Рішення № 90722839, 03.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2020 р. Справа № 922/1737/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант", м. Харків про стягнення 12541,81 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант", м. Харків (далі за текстом - відповідач) страхове відшкодування в порядку суброгації в сумі 12541,81 грн.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано з посиланням те на що позивачем, як страхувальником, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу "КАСКО" № 032006/4615/0000037 від 02.10.2019 виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 12541,81 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) до заподіювача шкоди в межах здійснених фактичних затрат, тоді як цивільно-правова відповідальність останнього застрахована відповідачем згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО1052161.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2020 відкрито провадження у справі № 922/1737/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 03.06.2020.

Позивачем копію ухвали від 03.06.2020 отримано, про що свідчить зворотне поштове повідомлення № 013079/2, згідно з яким на адресу останнього надсилалась поштова кореспонденція (а. с. 46).

Відповідач також отримав копію ухвали від 03.06.2020, про що свідчить зворотне поштове повідомлення № 01379/1, згідно з яким на адресу останнього надсилалась поштова кореспонденція (а. с. 47).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд даної справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 14220 від 23.06.2020), в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі з посиланням на те, що в даному випадку розмір страхового відшкодування визначено позивачем на підставі рахунку СТО, тоді як відповідно до ст. ст. 29, 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування має обраховуватись на підставі висновку оцінювача, а не на підставі рахунку. На думку відповідача, проведення експертизи для визначення розміру заподіяного матеріального збитку за наслідками ДТП є неодмінною умовою для того, щоб правильно розрахувати розмір страхового відшкодування, що має бути виплачене за договором, а страховик відшкодовує саме оцінену шкоду - визначену оцінювачем. Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, останній звертає увагу суду на те, що позивачем заявлено необґрунтований позов, а тому враховуючи, що витрати на професійну правову допомогу є похідними від основної вимоги, підстави для її задоволення, на думку позивача, також відсутні.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. № 15224 від 03.07.2020) в якій наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На думку позивача, оцінювач або страховик не може визначити точну вартість відновлювального ремонту автомобіля, а остаточну вартість ремонту визначає саме виконавець робіт - працівники СТО, які ремонтують автомобіль. Позивач зазначає, що звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання заперечень в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2020.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 02.10.2019 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 032006/4615/0000037 (а. с. 9-16), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.

28.01.2020 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «ГАЗ 33023-14», д.н.з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та "KIA Sportage", д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.03.2020 у справі № 641/967/20 встановлено, що під час зазначеної ДТП водій ОСОБА_2 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. Як наслідок, водій ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності. Дана постанова набрала законної сили 14.03.2020.

30.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою № 00339479 (а. с. 17) про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Протоколом огляду ТЗ від 30.01.2020 працівниками позивача встановлено факт наявності у належного ОСОБА_1 автомобіля «KIA», д.н.з. НОМЕР_2 механічних пошкоджень.

Згідно з ремонтною калькуляцією № 00339479 та рахунком №_Ч6-0000031 від 04.02.2020 складеними СТО ФОП Скріпнік Ю.Т. (а. с. 22) визначено вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля в розмірі 14967,31 грн.

Позивачем на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 30.01.2020 та рахунку ФОП Скріпнік Ю.Т. №_Ч6-0000031 від 04.02.2020 визнано ДТП за участі автомобіля «ГАЗ 33023-14», д.н.з НОМЕР_1 та "KIA Sportage", д.н.з. НОМЕР_2 , страховим випадком, про що складено страховий акт № 00339479 від 07.02.2020.

Враховуючи викладені обставини позивачем на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 032006/4615/0000037 виплачено ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 12541,81 грн. (за виключенням франшизи), що підтверджується платіжним дорученням № 135245 від 11.02.2020 (а. с. 27).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ГАЗ 33023-14», д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_2 застрахована відповідачем згідно з полісом № 001052161 від 28.01.2020, яким також передбачено ліміт відповідальності за шкоду майну в розмірі 100000 грн.

З посиланням на зазначені обставини, позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування № 27121 від 26.02.2020 (а. с. 28-29), в якій керуючись, зокрема, ст. 27 Закону України "Про страхування" просив відшкодувати заподіяну шкоду у розмірі 12541,81 грн.

Однак, зазначена суму залишилась невідшкодованою з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з п. 1 ст. 76, п. 1 ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.

Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі ст. 29 та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

У справі що розглядається, у відповідача у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.

В даному випадку, розмір заподіяної матеріальної шкоди в результаті ДТП визначено на підставі ремонтної калькуляції № 00339479 та рахунку № _Ч6-0000031 від 04.02.2020 СТО ФОП Скріпнік Ю.Т. та становить 14967,31 грн.

