Рішення № 90722467, 31.07.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 рокуСправа № 912/2012/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б. за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №912/2012/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача Комунального підприємства "Теплоенергетик", 25491, м.Кропивницький, вул. Ливарна, буд. 1

про стягнення 95 677,13 грн

Представники сторін участі в судовому засіданні не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення боргу в загальній сумі 95 677,13 грн, у тому числі: пеня у сумі 79 992,35 грн, три проценти річних у сумі 15 684,78 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору постачання природного газу №5323/18-БО-18 від 08.10.2018 в частині своєчасної оплати отриманого природного газу, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню та три відсотки річних.

Ухвалою від 22.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/2012/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.07.2020 о 10:30 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

26.06.2020 на електронну адресу суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

02.07.2020 Комунальним підприємством "Теплоенергетик" подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.

Ухвалою від 03.07.2020 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №912/2012/20 до 31.07.2020 до 10:30 год.

07.07.2020 Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти зменшення розміру пені.

Позивач та відповідач участь повноважних представників в судовому засіданні 03.07.2020 не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про місце, дату та час засідання суду.

27.07.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його уповноваженого представника. Позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка в засідання суду обов`язковою не визнавалась, та є правом, а не обов`язком учасників справи, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без уповноважених представників сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі, та подані на їх підтвердження докази.

08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплоенергетик" (Споживач) укладено договір постачання природного газу №5323/18-БО-18 (далі - Договір) (а.с. 9-18), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах Договору.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменування його в акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

За пунктом 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 531 тис. куб. метрів.

Додатковими угодами №2 від 31.10.2018 , №3 від 02.11.2018, №4 від 29.11.2018, №6 від 20.03.2019, №8 від 22.04.2019 до Договору змінено період та обсяг постачання природного газу.

Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно умов Договору, приймання-передача природного газу оформлюється актом приймання-передачі (пункт 3.7).

Відповідно до п. 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. (пункт 6.1.).

Між сторонами підписано Додаткові угоди до Договору №1 - №8 (а.с. 19-35).

Додатковою угодою № 4 від 29.11.2018 сторони змінили строк дії Договору, передбачивши, що Договір діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (а.с. 31).

Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

На виконання умов Договору позивач за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року передано відповідачу природний газ на загальну суму 47 700 314,17 грн, про що складено акти приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 на загальну суму 991 126,40 грн, від 30.11.2018 на суму 6 549 433,01 грн, від 31.12.2018 на суму 9 678 459,31 грн, від 31.01.2019 на суму 10 884 648,89 грн, від 28.02.2019 на суму 9 156 853,92 грн, від 31.03.2019 на суму 7 522 860,97 грн, від 30.04.2019 на суму 2 916 931,67 грн (а.с. 36, 42-47).

Вказані акти підписано обома сторонами без зауважень.

Згідно розрахунку і наданих позивачем до справи виписок з банківського рахунку, оплата за отриманий природний газ здійснена КП "Теплоенергетик" з порушенням договірних строків оплати (а.с. 49-53).

У зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 79 992,35 грн та 15 684,78 грн 3% річних, які просить стягнути згідно поданого позову.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Позивачем за наданими суду розрахунками нараховано 3% річних у сумі 15 684,78 грн (а.с. 37-41)., а саме:

- за зобов`язаннями жовтня 2018 року за період з 27.11.2018 по 27.11.2018 у розмірі 12,49 грн;

- за зобов`язаннями січня 2019 року за період з 26.02.2019 по 26.02.2019 у розмірі 16,75 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2019 року за період з 26.03.2019 по 31.03.2019 у розмірі 734,97 грн;

- за зобов`язаннями березня 2019 року за період з 26.04.2019 по 16.05.2019 у розмірі 3 044,50 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2019 року за період з 28.05.2019 по 12.08.2020 у розмірі 11 876,07 грн.

Суд перевірив розрахунок 3 % річних та вважає його обґрунтованим, а суму нарахованих 3 % річних у розмірі 15 684,78 грн такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

У п. 7.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди №4 від 29.11.2018) сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1., 5.6. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача підлягає стягненню пеня, розрахована за кожним актом окремо, у загальному розмірі 79 992,35 грн (а.с. 37-41), а саме:

- за зобов`язаннями жовтня 2018 року за період з 27.11.2018 по 27.11.2018 у розмірі 63,69 грн;

- за зобов`язаннями січня 2019 року за період з 26.02.2019 по 26.02.2019 у розмірі 85,42 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2019 року за період з 26.03.2019 по 31.03.2019 у розмірі 3 748,30 грн;

- за зобов`язаннями березня 2019 року за період з 26.04.2019 по 16.05.2019 у розмірі 15 526,99 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2019 року за період з 28.05.2019 по 12.08.2019 у розмірі 60 567,95 грн.

Перевіривши розрахунок пені, господарський суд встановив, що він є арифметично правильним, відповідає умовам договору та діючому законодавству, а сума пені у розмірі 79 992,35 грн такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

В той же час господарський суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив щодо позовних вимог та зазначив, що несвоєчасна оплата за використаний природний газ виникла внаслідок несплати споживачами плати за отримані послуги теплопостачання. У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1 000,00 грн.

У клопотанні відповідач зазначає, що підприємство має стратегічне значення для міста Кропивницького, оскільки від його ефективного функціонування залежить безперебійне постачання тепла мешканцям міста в опалювальний сезон.

КП "Теплоенергетик" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунки зі спеціальним режимом використання, та оплати із таких рахунків відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Грошові кошти, які спрямовуються на поточний рахунок КП "Теплоенергетик" складають приблизно 15% від загального обсягу сплачених коштів споживачами і використовуються підприємством на першочергову виплату заробітної плати робітникам, податків, зборів, обов`язкових платежів та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг.

Додатковою обставиною, що безпосередньо впливає на необхідність зменшення пені є несвоєчасна оплата споживачами послуг з теплопостачання.

Станом на 01.03.2020 дебіторська заборгованість перед КП "Теплоенергетик" складає 287616,4 тис. грн, що підтверджується довідкою про дебіторську заборгованість від 17.03.2020 №13/568/03 (а.с. 95).

Водночас, КП "Теплоенергетик" постійно проводиться претензійно-позовна робота щодо зменшення дебіторської заборгованості.

Необхідність зменшення пені зумовлена також економічною необґрунтованістю тарифу підприємства на послуги з теплопостачання та заборгованістю по пільгам та субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню.

Так, обсяг заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, що надані бюджетним організаціям станом на 01.12.2019 складає: 48609273,39 грн; обсяг заборгованості по пільгам на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню станом на 01.12.2019 складає: 22299,85 грн; обсяг заборгованості по субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню станом на 01.12.2019 складає: 1033806,44 грн, що підтверджується довідкою щодо заборгованості перед КП "Теплоенергетик" від 17.03.2020 №13/569/03 (а.с. 96).

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України .

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.

При розгляді заявленого відповідачем у справі клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені, господарський суд враховує, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький та селища Нового, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.

Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.

Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

А отже, КП "Теплоенергетик" - відповідач у справі, самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Господарський суд враховує, що згідно наданої відповідачем інформації, грошові кошти, що надходять від споживачів теплової енергії на спеціальні рахунки відкриті в АТ "Ощадбанк" для зарахування коштів, автоматично перераховуються на користь НАК "Нафтогаз України" згідно алгоритму розподілу коштів, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Окрім того, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно довідки від 17.03.2020 № 13-569/03 обсяг заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, що надані бюджетним організаціям станом на 01.03.2020 складає: 48609273,39 грн; обсяг заборгованості по пільгам на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню станом на 01.03.2020 складає: 31585,9 грн; обсяг заборгованості по субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню станом на 01.03.2020 складає: 1033806,44 грн (а.с. 96). А, згідно довідки про дебіторську заборгованість від 17.03.2020 № 13-/568/03, заборгованість перед КП "Теплоенергетик" станом на 01.03.2020 складає 287616,4 тис. грн (а.с. 95).

Судом враховано, що позивачем у справі до стягнення також заявлено 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за Договором.

Заявляючи додаткові вимоги, позивач використав передбачені законодавством і Договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов`язання боржником, який відноситься до об`єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг.

Крім того, діяльність позивача та відповідача, як суб`єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електроенергії, тому суд враховує не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору.

Приймаючи до уваги заперечення позивача, суд зазначає, що ним не надано доказів виникнення у нього значних збитків.

Відтак, нарахована позивачем до стягнення пеня визнається судом "значним стягненням" у порівнянні з невстановленими збитками кредитора (позивача) у справі.

При цьому, суд бере до уваги, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, АТ НАК "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки, є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, може призвести до значних соціально та економічно негативних наслідків для держави.

За таких обставин, господарський суд, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, що дорівнює 39 996,17 грн.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 01.08.2019 у справі №922/2772/18, від 22.01.2020 № 912/684/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 39 996,17 грн пені та 15 684,78 грн 3% річних.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, буд. 1, ідентифікаційний код 24153576) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 39 996,17 грн та 15 684,78 грн 3% річних, а також 2 102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01601, м. Київ, вул.Б. Хмельницького, 6 та Комунальному підприємству "Теплоенергетик" за адресою: 25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, 1.

Повне рішення складено 03.08.2020.

Суддя Г.Б. Поліщук