на оплату електроенергії за березень 2019 року; 4) доказів надсилання цих акту та рахунку відповідачеві поштою (поштове повідомлення); 5)платіжних доручення відповідача на оплату електроенергії за зобов`язаннями березня 2019 року; а також 6) розрахунок заявлених до стягнення грошових сум (а.с.19-54).

Позиція та докази відповідача

Відповідач станом на 17.07.2020 не подав до суду відзиву на позов.

Оскільки встановлений за ухвалою суду від 04.02.2020 відповідачеві строк подання відзиву на позов сплив 21.02.2020, тобто, до 12.03.2020 - дати початку встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню в Україні короновірусної хвороби (СОVID-19), вказаний строк не був автоматично продовжений в порядку ч.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України на строк дії зазначеного карантину.

Клопотань про продовження встановленого судом строку надання відзиву на позов до суду не подав. Також, відповідач не подав будь-яких заяв та клопотань щодо судового засідання 17.07.2020.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 04.02.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження.

Відповідач в жодне з судових засідань у даній справі не прибув.

Поряд з цим, відповідач належним чином повідомлений судом про заявлений до нього позов та його судовий розгляд: до суду повернулося поштове повідомлення з відміткою про вручення 07.02.2020 листа з зазначеною ухвалою суду від 04.02.2020, 10.03.2020 - з ухвалою суду від 03.03.2020, 03.06.2020 - з ухвалою суду від 28.05.2020 за зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача.

Також, 03.03.2020 відповідач подав клопотання про перенесення судового засідання, в задоволенні якого судом було відмовлено (а.с.77-80).

Крім того, за клопотаннями відповідача (а.с.87, 93) про перенесення судового засідання, у зв`язку з запровадженням Кабінетом Міністрів України карантину з метою недопущення поширення коронавірусу COVID-19, ухвалами суду від 19.03.2020 та 16.04.2020, відповідно, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі до 30.04.2020, а згодом до 30.05.2020.

Підготовче провадження у справі проведене судом в засіданнях 03.03.2020, 19.03.2020, 16.04.2020, 28.05.2020 (ухвалою від 28.05.2020 закрито підготовче провадження у справі).

Розгляд справи по суті проведено у судовому засіданні 17.07.2020 за відсутності представників сторін, з урахуванням клопотання позивача (вх.№1687/20 від 02.03.2020) про розгляд справи за відсутності представника позивача та оскільки суд не викликав сторони у судове засідання 17.07.2020, а належно повідомлений судом про дане судове засідання відповідач не подав будь-яких заяв та/або клопотань з процесуальних питань.

Позивачем дотримано вимоги ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з поданням позовної заяви, а тому письмові докази, які подано разом з позовною заявою прийнято судом до розгляду. За таких обставин розгляд справи у відповідності до ч.9 ст.165 цього ж Кодексу здійснено за наявними матеріалами справи.

Обставини, які встановлено судом

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р "Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії" та у відповідності до ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі - позивач), як постачальник "останньої надії", та Міське комунальне підприємство "Херсонелектротранс" (надалі - відповідач), як споживач, уклали 05.02.2019 між собою договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", за типовою формою договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційну пропозицію № 2 від 27.12.2018 до даного договору, з додатком - до неї "Ціною на постачання електричної енергії споживачам постачальниками "останньої надії", які розміщено в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті позивача.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:

- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція) (пункт 2.1. договору);

- споживач розраховується з постачальником за електроенергію за цінами (тарифами), що визначаються постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією, що є додатком 1 до даного договору (пункти 5.1 та 5.3.);

- розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 5.8);

- оплата рахунку постачальника за електроенергію має бути здійснена споживачем в терміни, які вказано у даному рахунку, але не менше 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання споживачем рахунку, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від строку оплати, який вказано у комерційній пропозиції (пункт 5.10);

- у разі порушення споживачем строків оплати електроенергії, постачальник має право вимагати, а споживач, в свою чергу, має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається у комерційній пропозиції (пункт 5.11.);

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством (пункт 9.1.);

- договір діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного здійснення цих розрахунків, а в частині постачання електроенергії строк дії договору не може перевищуватиме 90 (дев`яносто) календарних днів (пункт 13.1.).

У комерційній пропозиції, що є додатком до вказаного договору, передбачено:

- ціна на електроенергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електроенергії споживача постачальником "останньої надії", затвердженого постановою від 05.10.2018 № 1179 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а, безпосередньо, ціни постачальника за договором наведені у додатку до комерційної пропозиції;

- споживач сплачує 100 % (сто відсотків) від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електроенергії за розрахунковий період протягом 5 (п`яти) банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунку постачальника;

- остаточний розрахунок за спожиту електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електроенергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням податку на додану вартість;

- акт купівлі-продажу електроенергії складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від оператора системи розподілу, у разі ж наявності зауважень до акту купівлі-продажу електроенергії, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електроенергії, по якому є розбіжності.

- за порушення встановлених цим договором строків оплати спожитої електроенергії споживач сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а у разі несплати в добровільному порядку. вказана пеня стягується за рішенням суду;

- споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника, зобов`язаний сплатити, крім штрафних санкцій, суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15 % (п`ятнадцять відсотків) річних від простроченої суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Протягом березня 2019 року на виконання умов вказаного договору від 05.02.2019 про постачання електроенергії постачальником "останньої надії" позивач здійснив поставку 651081 кВт*год електроенергії відповідачу, який, в свою чергу, отримав від позивача та спожив електроенергію у вказаній кількості, про що між ними складений акт купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2019 № 002437.

На оплату вказаного обсягу електроенергію, що відповідач спожив у березні 2019 року, позивач виставив відповідачу рахунок від 08.04.2019 № 000003328635/20/О03/06186 на суму 2169232,61грн (з урахуванням податку на додану вартість), з строком оплати цього рахунку протягом п`яти банківських (робочих) днів.

Акт від 31.03.2019 № 002437 та рахунок від 08.04.2019 № 000003328635/20/О03/06186 було надіслано відповідачу поштою, та отримано відповідачем 15.04.2019, як-то вказано у поштовому повідомленні.

Остаточний розрахунок за електроенергію згідно з рахунком позивача від 08.04.2019 №000003328635/20/О03/06186 був здійснений відповідачем 06.09.2019, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 391953,41грн пені, 54523,96грн інфляційних втрат та 167817,36грн річних (15%).

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати а ні повністю, а ні частково, заявлених до стягнення з нього 391953,41грн пені, 54523,96грн інфляційних втрати та 167817,36грн річних (15%).

Правові норми, що підлягають застосуванню

Щодо підстав виникнення та порядку виконання господарських зобов`язань

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до термінології Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу. Відповідно ж до ч.6 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів. виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому законом надано відповідні пільги.

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно ж до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо іншого строку оплати не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

1. Щодо виконання сторонами своїх господарських зобов`язань

Наявність укладеного між сторонами справи договору від 05.02.2019 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 до даного договору, з додатком - до неї "Ціною на постачання електричної енергії споживачам постачальниками "останньої надії", які розміщено в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті позивача, свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Позивач виконав встановлені для нього вказаним договором від 05.02.2019, з комерційною пропозицією до нього (за пунктами 2.1, 5.8 договору) та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України), як для постачальника, зобов`язання перед відповідачем в частині постачання відповідачеві протягом березня 2019 року 651081кВт*год електроенергії загальною вартістю 2169232,61грн., що підтверджує складений між позивачем та відповідачем акт купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2019 № 002437.

Вказаний акт підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень, без оформлення протоколу розбіжностей, що передбачений комерційною пропозицією до договору. Докази іншого у справі відсутні.

Проте, відповідач не виконав передбачені для нього умовами договору та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України), як для споживача, зобов`язання перед позивачем в частині здійснення оплати вказаного обсягу електроенергії, що відповідач спожив протягом березня 2019 року, у строк для проведення такої оплати згідно рахунку від 08.04.2019 №000003328635/20/О03/06186 позивача: протягом п`яти банківських (робочих) днів.

Рахунок від 08.04.2019 № 000003328635/20/О03/06186 було надіслано відповідачу поштою, та отримано відповідачем 15.04.2019, як-то вказано у поштовому повідомленні, що відповідач не заперечує.

Таким чином, 22.04.2019 закінчився строк оплати в повному обсязі даного рахунку від 08.04.2019 №000003328635/20/О03/06186, на умовах укладеного між позивачем та відповідачем договору від 05.02.2019 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 до цього договору.

Проте, остаточний розрахунок за електроенергію згідно з рахунком позивача від 08.04.2019 №000003328635/20/О03/06186 був здійснений відповідачем 06.09.2019.

2. Щодо нарахування та стягнення пені, річних та інфляційних втрат

Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього 391953,41грн пені, 167817,36грн процентів річних (15%) та 54523,96грн інфляційних втрат.

Розрахунки заявлених до стягнення з відповідача 391953,41грн пені, 167817,36грн процентів річних (15%) та 54523,96грн інфляційних втрат судом перевірено.

Ці розрахунки, в частині здіснення нарахування пені, інфляційних втрат та річних (15%) на суми заборгованості, що виникли через прострочення оплати рахунку позивача від 08.04.2019 № 000003328635/20/О03/06186, відповідають нормам закону та умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору від 05.02.2019 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", з комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 до цього договору (додаток 1 до цього договору).

Поряд з цим, як встановлено судом, складовими заявлених до стягнення 391953,41грн пені, 167817,36грн процентів річних (15%) та 54523,96грн інфляційних втрат є суми пені, інфляційних втрат та річних (15%), які нараховані відповідачеві за періоди часу, що передували даті виставлення відповідачеві рахунку позивача від 08.04.2019 № 000003328635/20/О03/06186 на оплату споживання електроенергії за березень 2019 року. Тобто, суми пені, інфляційних втрат та річних (15%), які нараховані відповідачеві за несвоєчасну оплату не рахунку позивача від 08.04.2019 №000003328635/20/О03/06186, а інших рахунків позивача (за інші розрахункові періоди): рахунок від 31.01.2019 № 000003328635/20/О01/03817 та рахунок від 28.02.2019 №000003328635/20/О02/05349.

Згідно з доданими до позовної заяви розрахунками заявлених до стягнення з відповідача 391953,41грн пені, 167817,36грн процентів річних (15%) та 54523,96грн інфляційних втрат, за прострочення оплати рахунків позивача від 31.01.2019 №000003328635/20/О01/03817 та від 28.02.2019 №000003328635/20/О02/05349 нараховані пеня у розмірі 114 260,09грн з заявлених до стягнення 391953,41грн пені, річні у розмірі 47608,37грн з заявлених до стягнення 167817,36грн річних (15%), 39339,33грн інфляційних втрат з заявлених до стягнення 54523,96грн інфляційних втрат.

Проте, всупереч загальних принципів та вимог господарського судочинства за ч.3 ст.13 ГПК України та ст.74 ГПК України "кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень", позивач не додав до позовної заяви доказів на підтвердження обсягів споживання електроенергії за розрахункові періоди, що передували березню 2019 року (відповідні акти купівлі-продажу електроенергії) та власне рахунки від 31.01.2019 №000003328635/20/О01/03817 та від 28.02.2019 №000003328635/20/О02/05349 на оплату електроенергії, з доказами їхнього отримання відповідачем.

Висновки суду

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання договірних зобов`язань за договором від 05.02.2019 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", в частині оплати у встановлені даним договором строки вартості електричної енергії за зобов`язаннями березня 2019 року, позовні вимоги про стягнення 391953,41грн пені, 167 817,36грн річних (15%), 54523,96грн інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 277 693,32грн пені, 120 208,99грн річних (15%), 15184,63грн інфляційних втрат. При цьому, має бути відмовлено у стягненні 114260,09грн пені, 47 608,37грн річних (15%), 39 339,33грн інфляційних втрат, які нараховані у зв`язку з простроченням відповідачем виконання договірних зобов`язань за вказаним договором, в частині оплати у встановлені даним договором строки вартості електричної енергії за інші розрахункові періоди.

Суд констатує про відсутність у матеріалах справи заяв (клопотань) відповідача про зменшення судом, в порядку , розміру пені, у разі задоволення позову в частині стягнення пені, та, поряд з цим про відсутність у справі доказів наявності будь-яких обставин, які можуть бути підставами для зменшення пені, що підлягає стягненню з відповідача.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 20.01.2020 № 30073734 у сумі 9214,42грн., з яких у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України "у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог", 6196,70грн судового збору підлягають стягненню з відповідача, а інші відносяться на позивача, у зв`язку з задоволенням позову на 67,25%.

67,25% = 413086,94грн(розмір задоволених вимог)/614294,73грн(розмір заявлених вимог)

6196,70грн = (9214,42грн /100%) х 67,25%

Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонелектротранс" (місцезнаходження: 73036, Херсонська область, м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд.12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03328635) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (місцезнаходження: 04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд.85; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19480600) 120208,99грн річних (15%), 15184,63грн інфляційних втрат, 277693,32грн пені та 6196,70грн компенсації по сплаті судового збору.

3. Відмовити у стягненні 47608,37грн річних (15%), 39339,33грн інфляційних втрат, 114260,09грн. пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Поряд з цим, у відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної (СОVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, вказаний двадцятиденний строк подання апеляційної скарги може бути поновлений за заявою сторони, у разі пропуску цього строку з поважних причин, які зумовлені обмеженнями, впровадженими через вказаний карантин.

Повне рішення складено 31.07.2020

Суддя К.В. Соловйов