За виключенням франшизи, дана сума відшкодована позивачем на користь страхувальника в повному обсязі, а саме, сплачено на його користь 12541,81 грн.

В силу положень ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідач має відшкодувати позивачу сплачене ним страхове відшкодування.

При цьому, суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що розмір заподіяної шкоди в даному випадку визначено не в порядку, визначеному п. 22.1. ст.. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні».

Суд зазначає, що Законом України "Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов`язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб`єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу, оскільки жоден експерт чи оцінювач не може визначати точну вартість відновлювального ремонту. Це зумовлено тим, що така особа не здійснює безпосередній ремонт пошкодженого авто. Остаточну ж вартість відновлювального ремонту визначає саме виконавець робіт - працівники СТО, які і ремонтують авто. Таким чином, сплата на користь страхувальника та в подальшому стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації на підставі рахунку СТО є правомірним та таким, що ґрунтується на положеннях законодавства. Стаття 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є загальною та констатує обов`язок страховика здійснити відшкодування шкоди оціненої у визначену даним Законом порядку за усіма видами страхових випадків. Сам же порядок визначається статтями 23-31 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для кожного окремого страхового випадку. Що ж стосується статті 29, яка регламентує виплату за пошкоджений автомобіль, то у ній прямо вказано, що страховик відшкодовує саме вартість відновлювального ремонту. Таким чином виплата може бути здійснена і на підставі рахунку з СТО.

Суд також зазначає, що в даному випадку крім безпосередньо калькуляції та рахунку СТО іншими матеріалами справи підтверджується факт заподіяння шкоди страхувальнику в результаті ДТП, вина заподіювача шкоди та реальність понесення позивачем, як страховиком, витрат на оплату страхового відшкодування страхувальнику та його розмір.

Зазначене свідчить про законність та обґрунтованість заявленого позивачем позову, що має наслідком прийняття судом рішення про його задоволення, та стягнення з відповідача на користь позивача 12541,81 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, в т.ч. пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, 11.12.2019 між позивачем та АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» укладено договір про надання правової допомоги № 1/19ю, відповідно до умов якого бюро приймає доручення клієнта правову допомогу в обсягах та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. Договору № 1/19ю від 11.12.2019 ціна Договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угод і до цього договору. така угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін. Вартість наданої юридичної допомоги Бюро визначає самостійно після одержання від Клієнта замовлення на надання юридичної допомоги , та виставляє Клієнту відповідний рахунок.

Відповідно до п. 4.3 Договору № 1/19ю від 11.12.2019 оплата за даним Договором здійснюється не пізніше 5 днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Бюро. Такий рахунок за вибором Бюро може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або поданий до канцелярії Клієнта.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної із сторін. В акті прийому-передачі наданих послуг вказується обсяг наданої бюро юридичної допомоги, її вартість та ідентифікація. Акт прийому-передачі наданих послуг передається до канцелярії Клієнта Бюро особисто, або надсилається поштовою кореспонденцією. (п. 4.5. Договору № 1/19ю)

Додатком № 1 до договору сторонами конкретизовано перелік послуг які позивач просить надати АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт». В даному переліку зазначено послуги з повернення заборгованості за страховим актом № 00339479 від 11.02.2020 (страховик ОСОБА_1.)

Сторонами договору складено акт надання послуг № 43 від 22.05.2020, відповідно до якого АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» надало позивачу послуги на суму 5000 грн., що складаються з настуного:

- повний збір та аналіз усіх документів по страховій справі - 2000,00 грн.;

- дослідження та оцінка переданих Клієнтом до Бюро документів на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрання способу захисту та інтересів Клієнта, копіювання всіх наявних матеріалів у 2-х примірниках для подальшого направлення матеріалів до суду та відповідачу - 1000,00 грн.;

- написання та подання позовної заяви до суду та копію відповідачу - 2000,00 грн.

Платіжним дорученням № 001285 від 22.05.2020 позивач сплатив на користь адвокатського бюро 5000 грн.

Саме зазначені витрати за надання послуг професійної правничої допомоги і були заявлені позивачем до стягнення з відповідача

Суд констатує, що позивач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Дослідивши надані відповідачем договір та акт надання послуг, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, суму заявленого позову, розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, керуючись принципами справедливості та верховенством права, суд вважає що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом та заявлений до стягнення відповідача, є завищеним щодо останнього, а справедливим і співрозмірним є зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на 50% від попередньо заявленої суми.

За таких обставин, суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.

Крім того, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2102 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант" (адреса: 61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок 6/8; код ЄДРПОУ: 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70-А; код ЄДРПОУ: 20033533):

12541,81 грн. страхового відшкодування;

2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

2102 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак